Анотація до роботи:

Опанасенко Н.І. Виховний ідеал у творчій спадщині українських діячів “Просвіти” кінця ХІХ– початку ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Київ, 2002.

У дисертації досліджується виховний ідеал у педагогічних і художніх творах українських діячів “Просвіт” кінця ХІХ – початку ХХ ст. та особливості втілення його в практичну діяльність закладів освіти зазначеного періоду. Аналізується діяльність українських “Просвіт” у справі національного шкільництва, в яких мав вираження виховний ідеал українських “просвітян”. У результаті проведеного дослідження встановлено, що виховний ідеал українських “просвітян” містить у собі систему цінностей. Він складається із національних (патріотизм; пріоритети української нації і Батьківщини; побудова вільної незалежної держави; громадянський обов’язок; відданість своєму народу; знання рідної мови; повага до історії свого народу, до його культурної спадщини; знання традицій, звичаїв, обрядів; сповідування християнської моралі) та загальнолюдських (моральний закон утвердження добра і боротьби зі злом; служіння абсолютній правді, красі й любові; чесність, гідність, гуманність, працьовитість, свобода) вартостей. Головна риса виховного ідеалу “просвітян” – це спрямованість у майбутнє, головною його цінністю є людина.

У роботі проводиться співставлення виховного ідеалу кінця ХІХ – початку ХХ ст. та цінностей у сучасних умовах розбудови суверенної України. Доведено, що виховний ідеал українських діячів “Просвіт” кінця ХІХ – початку ХХ ст. є актуальним і доцільним як у теоретичному, так і практичному аспектах. У нових соціально-економічних умовах провідні аспекти формування виховного ідеалу кінця ХІХ – початку ХХ ст. можуть бути використані з метою: пошуку виховного ідеалу, адекватного природі, духу, культурно-історичному досвіду українського народу, і найбільш прийнятних методів та засобів його формування, створення сучасної навчально-методичної літератури з питань виховання цілісної особистості.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – виховного ідеалу у творчій спадщині українських діячів “Просвіт” кінця ХІХ – початку ХХ ст. – представленої у вигляді ретроспективного цілісного аналізу процесу розвитку ідеї виховного ідеалу в педагогічних і художніх творах українських “просвітян” зазначеного періоду. В роботі досліджуються можливості використання виховного ідеалу діячів “Просвіт” в сучасній практиці виховання підростаючого покоління.

1. З проведеного наукового дослідження можна констатувати, що в кінці ХІХ – початку ХХ століття відбувається злиття національно-визвольного руху з просвітницьким. Вагомою подією в культурному житті України було виникнення культурно-просвітницьких товариств “Просвіта”. Закономірно, що перша “Просвіта” була відкрита у Львові. Адже в кінці ХІХ ст. на Україні, що входила до складу Російської імперії, національне життя було неможливим. Заборонялося видавати українські книжки, журнали, розвивати легальні українські інституції. Тому центр українського відродження перемістився до Галичини, яка перебувала під австрійським пануванням і, порівняно з царською Росією, мала певну політичну свободу. Лише після 1905 року на терені Великої України з’являються “Просвіти” на зразок галицької. Головною метою діяльності “Просвіт” було відродження національної свідомості українців, їх національної культури, духовності.

Українські діячі “Просвіт” пропагували такі ідеї: ідеал морального вдосконалення, що веде до гармонізації суспільних відносин; багатогалузевість – “Просвіти” охопили сфери освіти, культури, політики, мистецтва, науки; народність – використання народних традицій, обрядів, звичаїв, вірувань у просвіті народу; пропагування європейських форм життя; національна свідомість та патріотизм; демократичність; цінування культурних надбань української землі, толерантне ставлення до культури інших націй; гуманізм – культ високої духовності, пильна увага до внутрішнього світу людини, пріоритет гуманістичних ідеалів над утилітарно-меркантильними цінностями.

2. Аналіз історико-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що в період кінця ХІХ – початку ХХ ст. українські “просвітяни” (Б.Грінченко, М.Галущинський, С.Русова, І.Стешенко, С.Сірополко та інші) намагалися створити національну систему освіти і виховання, яка мала відповідати потребам національно-культурного відродження. На основі праць минулого, національних традицій та європейського досвіду вони розробили наукові основи національного шкільництва, здійснювалася велика робота щодо їх практичної реалізації. Започатковано творення національної школи, як загальнодоступної та обов’язкової для всіх дітей шкільного віку, світської, захищеної від партійних впливів, трудової, виховної, діяльної, що забезпечує навчання школярів рідною мовою та вивчення учнями різних національностей української мови. Всі загальноосвітні школи мали бути об’єднані в спільну шкільну систему, тобто визнавався принцип єдиної школи.

3. Узагальнення творчого доробку українських діячів “Просвіт” кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Б.Грінченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, І.Стешенка, С.Русової, М.Галущинського, С.Сірополка та ін.) на проблему виховного ідеалу дали змогу встановити його сутність і специфіку. В центрі їх виховного ідеалу була людина – гармонійно розвинена, творча особистість, не обмежена у розвитку своїх сил і здібностей. Ідеал, зокрема західноукраїнських “просвітян”, – це особистість вихована на принципах національного гуманізму, демократизму, культуровідповідності, природовідповідності, народності, високої духовності.

У результаті проведеного дослідження визначено виховний ідеал українських “просвітян”. Він містить національну систему вартостей: патріотизм; пріоритети української нації і Батьківщини; побудова вільної незалежної держави; громадянський обов’язок; відданість своєму народу; володіння рідною мовою та її відродження; повага до історії свого народу, до культурної спадщини; дотримання традицій, звичаїв, обрядів, християнської моралі.

Загальнолюдські вартості: моральний закон творення добра і боротьби зі злом; служіння абсолютній правді, красі й любові; чесність, гідність, гуманність, працьовитість, свобода тощо.

Оскільки “просвітяни” у своїй творчості спиралися на здобутки етнопедагогіки, то в них знаходимо народний ідеал: фізично й морально здорова особистість, тісно пов’язана зі своєю землею, любить і вміє на ній працювати.

Отож, виховний ідеал українських діячів “Просвіт” кінця ХІХ – початку ХХ ст. ґрунтується на національних та загальнолюдських морально-духовних цінностях. Головна риса його – це спрямованість у майбутнє. Реалізація його можлива лише в національних закладах освіти.

4. У процесі дослідження було встановлено, що українські “просвітяни” (Б.Грінченко, Леся Українка, С.Русова та ін.) висували ідеал учителя (наставника), який міг би втілити у практику їх виховний ідеал. На їх думку, справжній учитель – це високоморальна особистість, яка несе відповідальність перед суспільством за своїх вихованців; особистість закохана у свою справу, віддана служінню народу. Учитель має досконало володіти тим предметом, який викладає, розуміти його значення у суспільстві. Він повинен постійно удосконалювати себе. Вчитель-наставник повинен бути тонким психологом у відношеннях зі своїми вихованцями. Він має поважати особистість дитини вміти належним чином спрямувати інтелектуальні інтереси й моральні прагнення учнів. Таким бачили ідеал учителя “просвітяни” кінця ХІХ – початку ХХ ст.

5. Питання, що стосуються виховного ідеалу, є актуальними з огляду на сучасні проблеми розбудови національної системи освіти і виховання. На важливість постановки такої задачі наводить передусім схожість періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. і нинішнього, що позначена відродженням української національної системи виховання, її окремих ланок, вітчизняних педагогічних ідей і здобутків. Тож, виховний ідеал, запропонований українськими діячами “Просвіт”, є актуальним і доцільним як у теоретичному, так і практичному аспектах. У сучасних соціально-економічних умовах провідні аспекти формування виховного ідеалу кінця ХІХ – початку ХХ ст. можуть бути використані з метою: пошуку виховного ідеалу, адекватного природі, духу, культурно-історичному досвіду українського народу, і найбільш прийнятних у сьогоденні методів та засобів його формування; створення навчально-методичної літератури з питань виховання цілісної особистості, яка відповідала б потребам та інтересам нинішніх поколінь.

6. У процесі історико-педагогічного дослідження проблеми виявлено кілька аспектів, що потребують подальшого педагогічного вивчення:

виховний ідеал у шкільних підручниках українських педагогів–просвітителів кінця ХІХ – початку ХХ ст.;

виховний ідеал у громадсько-просвітницькому русі періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях автора:

1. Опанасенко Н.І. Спільне в педагогічних ідеях С.Русової та М.Монтессорі // Наука і сучасність. – К., 2000. – Ч. 1. – С. 65–69.

2. Опанасенко Н.І. Софія Русова про формування національної свідомості дитини у початковій школі // Рідна школа. – 2000. - № 10. – С. 57–59.

3. Опанасенко Н.І. Виховний ідеал у педагогічних і художніх творах українських “просвітян” (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Рідна школа. – 2001. - № 1. – С.76–78.

4. Опанасенко Н.І. Діяльність української “Просвіти” у справі національної освіти періоду 1917 – 1920 років // Наука і сучасність. – К., 2001. – Т. 25. – С. 112 – 119.

5. Опанасенко Н.І. Спорідненість гуманістичних ідей в педагогіці В.О. Сухомлинського і С.Ф. Русової // Гармонія творення людини. Гуманізм педагогіки В.О. Сухомлинського в нове тисячоліття: Монографія / За ред. Д.С. Мазохи.-К.: Навчальні посібники, 2000.- Розділ І. - 4. - С. 28-32.

6. Опанасенко Н.І. Про роль трудового виховання дітей у педагогічній спадщині А.С. Макаренка та С.Ф. Русової // Педагогічні ідеї А.С. Макаренка й сучасність: проблеми та перспективи.-Переяслав-Хмельницький, 1999.-С. 151-154.

7. Опанасенко Н.І. Проблема наступності у формуванні національного ідеалу в педагогічній творчості українських просвітніх діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.-Переяслав-Хмельницький, 2000. – С. 150-153.

8. Опанасенко Н.І. Ідеал учителя у творчій спадщині українських діячів “Просвіти” кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Реформування змісту освіти в початкових класах в контексті перебудови загальноосвітньої середньої шокли.- Дрогобич, 2001. – С. 257–262

9. Опанасенко Н.І. Виховний ідеал у творчій спадщині українських діячів “Просвіти” кінця ХІХ – початку ХХ ст.: теорія і практика. - Переяслав-Хмельницький: Вісник Переяславщини, 2001.-19с.