Аналіз наукової та методичної літератури дозволив виявити:
На сучасному етапі дослідники визначають рівень фізичного стану школярів у межах низького-середнього рівнів. Фізичний стан старшокласника залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників. Одним із внутрішніх чинників є ставлення юнаків до свого фізичного стану. Сьогодні спостерігається пасивне ставлення школярів до свого фізичного стану. Категорія відповідальності є предметом вивчення багатьох галузей наук. У вітчизняній педагогіці фізичного виховання ця категорія не була предметом спеціальних досліджень, не знайшла достатнього осмислення і практичного втілення. Сенситивним періодом для виховання відповідальності за свій фізичний стан є старший шкільний (юнацький) вік. 2. Мотивами старшокласників до виконання фізичних вправ є: прагнення змагатися з іншими (з собою) та самовдосконалюватись. Позитивно впливає на їх фізичну активність критика оточення. Але при вихованні відповідальності варто враховувати також такі мотиви: прагнення самоствердитися, самовиразитися та самореалізуватися при вирішенні завдань; потреба бути здоровим; отримання задоволення від участі в руховій активності. 3. Методи оцінювання відповідальності, що практикують у психології, визначають відповідальність як якість особистості (характеру). Ці методи не враховують ситуацію, норми поведінки, предмет відповідальності, тобто є ширшими і не зручними для оцінки. Тому відповідальність за свій фізичний стан вимагає спеціальної методики оцінювання. В основу розробки авторської методики оцінки відповідальності старшокласника за свій фізичний стан покладений диференційований підхід. Авторська методика “Оцінювання відповідальності старшокласників за свій фізичний стан” включає 15 складових, які мають різний ступінь вагомості. Розроблена методика оцінки відповідальності старшокласників за свій фізичний стан, дозволяє визначати рівень розвитку цієї якості та ефективність виховного впливу. Оцінка рівня відповідальності старшокласників за свій фізичний стан забезпечує оперативну корекцію виховного процесу, підвищує результативність фізичного виховання та дозволяє вчителеві максимально індивідуалізувати роботу з учнями. 4. У ході проведення дослідження розроблено програму “Виховання відповідальності за свій фізичний стан”. Програма включає когнітивний, мотиваційно-емоційний та поведінковий компоненти та їх 15 складових, які найбільше характеризують відповідальність старшокласників за свій фізичний стан. Підвищуючи рівень кожної складової, ми покращуємо загальний рівень відповідальності за свій фізичний стан. У основу формування експериментальної програми покладено функціональну схему відповідальної поведінки та механізми виховання відповідальності запропоновані М.В. Савчином а також принципи, засоби і методи психології, педагогіки та теорії і методики фізичного виховання. 5. Педагогічними умовами виховання відповідальності старшокласників за свій фізичний стан є: доброзичлива атмосфера в колективі, демократичний стиль керівництва, актуалізація відповідального ставлення оточення старшокласника до предмету відповідальності, педагогічна майстерність вчителя та його компетентність, оцінка і контроль за рівнем сформованості відповідальності. 6. За наслідками досліджень відповідальності старшокласників за свій фізичний стан було встановлено, що у більшості старшокласників (45,5%) спостерігається середній рівень відповідальності за свій фізичний стан, а це вказує на можливості покращення рівня відповідальності. 7. Результати констатуючого експерименту показують, що більшість старшокласників розподілені в межах низького та середнього рівнів фізичного стану, а це загалом вказує на необхідність активізації процесу фізичного виховання учнів старшого шкільного віку. 8. У результаті педагогічного експерименту виявлено, що використання авторської програми покращило рівень відповідальності в експериментальній групі на 23 %, у контрольній результати зросли на 4,5 %. Рівень відповідальності у більшості учнів експериментальної групи зріс із середнього до вище середнього та високого рівнів. У контрольній групі рівень відповідальності залишився середнім. Найбільші прирости спостерігалися за такими складовими відповідальності: “усвідомленість ціннісної орієнтації на удосконалення власного фізичного стану” (44 %), “стійкість мотивів у старшокласника відповідати за свій фізичний стан” та “усвідомленість учнями предмету відповідальності (фізичний стан)” (38 %), “активність при виконанні обов’язків” (35 %). 9. Під впливом авторської програми спостерігалися підвищення рівня показників фізичного стану юнаків. Так рівень фізичного стану досліджуваних в експериментальній групі підвищився на 31%. Найбільші зрушення спостерігались за показниками фізичної підготовленості. Водночас у контрольній групі на 3 %, що свідчить про ефективність експериментальної методики. Перспективи подальших досліджень проблеми пов’язана з виявом статевих та вікових відмінностей відповідальної поведінки; зміни відповідальності за свій фізичний стан за період навчання в школі; впливу інших чинників (сім’я, однолітки, засоби масової інформації) на становлення відповідальності; залежності відповідальності, як риси особистості, від рівня відповідальності за свій фізичний стан. Необхідно також подальший пошук адекватних методів оцінки та ефективних програм виховання. |