Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури дав змогу визначити світоглядні уявлення особистості як цілісну систему опосередкованих мисленням і мовою узагальнених образів, що виникають у свідомості суб’єкта поза прямою дією явищ, об’єктів на органи чуття як результат пізнання людини, суспільства, природи, космосу в їх граничній цілісності і проекції бажаної сутності; вони мають характер ціннісно-смислових утворень і опосередковують діяльнісний план буття особистості. Встановлено, що класифікаційна система світоглядних уявлень включає сім аспектних груп: онтологічну, антропологічну, соціологічну, аксіологічну, гносеологічну, етичну, естетичну. У дослідженні конкретизовано світоглядну систему мистецтва. В її ядро входить концепт “естетично досконале” як центральне системоорганізуюче начало та категорія гармонії – інденсат найтиповіших характеристик останнього; перший ближній концентр складають категорії прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, гра як різні модуcи об’єктивації естетично досконалого. Ядро із цим сектором репрезентують специфічний – естетичний – компонент світоглядної системи мистецтва. Далі розташовуються концентри неестетичних за походженням уявлень – онтологічний, антропологічний, соціологічний та ін. – периферія. Специфічне та інваріантне в національному світобаченні корелює з архетипами національної культури. У художній культурі архетипи функціонують як виражені художніми образами коди національного менталітету, що визначають уявлення про естетично досконале нації, та як соціокультурні матриці, що задають цілісність мистецьких явищ, тяглість художньо-творчого процесу і забезпечують включеність останніх у всесвітньо-культурний полілог. До кола архетипів української культури включено універсалії: світоглядної толерантності, краси, релігійності, кордоцентризму, софійності буття, онтологічного оптимізму, цінності особистості, природи, України-Русі, гри. У дослідженні виявлено факт історичної динаміки архетипного ряду вітчизняної культури та розкрито виховний потенціал архетипних констант. На підставі аналізу шкільних програм з української художньої культури зроблено висновок про недостатню зорієнтованість їх змісту на потреби становлення у старшокласників цілісної системи світоуявлень в їх національній та естетичній іпостасності. Встановлення критеріїв сформованості світоглядних уявлень учнів старших класів (мотиваційного, образно-пізнавального, оціночно-рефлексивного, діяльнісно-практичного) дало змогу визначити інструментарій для діагностики та диференціювати особливості їх вихованості за трьома рівнями. Наявність значної кількості учнів старших класів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів з низьким рівнем сформованості системи світоуявлень, виявленої за результатами констатувального етапу дослідження, є свідченням недостатньої ефективності навчально-виховної роботи за цим напрямом. Відповідно до визначених у дослідженні концептуальних ідей розроблено та апробовано педагогічну модель, спрямовану на досягнення її провідної мети – виховання у старшокласників цілісної системи світоуявлень, яка забезпечує гармонійне співіснування зі світом. В її межах охарактеризовано принципи (культуровідповідності, природовідповідності, інтегральності, онтологічності, суб’єктності, резонансних впливів на особистість). Концептуалізовано (у фокусі естетично досконалого) різноаспектні світоглядно-виховні ідеї, в яких відображено конотативні значення національно-культурних архетипів. Їх виділено у межах навчального матеріалу курсу “Художня культура України”, який було упорядковано на крупноблочній основі, доповненій внутрішнім диференціюванням на культурно-історичні епохи та тематичним інтегруванням (на рівнях міжвидового синтезу, внутрішньовидової інтеграції, комплементації, контекстно-диференційованого викладу), і структуровано довкола інтеграторів різного порядку узагальненості (еволюціонування українського націостановлення, естетичний ідеал, світоглядні вісі та ідеї, ієрархія архетипів). Визначено педагогічні умови забезпечення виховання в учнів старшої школи світоглядних уявлень: засвоєння інтерпретативних установок щодо опанування духовно-світоглядного змісту художніх цінностей (міметичних, неміметичних, ігрових); опора на життєвий досвід вихованців і врахування специфіки їх віку; забезпечення спілкування школярів із “живим” мистецтвом, переживання буттєвісно значущих почуттів; ініціювання внутрішньої активності, самостійності, креативності старшокласників; стимулювання самопізнання і саморозуміння, волі до здійснення свідомого світоглядного вибору; практикування різнофокусних і різночасових формуючих впливів стосовно окремих вихованців та їх груп. Обґрунтовано технологію виховання світоуявлень старшокласників, яка передбачала поступовість переходу від керованих впливів у системі “вчитель – учні” через посилення самоактивності вихованців до превалювання позиції “Я” над керованою діяльністю у форматі “Ми”, а також впровадження спектру алгоритмів освоєння художніх цінностей типологічно різних груп. На кожному з етапів технології застосовувавались адекватні вирішенню відповідного кола завдань та специфіці навчального змісту організаційні форми, навчально-виховні методи і прийоми (аналітико-інтерпретативні, пояснювально-ілюстративні, проблемні, евристичні, ігрові та модельні, імпресивні, експресивні, рефлексивні), засоби виховання. Дані формувального етапу експерименту засвідчили підвищення рівня сформованості системи світоглядних уявлень старшокласників експериментальних груп за усіма критеріями: відбулося зростання здатності вихованців до розуміння художньо-світоглядного змісту творів, розширення спектру їх світоуявлень, посилення цілісності, діалектичності, естетичної та національної зорієнтованості світообразів. Це довело ефективність розробленої і апробованої моделі та є підтвердженням правильності висунутої гіпотези дослідження. Укладено методичні рекомендації для вчителів художньої культури, в яких подано планування змісту окремих розділів курсу “Художня культура України”, описано приклади тематичного інтегрування матеріалу, охарактеризовано особливості практичного застосування алгоритмічних схем освоєння духовно-світоглядного змісту художніх цінностей. Розглянута проблема в подальшому може бути досліджена в аспектах, що стосуються: розкриття потенціалу “мовно”-понятійної інтеграції мистецтв у формуванні світобачення школярів, підготовки студентів педагогічних вузів до забезпечення світоглядного становлення учнівської молоді у процесі опанування культурознавчих дисциплін. |
