У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукового завдання – проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Нове розв’язання досліджуваної проблеми виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов, що сприяють успішності підвищення рівня гуманності в майбутніх спеціалістів соціальної сфери. Узагальнення результатів теоретичного та експериментального дослідження з проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників підтвердило гіпотезу і дало змогу зробити висновки: 1. Актуальність проблеми гуманізації в педагогічній науці зумовлена умовами державотворення сучасного українського суспільства, де гуманність виступає показником духовної зрілості нації, а успішність її становлення є важливим завданням вищої школи. Проведений аналіз філософської, педагогічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження гуманності свідчить, що в сучасних умовах розвитку суспільства й особистості особливої уваги набуває підготовка гуманістично спрямованого соціального працівника, який є не тільки високим професіоналом, але й гуманною особистістю. Демократизація українського суспільства, перехід до ринкових відносин ускладнюють адаптацію різних категорій населення, що загострює протиріччя між рівнем сформованості гуманності й зростаючими суспільними вимогами до майбутніх фахівців соціальної сфери. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дав змогу: – виявити сутність основних понять: “гуманність”, „гуманістичні цінності”, „соціальна робота”, „соціальний працівник”; – визначити специфіку підготовки майбутнього соціального працівника та довести важливість наявності високого рівня гуманності в спеціаліста зазначеного фаху; – вийти на нове розв’язання наукового завдання щодо обґрунтування шляхів та напрямків відтворення кадрового потенціалу майбутніх соціальних працівників з урахуванням сучасних соціальних перетворень та стратегічних напрямків реформування вищої освіти. 2. Розроблено схему-модель “Структура гуманності”, яка базується на принципі єдності чуттєвого, свідомого й діяльного і включає в себе “культуру почуттів”, що становить нижчий щабель (нереалізований потенціал гуманності), “культуру етичного мислення” – складник середнього щабля (можливість реалізації потенціалу гуманності) та “культуру поведінки” як складового елементу вищого щабля (реалізований потенціал гуманності). Інтегральним показником сформованості гуманності майбутніх соціальних працівників є їх готовність до гуманної діяльності, яка складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-чуттєвого (мотивації, зумовлені ідеями, почуттями й переживаннями, що виражають духовні потреби людини); інформаційно-змістового (накопичення інформації, змістом якої є відображення основних чинників дії на склад знань з теорії і практики гуманних взаємовідносин); практично-діяльнісного (вміння застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності). У відповідності із зазначеними компонентами розроблено систему критеріїв гуманності, якими виступили культура почуттів (емоційно-чуттєве сприйняття навколишньої дійсності); інтелектуальне забезпечення гуманної діяльності (повнота, глибина й осмисленість відповідних знань); культура поведінки (здатність до гуманно-зорієнтованих дій і поведінки). У своєму розвитку, в міру вираженості названих критеріїв, гуманність проходить кілька рівнів – низький, середній, високий. 3. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено, що підвищення ефективності виховання гуманності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки забезпечується завдяки таким педагогічним умовам: зорієнтованості процесу професійної підготовки на поєднання активних та традиційних методів навчання, спрямованих на підвищення гуманності в майбутніх соціальних працівників; збагачення змісту виховної роботи засобами художньої культури з метою активізації творчого потенціалу та створення емоційно-чуттєвого середовища в позааудиторній діяльності майбутніх соціальних працівників; уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування та включення майбутніх соціальних працівників у гуманістично спрямовані акції з метою накопичення досвіду моральних учинків. Згідно з визначеними умовами, результатом теоретичного аналізу та експериментальної роботи стала розробка організаційно-педагогічної моделі виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки, яка ґрунтується на загально-педагогічній схемі перебігу навчального процесу і включає три взаємопов’язані блоки: 1) педагогічні умови, 2) види діяльності (до яких уключені студенти), 3) методи й форми виховної роботи. Метою спільної взаємодії є створення оптимальних умов для виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки, а результатом цих умов – підвищення рівня гуманності майбутніх соціальних працівників. 4. Порівняльний аналіз даних засвідчив, що в результаті експериментальної роботи покращилися показники сформованості гуманності в майбутніх соціальних працівників. Реалізація означеної сукупності умов дозволила підвищити ефективність виховання гуманності та отримати позитивну динаміку зростання кількості студентів експериментальних груп із високим рівнем з 42,7% до 73,7%, і зниженням у групах із середнім рівнем з 25% до 15,3% та низьким рівнем із 30,7% до 10%, що підтверджує узагальнення про порівняння емпіричних і статистичних даних початкового й заключного зрізів експерименту. Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили позитивні зміни у вихованні гуманності майбутніх соціальних працівників і підтвердили ефективність дії висунутого в гіпотезі комплексу педагогічних умов у навчально-виховному процесі. 5. За результатами експериментальної роботи розроблено та укладено методичні рекомендації з соціології для майбутніх соціальних працівників, зорієнтовані на поєднання традиційних та активних методів навчання, з метою розкриття специфіки соціологічної системи знань та формування в студентів теоретичних уявлень про гуманістичну спрямованість суспільної діяльності. Проведене дослідження не вичерпує порушеної проблеми повною мірою. Подальшого вивчення потребують теоретико-методологічні засади обґрунтування змісту професійної підготовки соціального працівника; оптимізація змісту дисциплін професійно-орієнтованого циклу; розроблення спеціальних методик виховання професійних якостей соціальних працівників; забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до гуманістичного виховання майбутніх соціальних працівників; урахування особливостей роботи соціального працівника з різними категоріями клієнтів; вивчення впливу системи організації навчального процесу в університетах на підготовку майбутніх соціальних працівників до гуманістично-спрямованої професійної діяльності. | 