1. У дисертації викладено теоретичне узагальнення і наведено новий спосіб розв’язання наукового завдання, який виявляється в особливості ідентифікації селекційного матеріалу кукурудзи за придатністю до вирощування в монокультурі. Завдання вирішувалось шляхом комплексної оцінки самозапилених ліній і гібридних комбінацій кукурудзи за ознаками зернової продуктивності та стійкості до шкідників і хвороб в умовах монокультури. 2. Модифікаційна мінливість кількісних ознак селекційного матеріалу кукурудзи в умовах монокультури знаходилась у зворотній залежності від ступеня вираження ознаки, що зумовлена ефектом гетерозису, і не виходила за рамки загальних закономірностей. В самозапилених ліній кукурудзи високий рівень варіювання мали кількість гілочок волоті (V = 32,9–39,6%), врожайність зерна (V = 28,3–34,5%), висота прикріплення качана (V = 25,0–28,0%) та площа прикачанного листка (V = 24,9–28,5%), що вказує на складність ідентифікації цінних генотипів за фенотиповим проявом даних ознак. 3. Помірно високу, вище середнього й середню мінливість мали кількість зерен в ряду (V = 21,1–23,7%), загальна кількість квіток на качані (V = 19,3–22,4%), довжина качана (V = 14,3–17,2%) й висота рослин (V = 13,8–15,7%) відповідно, а кількість рядів зерен (V = 10,4–11,6%), жилок (V = 10,0–10,6%) і листків (V = 9,1–9,3%) – нижче середнього та незначне варіювання. 4. В простих гібридів кукурудзи, в зв’язку із проявом ефекту гетерозису, суттєво збільшилась фенотипова стабілізація таких ознак, як урожайність зерна (V = 14,6–15,8%) та кількість зерен у ряду (V = 14,4–15,2%). 5. Вихідний матеріал кукурудзи, придатний до вирощування в умовах монокультури, відзначається інтенсивним ростом в фазі 3-5 листків (> 5,5 балів), що забезпечує вищу стійкість та краще відновлення від пошкодження шведською мухою; високою пилковою продуктивністю (> 5,5 балів), що сприяє кращій озерненості качанів; синхронним цвітінням генеративних органів (розрив повинен становити не > 6 днів) та утворенням не менше одного качана на рослині. 6. В умовах монокультури комплексне поєднання господарсько-цінних ознак (висота рослин, висота прикріплення качана, площа прикачанного листка, інтенсивність росту в фазі 3-5 листків, пилкова продуктивність, довжина качана, кількість зерен в ряду, загальна кількість квіток на качані, стійкість до шкодочинних організмів) мають ранньостиглі самозапилені лінії кукурудзи – ХЛГ 224, ХЛГ 1128; середньоранні – СМ 5-1-1, МА 22, МА 23С, Oh 43H.t., ХЛГ 489 та середньостиглі – В 37, К 212, УХ 405, ХЛГ 562, ХЛГ 1339. 7. При вирощуванні в умовах монокультури високим рівнем урожайності характеризуються самозапилені лінії кукурудзи ХЛГ 224, СМ 5-1-1, К 212, УХ 405, ХЛГ 562, ХЛГ 1339, врожай зерна яких становить 2,58–3,74 т/га, та прості гібриди PLS 61 Ч ХЛГ 562, УХ 405 Ч СМ 5-1-1, F 502 Ч УХ 405 з урожайністю 5,14–6,69 т/га, що належать до різних груп стиглості. 8. Встановлена сильна кореляційна залежність між урожайністю зерна та довжиною качана (r = 0,714–0,793), кількістю зерен в ряду (r = 0,709–0,848), загальною кількістю квіток на качані (r = 0,616–0,803), що дозволяє виконувати відбір високоврожайного селекційного матеріалу кукурудзи для умов монокультури за даними ознаками. 9. Результати шляхового аналізу вказують на селекційну цінність довжини качана (Рi= 0,226–0,438) та кількості зерен в ряду (Рi= 0,367–0,592), які вносять найбільший вклад в урожайність вихідного матеріалу кукурудзи в умовах монокультури, а міжфазний період сходи – цвітіння качанів відзначається негативними прямими та побічними ефектами (Рi= -0,029 – -0,182). 10. Самозапилені лінії кукурудзи, придатні до вирощування в умовах монокультури, поєднують в генотипі високі позитивні ефекти ЗКЗ за зерновою продуктивністю із від’ємними значеннями ефектів ЗКЗ за пошкодженістю шкідниками та ураженістю хворобами. 11. Значна різниця між коефіцієнтами успадковування в широкому (0,96–0,97) та вузькому (0,22–0,29) розумінні свідчить про можливість покращення селекційного матеріалу шляхом використання селекції на гетерозис, а встановлене більше за одиницю співвідношення H1/D (4,51; 6,94) вказує на те, що в успадкуванні високої зернової продуктивності переважає зверхдомінування. 12. Для отримання гібридів кукурудзи, придатних до вирощування в умовах монокультури, необхідно підбирати високоврожайні та стійкі до шкодочинних організмів обидві батьківські форми, на що вказує тісний кореляційний зв’язок між гібридами і середнім значенням обох батьківських форм (r = 0,508–0,926). 13. Енергетичний коефіцієнт вирощування високоврожайних гібридів кукурудзи в умовах монокультури становить 1,46, а низьковрожайних – 0,96. Пропозиції для селекційної практики 1. Для створення високоврожайних гібридів кукурудзи, придатних до вирощування в умовах монокультури, як вихідний матеріал потрібно використовувати самозапилені лінії В 37, СМ 5-1-1, К 212, МА 22, МА 23С, Oh 43 H.t., УХ 405, ХЛГ 224, ХЛГ 489, ХЛГ 562, ХЛГ 1128, ХЛГ 1339, які характеризуються комплексним поєднанням господарсько-цінних ознак. 2. При створенні гібридних комбінацій, придатних до вирощування в умовах монокультури, потрібно підбирати батьківські компоненти, які поєднують високі позитивні ефекти ЗКЗ за зерновою продуктивністю із від’ємними значеннями ефектів ЗКЗ за комплексною стійкістю до шкідників і хвороб. 3. Під час сортовипробування нових і перспективних гібридів кукурудзи, паралельно потрібно визначати їх придатність до вирощування в умовах монокультури. Добір вихідного матеріалу слід виконувати за такими ознаками, як довжина качана (14–16 см), кількість зерен в ряду (25–30 шт.), сумарна кількість квіток на качані (450–550 шт.) та тривалість міжфазного періоду цвітіння качанів – повна стиглість зерна (50–60 днів) із максимальним їх проявом. Селекційні зразки повинні характеризуватись інтенсивним ростом в фазі 3-5 листків, високою пилковою продуктивністю, синхронністю в цвітінні генеративних органів та не мати схильності до утворення безплідних рослин. |