В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів СНД, Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи і Європейського Союзу та практики їх застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації впровадження міжнародно-правових актів в кримінальне законодавство України. Основні з них такі: 1. Передумовами впровадження міжнародно-правових актів в кримінальне законодавство України стало зміцнення двосторонніх зв’язків між Україною та міжнародними організаціями, Радою Європи, ООН, СНД та Європейським Союзом, та їх документальне закріплення в двосторонніх або багатосторонніх угодах. Подальший розвиток інтеграційних відносин сприяв поширенню використання міжнародного досвіду у сфері боротьби зі злочинністю, в рамках якої в Україні починає створюватися інституційний механізм та формуватися нормативно-правова база для послідовної і ефективної реалізації міжнародно-правових стандартів правоохоронної діяльності (наприклад, боротьба з тероризмом, Інтернет-злочинністю, торгівлєю людьми, легалізацією (відмиванням) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом та ін.). 2. Основними нормативно-правовими актами, які регламентують впровадження міжнародно-правових актів в кримінальне законодавство України є Конституція України (ст. 9), Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, Програма вивчення причин латентної злочинності та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю, Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, Програма протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. А також: Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки, Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Вони визначають комплекс взаємопов’язаних завдань щодо впровадження міжнародно-правових актів в кримінальне законодавство України, спрямованих на реалізацію державної політики та створення сучасної правової системи України. 3. Зроблено висновок, що в науці кримінального права впровадження міжнародно-правових актів до кримінального законодавства України передбачає: - дослідження місця і ролі кримінального законодавства у забезпеченні та захисті прав людини, визначення підстав та меж допустимого обмеження цих прав і свобод при криміналізації та пеналізації діянь; - розробка проблематики впливу кримінального закону на “нову” злочинність (організовану, транснаціональну, пов’язану з такими новими соціальними процесами, як тероризм, корупція, злочинність у сфері економіки, засобів масової інформації, екології, незаконного обігу наркотичних засобів, відмивання брудних грошей, торгівлі людьми, зброєю тощо); - дослідження меж криміналізації та декриміналізації діянь, їх пеналізації і депеналізації; - розширення впливу кримінального права на діяльність юридичних осіб тощо; - дослідження перспектив повноцінної інтеграції кримінального законодавства України в міжнародну правову систему протидії злочинності, узгодження кримінального законодавства України з міжнародними зобов’язаннями України. 4. Адаптація кримінального законодавства України до законодавства європейських співтовариств є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, і виступає складовою інтеграції України до ЄС, передумовою гармонізації законодавства України із законодавством держав-членів ЄС та міжнародних організацій, а також є важливим елементом правової реформи в Україні. 5. З’ясовано, що основними напрямками здійснення кримінально-правової політики виступають криміналізація, декриміналізація, пеналізація та депеналізація. За цими напрямками здійснюється кримінально-правова політика в сучасний період, однак ними не вичерпується. Вагомого значення набуває на сьогодні такий напрямок здійснення кримінально-правової політики, як створення національних законодавчих механізмів для міжнародного співробітництва держав у сфері протидії злочинності. 6. До принципів впровадження міжнародно-правових актів в кримінальне законодавство України відносяться доцільність, зваженість, системність, науковість, відповідність світовим стандартам в галузі забезпечення прав людини. Використовуються такі методи як адаптація, рецепція, імплементація, апроксимація, ратифікація. 7. Необхідно запровадити європейські стандарти правоохоронної діяльності у законодавство України. До пріоритетних напрямків адаптації законодавства України у сфері правоохоронної діяльності до законодавства ЄС належать: співробітництво у цивільних та кримінальних справах; поліцейське співробітництво; боротьба з расизмом та ксенофобією; боротьба з наркотиками та торгівлею зброєю; боротьба з організованою злочинністю; боротьба з тероризмом; боротьба із злочинами проти дітей та торгівлею людьми. 8. Пропонується розробка не декларативного, а працюючого документу - угоди або конвенції про міжнародне співробітництво у сфері боротьби з окремим видом злочинів, який у максимальному ступені уніфікує та узагальнює досвід діяльності правоохоронних органів різних держав. |