У пропонованій роботі на аналізі телевізійних політичних рекламних кліпів доводиться, що вплив засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії є важливим чинником ефективної журналістської діяльності. Проаналізовано та класифіковано засоби, які використовувалися в ЗМІ під час виборів-2002 задля досягнення впливу на підсвідомість. Зокрема, було встановлено такі технології впливу на підсвідомість аудиторії: антиреклама; подієві ролики; прихована реклама; анімаційні кліпи; ігрові кліпи; політичні кліпи у блоках звичайної реклами; неполітична реклама як засіб політичної реклами; анонси та спонсорство телепрограм, трансляції художніх фільмів, а також концертів, проведення мистецьких заходів тощо; рекламування партій-клонів; протиставлення; створення романтичного образу лідера політичного об’єднання з метою перенесення цього образу на саме об’єднання; створення “потрібного” ореолу; технологія 25-го кадру; акцентування індивіда на невербальній комунікації героїв рекламних роликів; інтригування індивіда; “підглядання”; використання уривків популярних художніх та мультиплікаційних фільмів; форс-мажорна прихована реклама політичних конкурентів. Основними ефективними засобами телевізійної реклами на виборах 2002 року стало використання: дитячих образів; жіночих образів; сексуальних жіночих мотивів; образу людей похилого віку; ефектного музичного оформлення кліпів; прихованого образу партії; іміджу відомої людини як засобу реклами; іміджу лідера партії чи блоку як засобу реклами; гумористичних засобів; образів молоді; образу пересічної людини; обігрування номера політичного суб’єкта у виборчому бюлетені, а також використання образу військового або образу війни; проведення паралелей з історичним минулим України. У дослідженні також було класифіковано інформацію, яка переходить із підсвідомої у свідому: сенсаційна інформація; свідомо очікувана інформація; інформація-аналогія; інформація-застереження; інформація-протиставлення. До свідомо очікуваної інформації відносимо інформацію, необхідну для різноманітних життєвих потреб. Це і прогноз погоди, і політичні, економічні, спортивні новини тощо. Свідомо очікувана інформація впливає на повсякденне життя, формує настрій, задовольняє запити людей в різних сферах діяльності. Інформація-аналогія також має здатність швидкого переходу із підсвідомої інформації у свідому. Але, на відміну від попереднього виду, така інформація не становить нагальної життєвої необхідності. Основна мета інформації-аналогії – дати змогу аудиторії провести паралель між журналістськими фактами та реальністю. До інформації-застереження належать, в основному, матеріали з питань правознавства та правоохоронної тематики. Мета цих повідомлень – застерегти аудиторію від можливої небезпеки. Повчальність – одна з основних характеристик матеріалу. Конкретність висновків – характерна властивість інформації-застереження. У багатьох інших випадках журналістські висновки не дають очікуваного результату, бо аудиторія схильна трактувати їх як нав’язування певної думки. Але в інформації-застереженні люди очікують на висновки, щоб краще усвідомити зміст матеріалу. Інформація-протиставлення покликана об’єктивно подавати події, представляючи різні погляди на розсуд аудиторії, яка сама має обрати позицію відповідно до своїх переконань. Інакше кажучи, одна з протилежних позицій відповідає установкам індивіда, і в матеріалах-протиставленнях ця підтримувана позиція або ще більше зміцнюється, або змінюється на користь іншої сторони. Аудиторія охоче сприймає інформацію-протиставлення, бо журналіст нічого не нав’язує, а лише намагається об’єктивно викласти існуючі розбіжності. Таким чином, було встановлено, що інформація, яка здатна із підсвідомої переходити у свідому, характеризується наявністю потреб аудиторії у такій інформації, усвідомленням її життєвої необхідності. Така інформація відзначається високою ефективністю, оскільки майже у всіх випадках роль журналіста полягає в його основній функції – інформувати суспільство, а не робити замість аудиторії конкретні висновки. З огляду впливу ЗМІ на підсвідомість рекламу було поділено на три види: пряма реклама; прихована реклама; псевдоприхована реклама. Під прямою рекламою слід розуміти матеріали, в яких відверто проголошуються переваги пропонованих товарів чи послуг. Особливостями прихованої реклами є: тема матеріалу, як правило, не пов’язана з рекламованим продуктом; виступ журналіста як пересічного громадянина, що зближує його з аудиторією; вигляд зарисовки, кореспонденції, статті, листа тощо; ненав’язування споживачам своєї думки тощо. Псевдоприхована реклама характеризується поєднанням рис відкритої реклами та прихованої реклами. В ній здебільшого навіть немає спроби замаскувати рекламодавця. Псевдоприхована реклама менш дієва, ніж прихована. Але за певних соціальних, економічних, політичних умов вона може успішно використовуватися. В екперименті на виникнення асоціацій доведено, що за умови повного насичення інформаційного простору аудиторії рекламними продуктами та використання засобів масової інформації, а також за наявності оригінальних рекламних телевізійних роликів, розрахованих саме на їх підсвідоме сприйняття аудиторією, можна розширити асоціації аудиторії з певною політичною партією, змінити їх, витіснивши образ іншої партії, а також закріпити позивне ставлення аудиторії до певної політичної сили. Зважаючи на вплив на підсвідомість, було класифіковано інтерв’ювання на такі різновиди: 1) інтерв’ю, в якому домінує журналіст; 2) інтерв’ю, в якому домінує інтерв’юйований; 3) інтерв’ю, в якому роль лідера відсутня. У даному дослідженні було класифіковано сенсаційні матеріали: власне сенсаційні та псевдосенсаційні, які включають в себе сенсації-прогнози, сенсації-аналогії, сенсації-протиставлення. Основним показником ефективності впливу сенсаційних матеріалів є те, що вони можуть здивувати індивіда своєю неочікуваністю та непрогнозованістю. Ефект здивування – найголовніший показник ефективності сенсаційних матеріалів. Новина вступає в протиріччя з усталеними і закріпленими у підсвідомості: асоціаціями, установками, стереотипами. Сенсації-прогнози, сенсації-протиставлення, сенсації-аналогії було віднесено до аналітичних жанрів журналістики, адже окрім наявного факту у матеріалі є його трактування, тобто оцінка події за допомогою маніпуляційного перенесення рис всім відомої події на нову, яка без цих рис має вигляд несенсаційної. Псевдосенсаційні матеріали є суб’єктивними, а власне сенсаційні матеріали – об’єктивними, оскільки журналіст у даному випадку виступає лише ретранслятором події, і її ніяким чином не “спотворює” проведенням паралелі з іншим важливим фактом чи подією. За допомогою сенсаційних матеріалів можна уникнути критичного сприйняття аудиторією інформації, а у випадку із псевдосенсаціями – створити ілюзію об’єктивної реальності, яку індивід змушений сприйняти на віру, і також уникнути критичного сприйняття інформації. Внутрішній конфлікт не виникає, бо індивід під впливом маніпуляційних технологій сприймає на віру псевдосенсаційний матеріал. Сама структура сенсаційних матеріалів передбачає вплив на підсвідомість. В решті журналістських творів використовуються окремі технології та засоби, здатні ефективно вплинути на підсвідомість аудиторії. | 