Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Інфекційні хвороби


Пеньков Дмитро Борисович. Вплив циклоферонотерапії на перебіг і наслідки гострого та хронічного вірусного гепатиту C: дисертація канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003.



Анотація до роботи:

Пеньков Д.Б. Вплив циклоферонотерапії на перебіг і наслідки гострого та хронічного вірусного гепатиту С. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.

На основі проведеного комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на HCV-інфекцію виявлено, що при застосуванні циклоферону швидше відбувається нормалізація клініко-біохімічних показників, а також зменшення імунологічного дисбалансу у порівнянні із застосуванням тільки базисної терапії. Показано високий противірусний ефект препарату. Виявлено позитивний вплив циклоферонотерапії на віддалені наслідки ГС, що виявлявся збільшенням частоти переходу до стадії ремісії у хворих на ХГС і зменшенням частоти трансформації гострої форми гепатиту в хронічну.

Доведена посилена інтерфероніндукуюча і противірусна дія циклоферону у хворих на ГГС, а також вірогідне зменшення частоти несприятливих наслідків при призначенні препарату в дозі 500 мг.

1. Циклоферонотерапія хворих на гострий і хронічний ГС прискорює регрес клінічних симптомів, нормалізацію біохімічних показників, що сприяє скороченню термінів стаціонарного лікування: при хронічній формі – на 5 днів, при гострій – на 4,1 і 5,9 днів на тлі застосування препарату в дозі 250 і 500 мг відповідно.

2. При HCV-інфекції виявлена вторинна імунологічна недостатність, про що свідчить зниження вмісту основних субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові (CD3+, CD4+, CD56+), а також ІРІ. Терапія циклофероном на відміну від лікування тільки традиційними методами, призводила до зменшення імунологічного дисбалансу.

3. У хворих на HCV-інфекцію відзначається вірогідне зниження рівня ІФН-a у сироватці крові у порівнянні з показниками норми, яке більш виражене при хронічній формі. Терапія циклофероном сприяє значному підвищенню рівня сироваткового ІФН-a, що свідчить про те, що позитивний клінічний ефект препарату значною мірою зумовлений активізацією системи ендогенного інтерферону.

4. У хворих на ГГС РНК HCV у сироватці крові не реєструється в 3,3 і 4,2 разів частіше після проведення курсу циклоферонотерапії в дозах 250 і 500 мг відповідно, ніж у пацієнтів, які одержували тільки базисну терапію. При ХГС припинення реплікації вірусу відзначається тільки у хворих, які лікувалися циклофероном (46,2%).

5. Існування вірогідного прямого кореляційного зв'язку між рівнем ІФН-a у сироватці крові і вмістом природних кілерів на тлі циклоферонотерапії є підтвердженням імунокоригуючої дії препарату, а наявність зворотної кореляції між рівнем ІФН-a і РНК HCV, а також між вмістом природних кілерів і РНК HCV свідчить про опосередковану противірусну дію препарату.

6. При порівнянні ефективності застосування циклоферону в різних дозах у хворих на ГГС встановлений більш виражений інтерфероніндукуючий і противірусний ефект, а також вірогідне зменшення частоти несприятливих наслідків при призначенні препарату в дозі 500 мг.

7. При вивченні віддалених результатів лікування хворих на ХГС встановлено, що повна ремісія мала місце тільки у пацієнтів, які одержували циклоферон (30,8%). Терапія ГГС циклофероном запобігає розвитку хронізації процесу у 38,1 % хворих, які отримували препарат у дозі 250 мг і у 50,0% – у дозі 500 мг, тоді як при базисній терапії частота реєстрації HCV-пастінфекції вірогідно нижче (8,0%).

Публікації автора:

  1. Лившиц Л.А., Пеньков Д.Б. Современные представления об острых вирусных гепатитах // Харьковский медицинский журнал. – 1997. – № 1. – С. 39-43.

  2. Лившиц Л.А., Пеньков Д.Б. Хронические гепатиты вирусной этиологии с парентеральным механизмом передачи // Международный медицинский журнал. – 2000. – Т.6, № 1. – С. 100-104.

Публікації присвячені питанням патогенезу, клініки, діагностики та терапії гострих і хронічних вірусних гепатитів. Дисертантом вивчені і проаналізовані дані сучасної вітчизняної та іноземної літератури за даною тематикою.

3. Малый В.П., Пеньков Д.Б. Индукторы эндогенного интерферона в терапии острых и хронических форм вирусного гепатита С // Сучасні інфекції. – 2000. – № 2. – С. 41-45.

Публікація присвячена аналізу застосування індуктора ендогенного інтерферону – циклоферону при гострих та хронічних формах вірусного ГС. Автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів.

4. Козько В.Н., БондарьА.Е., Соломенник А.О., Пеньков Д.Б., Энтина Т.К., Швец М.В. Генодиагностика HCV-инфекции: результаты генотипирования вируса гепатита С в Харьковской области // Експериментальна i клінічна медицина. – 2002. – № 3. – С. 95-97.

В публікації обговорюється клінічне та епідеміологічне значення генотипування вірусу ГС, представлено дані результів досліджень поширеності генотипів HCV у Харківському регіоні. Особисто здобувачем проведено обґрунтування значення генотипування HCV, організація дослідження, клінічне спостереження за хворими, узагальнення отриманих результатів.

5.Пеньков Д.Б., Малый В.П. Влияние циклоферонотерапии на динамику показателей интерферона-a в сыворотке крови больных острым вирусным гепатитом С // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія “Медицина”. – 2002. – Вип.4, № 546. – С. 84-85.

В роботі проаналізовані показники сироваткового ІФН-a у хворих на ГГС на тлі циклоферонотерапії. Автором особисто проводилось клінічне обстеження хворих, статистична обробка, аналіз і узагальнення результатів дослідження.

6. Пеньков Д.Б., Малый В.П. Динамика выявления HCV-РНК у больных острыми и хроническими формами вирусного гепатита С при лечении циклофероном // Проблеми медичної науки та освіти. – 2003. – № 2. – С. 79-81.

Дисертантом здійснені клінічні спостереження за хворими, аналіз та узагальнення отриманих результатів, сформульовані висновки.

7. Лівшиц Л.О., Малий В.П., Пеньков Д.Б., Колодій М.А. Етіологічна розшифровка вірусних гепатитів В і С та принципи їх терапії // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. Запоріжжя, 1999. – С. 60-62.

8. Лившиц Л.А., Пеньков Д.Б. Современные принципы диагностики вирусных гепатитов В и С // Материалы научно-практической конференции молодых ученых “Перспективы развития терапии в канун ХХI века”. Харьков, 1999 г. – С. 15-16.

В роботах проаналізовані клініко-лабораторні аспекти діагностики у хворих на вірусні гепатити В та С. Особисто здобувачем проводилось клінічне обстеження хворих, аналіз і узагальнення результатів дослідження.

9. Лівшиць Л.О., Малий В.П., Пеньков Д.Б., Колодій М.А. Позапечінкові прояви хронічних вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. Запоріжжя, 1999. – С. 62-64.

Автор узагальнив літературні дані і клінічні спостереження щодо позапечінкових проявів хронічних вірусних гепатитів.

10. Пеньков Д.Б. Клинико-биохимические и инструментальные отличия острых вирусных гепатитов В и С // Материалы конференции, посвященной 75-летию кафедры инфекционных болезней ХИУВ “Инфекции не знают границ”. Харьков, 18 марта 1999 г. С. 77.

Дисертантом здійснені клінічні спостереження за хворими, аналіз та узагальнення отриманих результатів, сформульовані висновки.

11. Пеньков Д.Б., Малый В.П., Лившиц Л.А., Колодий Н.А., Амелина Л.М. Иммуномодуляторы в терапии затяжных и хронических форм вирусных гепатитов В и С // Материалы научной конференции с международным участием “Вирусные инфекции на пороге ХХI века: эпидемиология и профилактика”. Санкт-Петербург, 21-22 апреля 1999 г. С. 246-247.

Автором здійснені клінічні спостереження, узагальнення результатів, оформлення.

12. Лившиц Л.А., Малый В.П., Пеньков Д.Б. Современные методы лабораторной диагностики и лечения затяжных и хронических форм вирусного гепатита С // Материалы конференции, посвященной 75-летию кафедры инфекционных болезней ХИУВ “Инфекции не знают границ”. Харьков, 18 марта 1999 г. С. 57-58.

13. Малий В.П., Пеньков Д.Б. Циклоферон у терапії гострих та хронічних форм гепатиту С // Нейроінфекції. Інші інфекційні хвороби. Матеріали науково-практичноі конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. Харків, 2001 р. С. 235-236.

14. Малый В.П., Пеньков Д.Б. Влияние циклоферонотерапии на течение и исходы острого гепатита С // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Гепатити в практиці терапевта, сімейного лікаря та інфекціоніста. Сучасні методи діагностики і терапії”. Харків, 11-12 березня 2003 р. С. 143-146.

В публікаціях дана оцінка ефективності циклоферону при лікуванні хворих на ГГС і ХГС за клінічними, біохімічними, імунологічними і вірусологічними показниками. Автором особисто проводилось клінічне обстеження хворих, статистична обробка та узагальнення результатів дослідження.