Отримані в дисертаційному досліджені результати свідчать про важливу роль мотивації в здійсненні стрибків з парашутом. Встановлено якості й стани особистості, характерні для починаючих і досвідчених парашутистів, показано різний ступінь їхнього прояву у спортсменів і десантників. Експериментально обґрунтована можливість застосування програми цілеспрямованої екстремальної професійно-психологічної підготовки для корекції негативних змін у психіці парашутистів. 1. На сьогодні в психологічній науці не існує чіткого, загальноприйнятого уявлення про поняття «екстремальні ситуації» та «діяльність в особливих умовах». Переважна більшість дослідників вважають, що перебування та діяльність людей в екстремальних ситуаціях призводить до виникнення і збільшення ступеня прояву негативних психічних якостей, розладів психіки і розвитку посттравматичного стресового синдрому. Підкреслюючи соціально-психологічну значимість екстремальних видів спорту та аеромобільних підрозділів, дослідники відмічають здатність парашутистів самореалізувати свої можливості, самоактуалізуватися. У дослідженнях впливу стрибків з парашутом наводяться дані про надмірні нервово-психічні навантаження, про негативні зміни в психофізіологічній сфері парашутистів, але майже не розробляються сучасні технології корекції психологічних розладів. Також залишаються невирішеними питання особливостей впливу стрибкової діяльності на осіб з різною кількістю виконаних стрибків, різних за віком, статтю. Не існує порівняльних досліджень впливу стрибків з парашутом на спортсменів та військовослужбовців. 2. Значну роль у попереджені негативного впливу стрибків з парашутом відіграє мотиваційна сфера особистості. Показано, що 64,7% спортсменів-парашутистів основним мотивом свого приходу до парашутного спорту вважають наявність можливості випробувати себе, одержати незвичайні, нові «гострі» відчуття, реалізувати власні можливості, самоствердитися, самоактуалізуватися. Мотиву втечі від життєвих потрясінь і кризових ситуацій віддали перевагу 15,8% опитаних спортсменів. Вони переконані, що той спектр емоцій, який вони відчувають при стрибках з парашутом, послабляє й «заглушає» нервово-психічну напругу, викликану впливом стресогенних, сімейних та побутових чинників. Мотив приходу до парашутного спорту, що є результатом впливу друзів, підтримало 4,6% парашутистів, а реалізацію мрії дитинства - 7,3%, при цьому мотив стати чемпіоном або видатним спортсменом, був властивий лише 6,1% опитаних. Отже, основний мотив занять парашутним спортом визначається бажанням ствердження власного «Я». Однак із придбанням досвіду у парашутистів відбувається зміна мотивації. Так, у початківців, як спортсменів, так і десантників, мотивація до успіху й втечі від невдач нижче, ніж у досвідчених, тобто цей показник росте, а готовність до ризику з досвідом навпаки знижується. Головним розходженням у мотивації до стрибків з парашутом у спортсменів є добровільне бажання самоствердитися, і вимушене виконання цієї діяльності, яке обумовлене військовими наказом, у десантників. Саме це розходження є основним і визначає ступінь прояву психологічних процесів і станів у досліджуваних осіб, а ставлення до стрибків детермінує наявність більшої кількості негативних змін у психіці воїнів-десантників, ніж у спортсменів-парашутистів. 3. Спортсмени-початківці завжди відрізняються від спортсменів, які не займаються парашутним спортом, наявністю яскраво виражених у структурі їхньої особистості якостей, таких як незалежність, авантюризм, ігнорування реальної небезпеки, прагнення до ризику. У них показники тривожності, фрустрації, агресивності й ригідності вищі. Із набуттям досвіду стрибків ці якості послабляються й проявляються менш інтенсивно. У десантників-початківців рівень прояву негативних якостей психіки вище, ніж у спортсменів. Разом з тим, тривалі заняття парашутним спортом призводять до досить істотних розходжень (у порівнянні з контрольною групою) у ступені прояву таких негативних якостей, як невротичність, спонтанна й реактивна агресивність, депресивність, дратівливість, тривожність і фрустрованість. Це ставить дослідників перед необхідністю пошуку шляхів і способів попередження розвитку наявних негативних змін у психіці парашутистів, обґрунтування методів виявлення й розробки технологій їхньої психологічної корекції. 4. Стрибки з парашутом характеризуються наявністю високого ступеня екстремальності, однак цей вид діяльності викликає й позитивні зміни у психіці парашутистів. Вони полягають в інтенсивному прояві зібраності, самоконтролю, емоційній стійкості, впевненості в собі, сміливості, стресостійкості. Стрімкі позитивні емоції, що відчувають парашутисти (особливо досвідчені) після вільного паріння в небі й після вдалого приземлення, є прекрасною умовою для формування почуття комфортності й емоційного тонусу, інтересу й нервово-психічної стійкості. Тому особи, які займаються стрибками з парашутом як видом діяльності в особливих умовах, мають бути готовими йти на ризик, на випробування власних можливостей; вони високо цінують перемогу над собою, мало піклуються про себе, при цьому проявляють високий ступінь альтруїзму й емпатії. Парашутисти - типові екстраверти, вони легко товаришують з іншими, адаптивні, мають швидку реакцію на зовнішні обставини й гнучкість поведінки. Однак рівень прояву перерахованих якостей і станів особистості у воїнів-десантників у порівнянні зі спортсменами-парашутистами значно нижчий. Пояснюється це як приходом у спортивний клуб парашутистів осіб, схильних до лідерства, авантюризму, здатних і бажаючих ризикувати, так і їхньою позитивною мотивацією до екстремальних впливів, які вони сподіваються одержати. Саме тому при відборі як у спортивний клуб парашутистів, так і на службу в десантні війська, варто звертати увагу на наявність і високий ступінь прояву названих якостей у майбутніх спортсменів і військовослужбовців. 5. Негативні зміни в психіці осіб, які стрибають з парашутом, можна корегувати за допомогою програми цілеспрямованої екстремальної професійно-психологічної підготовки. Програма, що проводилась зі спортсменами-парашутистами й воїнами-десантниками, дозволила підвищити мотивацію до успіху, до втечі від невдач і визначила більш холоднокровне ставлення до ризиконебезпечних умов. Після застосування програми у досліджених осіб на краще змінилося їх ставлення до життєвих цінностей, особливо до стрибків із парашутом. У результаті проведення програми серед спортсменів-парашутистів і воїнів-десантників відбулося ослаблення ступеня прояву таких станів і якостей особистості, як підозрілість, ригідність, напруженість, гіперзбудливість, дратівливість, агресивність, депресивність, тривожність, фрустрованість. Одночасно запропонована програма сприяла підвищенню рівня виразності товариськості, емоційної стійкості, урівноваженості, маскулінізму, відкритості, екстравертованості, незалежності, самовпевненості, сміливості, активності, самоконтролю. При цьому ефективність впливу програми на психіку у спортсменів була вище, ніж у десантників. 6. На сьогодні серед молодих людей існує велика кількість осіб, які жадають виявити себе в екстремальних ситуаціях, прагнуть до одержання «гострих» відчуттів. Представниками правоохоронних органів вони відносяться до «групи ризику», тому що їхні асоціальні й протиправні дії можуть затягнути їх у мережу злочинного світу, токсикоманію й наркоманію. Тому завданням державної важливості є своєчасне виявлення цих осіб і їхніх пристрастей до дій у ризиконебезпечних умовах і залучення до занять екстремальними видами спорту й, зокрема, парашутним. Внаслідок цього ці люди знайдуть можливість діяти в складних небезпечних умовах, максимально виявити свої здібності й самоактуалізуватися. Заняття парашутним спортом дозволять їм суспільно і юридично прийнятним способом одержати «гострі» відчуття, реалізувати свій особистісний потенціал. Саме в цьому полягає роль парашутного спорту як виду діяльності, що дозволяє здійснити профілактику протиправної поведінки молоді. Перспектива подальшого розвитку досліджень передбачається у вивченні особливостей впливу стрибків з парашутом на осіб різного віку, статі та рівня підготовленості. |
