1. Результати аналізу літературних джерел і узагальнення досвіду провідних фахівців свідчать про те, що спортивна техніка продовжує бути одним з найважливіших факторів в ефективній підготовці спортсменів високого класу. Дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів показують, що головним принципом спортивного вдосконалення є органічний взаємозв’язок технічної й фізичної підготовки, а успішність підготовки залежить від ефективності методів контролю, раціонального застосування сучасних технологій у тренувальному процесі, урахування індивідуальних, вікових, морфофункціональних особливостей, а також біомеханічних характеристик рухових дій спортсменів. 2. Вивчено стан фізичного розвитку та спеціальних рухових здібностей волейболістів різних вікових груп (юнаків – 13-14 років, старших юнаків – 15-16 років, кадетів – 17-18 років, молоді – 19-20 років та чоловіків – 21 рік і старші). На цій основі оновлено й доповнено систему кількісних і якісних критеріїв оцінки спеціальної підготовленості волейболістів різного віку. 3. Структура фізичної підготовленості волейболістів різних вікових груп включає від 3 до 5 факторів, які пояснюють від 72,9 % до 89,25 % загальної дисперсії вибірки. На першому ранговому місці, яке забезпечує загальну діяльність волейболістів у юнацькому віці, знаходиться спритність – 54,2 %, що характеризується цілями етапу попередньої базової підготовки. Протягом усіх наступних етапів багаторічного вдосконалення перше місце займає фактор, який характеризує швидкісно-силові здібності, а саме забезпечення ударних рухів, і складає в старших юнаків 28,8 %, у кадетів – 28,7 %, молоді – 50,2 % та у дорослих – 35,6 %. Далі простежується динаміка значимості в тому або іншому віці вибухової сили (від 8,3 до 20,0 %), що забезпечує дії гравців у безопорних положеннях, спритності (від 8,3 до 23,3 %), спрямованість якої полягає в забезпеченні швидкості дій на майданчику й спеціальної витривалості (від 11,4 до 13,5 %), що забезпечує загальну діяльність гравців. 4. Порівняльний аналіз змагальної діяльності волейболістів різних вікових груп та кваліфікації свідчить про виникнення потреби в універсально підготовлених висококваліфікованих волейболістах. Середньостатистичні показники компонентів змагальної діяльності волейболістів провідних команд світового рівня доцільно розглядати як модельні і враховувати їх при організації й проведенні навчально-тренувального процесу висококваліфікованих волейболістів та при підготовці спортивного резерву. 5. Розроблено методику застосування спеціальних засобів навантаження, які моделюють умови гіпергравітації, для вдосконалення технічної майстерності волейболістів різного віку. Вона передбачала визначення оптимальної ваги гіпергравітаційних костюмів для волейболістів різних вікових груп з обов’язковим контролем біомеханічних показників координаційної та біодинамічної структури рухових дій. Установлено, що у волейболістів кадетської групи система обтяжень вагою до 5 % від маси тіла, а у волейболістів молодіжної групи – до 6 % не змінює природну векторну структуру гравітаційних взаємодій і не порушує геометрію мас тіла людини. 6. Установлено, що тренування в умовах застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження сприяє покращенню стабілографічних характеристик, що призводить до підвищення ступеня стійкості тіла волейболістів кадетської та молодіжної груп. Зазначені засоби спортивного тренування підвищують навантаження на функціональні системи організму без порушення координаційної структури рухів спортсмена, що дозволяє інтенсифікувати тренувальний процес. Визначено, що тренування в умовах гіпергравітації підвищує модуль вертикальної складової опорних реакцій волейболістів кадетської та молодіжної груп, не змінюючи вектора і не порушуючи координаційної структури всього рухового акту. Це виявляється в збереженні співвідношення окремих фаз при виконанні технічних дій і у підвищенні силових характеристик виконання технічних прийомів гри. Так, у кадетів достовірним збільшенням характеризуються показники максимальної сили відносно вертикальної осі при виконанні блокування, верхньої прямої подачі, передачі м’яча двома руками зверху та знизу; імпульсу сили – при виконанні нападаючого удару; результуючої сили – при виконанні блокування та передачі двома руками зверху і знизу. У молоді статистично достовірних змін в умовах гіпергравітації набувають показники максимальної сили відносно вертикальної осі та результуючої сили при виконанні блокування, верхньої прямої подачі, передачі двома руками зверху та знизу; імпульсу сили – при виконанні нападаючого удару, блокування, передачі двома руками знизу; градієнта сили – при виконанні передачі м’яча двома руками зверху. 7. Результати вивчення динаміки біомеханічних показників координаційної структури рухів підтвердили ефективність запропонованої методики: після етапу застосування спеціальних засобів навантаження, що моделюють умови гіпергравітації, достовірно зменшились середні та максимальні амплітудні й підвищились частотні характеристики коливань ЗЦМ тіла волейболістів кадетської та молодіжної груп. Покращення стабілографічних показників призводить до підвищення ступеня стійкості тіла спортсменів при підтриманні статичної та динамічної стійкості тіла. 8. Упровадження методики дозволило покращити кількісні характеристики біодинамічних взаємодій з опорою у волейболістів кадетської та молодіжної груп, а саме достовірно підвищити силові характеристики при виконанні технічних прийомів гри. Так, у кадетів виявлено підвищення максимальної сили відносно вертикальної осі (від 7,13 до 12,89 % (p < 0,05)), результуючої сили (від 6,57 до 12,27 % (p < 0,05)), відносної сили (від 6,73 до 12,43 % (p < 0,01)), градієнта (від 4,52 до 26,28 % (p < 0,05)) та імпульсу сили (від 5,38 до 9,78 % (p < 0,05)) при виконанні нападаючого удару, блокування, верхньої прямої подачі та передачі м’яча двома руками зверху і знизу. У волейболістів молодіжної групи зареєстровано підвищення максимальної сили відносно вертикальної осі (від 8,39 до 13,04 % (p < 0,01)), результуючої сили (від 7,98 до 12,79 % (p < 0,01)), відносної сили (від 8,37 до 13,06 % (p < 0,01)), градієнта (від 5,67 до 18,85 % (p < 0,05)) при виконанні всіх досліджуваних технічних прийомів гри; імпульсу сили (від 4,91 до 8,16 % (p < 0,05)) при виконанні нападаючого удару, верхньої прямої подачі, передачі м’яча двома руками зверху та знизу. 9. Висока ефективність запропонованої методики виражається в достовірних змінах біомеханічних показників координаційної та біодинамічної структури, які характеризують техніку виконання основних прийомів гри і відбуваються внаслідок упровадження в навчально-тренувальний процес волейболістів різних вікових груп спеціальних засобів гіпергравітаційного навантаження. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів підготовки волейболістів різних вікових груп. Подальшого вивчення і вирішення потребують проблеми поглиблення змісту та структури підготовки на різних етапах багаторічного циклу тренування. |