У дисертації подано теоретичне обґрунтування і практичне вирішення технологічних прийомів підвищення врожайності і якості насіння гібриду соняшнику олеїнового типу, зокрема рівня водозабезпечення, фону живлення та густоти стояння рослин. Результати одержаних експериментальних даних дозволяють сформулювати такі висновки: 1. При вирощуванні соняшнику в незрошуваних умовах, порівняно зі зрошуваними, забезпечуються найбільш сприятливі загальнофізичні та воднофізичні властивості ґрунту. Застосування добрив сприяло збільшенню запасів нітратів та рухомого фосфору в ґрунті, на відміну від неудобрених варіантів. Максимальне використання азоту зафіксовано в період «сходи-цвітіння», а фосфору та калію - “цвітіння-фізіологічна стиглість”. 2. Зрошення, у середньому за роки досліджень, подовжувало тривалість періоду “сходи-фізіологічна стиглість” соняшнику на 4 дні. Внесення мінеральних добрив спричиняло до збільшення тривалості вегетації на 2 – 3 без зрошення на 4 – 5 днів у зрошуваних умовах. Вплив густоти стояння рослин був менш суттєвим: досліджуваний показник збільшувався, в середньому, на 1 день. Зрошення, внесення добрив й збільшення густоти стояння істотно збільшували висоту рослин. Максимальне значення цього показника було отримане в поливних умовах при застосуванні добрив нормою N90P120 за густоти стояння рослин 80 тис./га – 193,5 см. Діаметр кошику найбільшим був на фоні N90P120 та густоті стояння рослин 30 тис./га – 26,1 см. 3. Досліджувані фактори суттєво змінювали площу листкової поверхні та накопичення сухої речовини в усі періоди визначення. У фазу цвітіння зафіксовано максимальну площу листкової поверхні - при вирощуванні соняшнику в умовах зрошення на фоні живлення N90P120 за густоти стояння рослин 80 тис./га – 40,9 тис.м2/га. У цьому ж варіанті була отримана найбільша маса сухої речовини соняшнику – 81,2 ц/га. Найбільше значення фотосинтетичного потенціалу соняшнику було зафіксовано у фазу фізіологічної стиглості в зрошуваних умовах на фоні внесення подвійної норми мінеральних добрив і за густоти стояння 80 тис./га – 1242 тис. м2 доба/га. Чиста продуктивність фотосинтезу максимальною була в фазу цвітіння в комбінації, де поєднувалось зрошення, фон живлення N90P120 з густотою стояння рослин 70 тис./га – 12,2 г/м2/доба. 4. Зрошення призводило до збільшення кількості бур’янів та їх сухої маси на 29 та 46,6 % відповідно. Застосування мінеральних добрив нормами N45P60 та N90P120 спричиняло збільшення забур'яненості соняшнику від 12,5 до 21,1%, сухої маси бур’янів на 7,8 – 13,6% без зрошення та відповідно на 14,8 – 25,9% та 21,2 – 45,5% на зрошуваних ділянках. Загущення посівів з 30 до 80 тис./га сприяло зменшенню кількості бур’янів на 3,3 – 16,3% на неполивних варіантах та на 4,2 – 16,6% на зрошенні. Суха маса бур’янів зменшувалась від збільшення густоти стояння без зрошення від 5,8 до 27,2%, при зрошенні - на 4,7- 27,7%. 5. Аналіз експериментальних даних свідчить, що максимальну врожайність у досліді отримано в зрошуваних умовах, при внесенні добрив нормою N90P120 та густоті стояння рослин 70 тис./га – 36,0 ц/га. При зрошенні врожайність соняшнику збільшувалась на 78,3% порівняно з умовами без зрошення. Частка участі рівня водозабезпечення у зміні врожаю соняшника була найбільшою і коливалась у межах від 75,26 до 79,85%. Частка мінеральних добрив складала від 10,78 до 13,69%, а густоти стояння рослин – 0,88 – 1,05%. 6. Максимальний вміст олії в насінні отримано при вирощуванні соняшнику без зрошення, без внесення добрив за густоти стояння рослин 30 тис./га – 54,2%. Найбільший збір олії з гектара посівів зафіксовано на зрошенні з подвійною нормою добрив – 1528,7 кг/га. 7. Під впливом досліджуваних факторів змінювався жирнокислотний склад олії. Застосування зрошення, мінеральних добрив і зміна густоти стояння рослин спричиняли зменшення вмісту олеїнової кислоти та збільшення лінолевої та пальмітинової кислот. Максимальний вміст олеїнової кислоти – 78,72% зафіксовано за умов вирощування соняшнику без зрошення на неудобреному фоні з густотою стояння рослин 30 тис./га. 8. Сумарне водоспоживання зрошуваного соняшнику становило 3486 м3/га, що на 28,6 % більше, ніж при вирощуванні його без зрошення. Внесення добрив та збільшення густоти стояння рослин підвищувало сумарне водоспоживання. У структурі загального водоспоживання на частку корисних опадів у незрошуваних умовах припадає 60,34%, ґрунтової вологи – 39,66%. У зрошуваних умовах корисні опади складали 39,33%, зрошувальна норма 39,10, запаси ґрунтової вологи – 21,57% від сумарного водоспоживання. Найбільший коефіцієнт водоспоживання соняшнику зафіксовано в богарних умовах, без внесення добрив за густоти стояння рослин 80 тис./га – 220 м3/ц, найменший - при поєднанні зрошення, фону живлення N90P120 та густоті стояння рослин 70 тис./га – 99 м3/ц. 9. Економічна оцінка технології вирощування гібриду соняшнику Еней показала, що максимальний чистий прибуток в богарних умовах отримали на фоні живлення N45P60 за густоти стояння рослин 40 тис./га – 1155 грн/га. У зрошуваних умовах найбільший чистий прибуток – 2729 грн./га отримали при вирощуванні соняшнику на зрошенні, внесенні подвійної норми добрив та густоти стояння рослин 70 тис./га. З енергетичної точки зору вирощування соняшнику олеїнового типу є ефективним та енергозберігаючим в незрошуваних умовах виконання комплексу агроприйомів: фон живлення N45P60 та густота стояння рослин 40 тис./га, а в зрошуваних умовах на фоні живлення N90P120 та густоті стояння 70 тис./га. 10. З метою отримання максимального врожаю в умовах південного Степу України рекомендуємо при вирощуванні соняшнику олеїнового типу гібриду Еней без зрошення вносити добрива нормою N45P60 за густоти стояння рослин 40 тис./га. При вирощуванні його на зрошуваних землях мінеральні добрива слід вносити нормою N90P120, густоту стояння рослин у посівах встановлювати з розрахунку 70 тис./га. Вологість ґрунту в шарі 0,7 м в період вегетації підтримувати на рівні 70 – 75 % НВ |