У дисертації приведене морфологічне, імуно-морфологічне і клініко-лабораторне обґрунтування рішення наукового завдання, що полягало у виявленні різниці у характері перебігу гнійно-запального процесу в м'яких тканинах щелепно-лицевої області у осіб з різним типом психоемоціональної діяльності. На підставі отриманих даних розроблені оцінні прогностичні критерії для планування індивідуалізації лікування з метою поліпшення його результатів. 1.У емоційно стійких щурів раневий процес характеризується помірковано виразними гнійно-некротичними і дисциркуляторними змінами у раневому полі, відсутністю мікробної засіяності, більш ранньою проліферацією фібробластів і макрофагів та посиленням ними синтезу колагену III типу, відсутністю некрозів та запалення в грануляційній тканині. Для групи емоційно хитливих щурів характерне: тривале очищення рани від гнійно-некротичного детриту, схильність до абсцедування, виразні розлади кровообігу, уповільнені процеси утворення грануляційної тканини, схильної до запального процесу і вторинних некрозів, уповільнення процесів фіброплазії, і, як наслідок, епітелізації. 2. У внутрішніх органах емоційно стійких щурів визначалися дистрофічні зміни, проміжне запалення, ступінь яких помітно слабшала до 7-мої доби на тлі антибактеріальної терапії. Найбільш виразні запальні та дистрофічні зміни мали місце в печінці і нирках. У внутрішніх органах емоційно хитливих щурів відзначалися яскраві дистрофічні і некробіотичні процеси, що на тлі антибактеріальної терапії до 7-мої доби зберігали виразний характер. Найбільш значимі зміни спостерігалися у тимусі та наднирниках. 3. Аналіз психоемоційного статусу хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицевої області показав, що серед жінок екстраверти склали 38,9 %, інтроверти - 27,8 %. У групі чоловіків інтроверти склали 47,6 %, екстраверти - 16,7 %. Нормостеничний тип нервової системи у чоловіків спостерігався більш, ніж у 2 рази частіше, ніж у жінок (59,5 % і 25,0 % відповідно). Нестабільний тип нервової системи у жінок визначався майже у 5 разів частіше, ніж у чоловіків (47,3 % і 10,7 % відповідно). 4. Вивчення клініко-лабораторних показників дозволило встановити, що найбільш бурхливий початок захворювання, виразні симптоми ендогенної інтоксикації, виразні клінічні прояви гнійно-запального процесу (2,43±0,11), швидка стабілізація загального стану (2,07±0,09), швидкі темпи репаративних процесів (1,46±0,07), характерні для групи екстравертів. Хворих-амбивертів характеризувало помірна виразність симптомів ендогенної інтоксикації (2,26±0,11), більш “класичний” перебіг гнійного процесу, стабілізація загального стану десь на 3 добу (2,0±0,09), помірні терміни загоєння рани (1,69±0,07). У хворих-інтровертів спостерігалося незначне порушення загального стану (1,88±0,08), неяскраві клінічні прояви гнійно-запального процесу (1,86±0,07), тривалий процес загоєння рані, уповільнені терміни репарації (1,82±0,06). 5. У хворих з нестабільним типом нервової системи відзначалися найбільш виразні прояви інтоксикації організму (2,33±0,12), клінічна симптоматика (2,47±0,10), уповільнені темпи загоєння рани (2,09±0,10). Для хворих з нормостеничним типом нервової системи характерне “класичний” перебіг процесів очищення (2,33±0,10) та епітелізації рани (1,93±0,05), а для хворих зі стабільним рівнем нервової системи характерна швидка стабілізація загального стану організму і місцевого стану гнійної рани (2,27±0,09), швидкі темпи загоєння рани (1,73±0,03). При порівнянні клінічного перебігу гнійного процесу у осіб з різним рівнем реактивної та особистісної тривожності виявлено, що чим вище рівень реактивної тривожності в індивідуума, тим більше бурхливий перебіг захворювання з яскравими клінічними проявами в нього відзначається (2,41±0,07). Водночас, слід зазначити, що у пацієнтів з високою реактивною тривожністю виявляється більш сприятливий перебіг процесів загоєння (1,70±0,08). 6. Порівняльний аналіз даних проведеного дослідження показав, що найбільш яскрава маніфестація клінічних проявів гнійно-запального процесу у щелепно-лицевій області має місце у “нестабільних” екстравертів (2,61+0,14), найменш виражена клінічна симптоматика у “стабільних” інтровертів(1,77+0,08). Найбільш швидке загоєння ран відбувається у хворих екстравертів з низьким рівнем нейротизму (1,16±0,05), найбільше повільно репаративні процеси розвиваються у інтровертів з високим рівнем нейротизму (1,94±0,05). Найбільш яскраві клінічні прояви гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої області та швидкі темпи регенерації рани спостерігалися у екстравертів з високим рівнем реактивної тривожності і низьким рівнем особистісної тривожності (1,31±0,04). Найменш виразні клінічні прояви та уповільнені темпи регенерації рани відзначалися у інтровертів з підвищеним рівнем особистісної і зниженим рівнем реактивної тривожності (1,74±0,05). |
