Анотація до роботи:

Сливка Г.В. Вплив ізамбену (амізону) на ефективність імунопрофілактики та терапії дрібних домашніх тварин при захворюваннях різної етіології. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія. – Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького. – Львів, 2005.

Дисертація присвячена вивченню фармакологічної ефективності імунопрофілактики та терапії дрібних домашніх тварин при захворюваннях різної етіології, а також дослідженню механізмів імуномодулюючої дії ізамбену та левамізолу у собак.

Встановлено, що ізамбен проявляв виразну імунореабілітуючу та імунопотенціюючу дію на імунну систему собак шляхом активації трансформаційних та функціональних характеристик макрофагів та їх гематогенних попередників. Не викликає негативних змін гематологічного профілю у собак, тобто не виявляє гематоксичної дії.

У дослідах in vivo та in vitro підтверджено, що імуномодулюючий препарат левамізол підвищує відносну та абсолютну кількість Т-лімфоцитів у крові, не впливає на макрофагальну ланку імунітету, в той же час як ізамбен вірогідно підвищує показники трансформації гематогенних попередників та фагоцитарного індексу.

Стимулюючи фактори гуморального та клітинного імунітету, ізамбен підвищує ефективність вакцинації собак полівалентною вакциною проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту, значно прискорює одужання собак та котів при захворюваннях різної етіології (бабезіозі, кон'юнктивіті, аденовірозі, саркоптозі). Препарат рекомендовано як засіб реабілітації супресивної імунної системи собак перед вакцинацією з метою відновлення фізіологічної активності імунокомпетентних клітин у поствакцинальному процесі.

1. У дисертації наведені результати досліджень щодо особливості фармакодинаміки ізамбену (амізону) у дрібних домашніх тварин (собак, котів) та обгрунтовано застосування його у практиці ветеринарної медицини. У дослідах на культурі лейкоцитів клінічно здорових собак доведено, що ізамбен активує диференціацію попередників макрофагів, а левамізол підвищує лише відносну та абсолютну кількість Т-лімфоцитів. Стимулюючи фактори гуморального і клітинного імунітету, ізамбен підвищує ефективність вакцинації собак проти парвовірусного ентериту, чуми м’ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту, значно прискорює одужання собак при бабезіозі, кон’юнктивіті та саркоптозі, котів – при кон’юнктивіті, аденовірозі та саркоптозі. Результати досліджень захищені патентом України на винахід та впроваджені у практику ветеринарної медицини.

2. Введення всередину клінічно здоровим собакам ізамбену у дозі 10 мг/кг маси тіла три рази за добу упродовж 3 діб:

а) не змінює клінічні, гематологічні та біохімічні показники крові;

б) стимулює імунну систему шляхом прискорення трансформації попередників макрофагів (на 61,7%), підвищення фагоцитарного індекса (на 19,5%) та фагоцитарного числа (на 10,2%).

3. У дослідах на культурі клітин крові клінічно здорових собак із додаванням у середовище ізамбену встановлено значне збільшення загальної кількості лімфоцитів (на 24,4%) за рахунок Т- (на 21,9%) та В- (на 25,0%) лімфоцитів при зниженні кількості О-лімфоцитів (на 29,5%).

4. Введення собакам ізамбену упродовж 3-х діб до вакцинації проти парвовірусного ентериту, чуми м’ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту на 21-у добу після вакцинації значно підвищувало показники клітинного імунітету: трансформаційної активності попередників макрофагів на 13%, фагоцитарного індексу на 40,7%, фагоцитарного числа на 36,7%.

5. Щеплення собак полівалентною вакциною "Мультикан-4" проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту після триденного введення ізамбену забезпечувало надійний імунітет упродовж року. У 10,3% собак, щеплених без застосування ізамбену, через 4-7 місяців були випадки захворювання на парвовірусний ентерит.

6. У дослідах на клінічно здорових собаках та in vitro на культурі клітин крові встановлено, що імуномодулюючий препарат левамізол підвищував відносну та абсолютну кількість Т-лімфоцитів у крові на 51,6% та 42,6% відповідно, не впливав на макрофагальну ланку імунітету, а ізамбен прискорював диференціацію попередників макрофагів на 61,7% (in vivo) та 48,7% (in vitro), підвищував фагоцитарний індекс на 19,5% (in vivo) та 84,7% (in vitro).

7. Застосування ізамбену у традиційній схемі лікування собак при бабезіозі, серозно-катаральному кон’юнктивіті, саркоптозі скорочувало термін повного одужання на 35,0; 26,2 і 26,1% відповідно.

8. Застосування ізамбену у традиційну схему лікування котів при аденовірозі, серозно-катаральному кон’юнктивіті, саркоптозі скорочувало термін повного одужання на 44,7; 44,7 та 18,6 % відповідно.

Публікації автора:

1. Сливка Г.В. Вплив ізамбену на периферичну кров собак // Вісн. Білоцерківського держ. аграрного ун-ту. – Біла Церква, 2000. – Вип. 23. – С.176-181.

2. Сливка Г.В. Імунокорегувальний вплив протизапального препарату ізамбен на клітинний імунітет собак до та після щеплення // Ветеринарна медицина України. – 2003. - №2. – С.36-38.

3. Сливка Г.В. Клінічна ефективність ізамбену при хворобах різної етіології у собак і котів // Ветеринарна медицина України. – 2003. - №3. – С.42-43.

4. Сливка Г.В., Квачов В.Г., Хмельницький Г.О. Стимулююча дія ізамбену in vitro на імунокомпетентні клітини крові собак // Наук. вісн. НАУ. – К., – 2003. - №63. – С.170-173. (Дисертант брав участь у постановці експерименту, самостійно провів дослідження та написав статтю).

5. Сливка Г.В. Експериментальне дослідження механізмів імуномодулюючої дії ізамбену та левамізолу у собак // Міжвідомчий тематичний науковий збірник „Ветеринарна медицина" – Харків, 2004. - №84. – С. 633-636.

6. Сливка Г.В. Клінічна ефективність ізамбену при хворобах різної етіології собак та котів // Тези І конф. професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового ін-ту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – К.: НАУ. – 2002. – С. 89.

7. Сливка Г.В. Лікувальна ефективність ізамбену та його вплив на гематологічний профіль у собак // Тези II конф. професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – К.: НАУ, 2003. – С. 44-45.