Інтеграція у світове господарство країн з транзитивною економікою, до складу яких входить і Україна, потребує від них застосування у процесі внутрішніх перетворень і розвитку переваг процесу інтернаціоналізації та глобалізації. Найефективнішим інструментом для здійснення обміну матеріальними активами, технологіями, знаннями, досвідом є міжнародні потоки капіталу. Реалізація їх потенціалу потребує створення науково обґрунтованої концепції використання ресурсів іноземного фінансування у соціально-економічному розвитку країн з транзитивною економікою, у ході вдосконалення і деталізації якої ми дійшли таких висновків: 1. Для розвитку країн з транзитивною економікою першочергове значення має здатність потоків іноземного фінансування впливати на оптимізацію параметрів національного господарства країн-реципієнтів, і тільки у другу чергу – нарощувати обсяги капітальних ресурсів. Дефіцит капіталу або низька якість виробничих активів є для них вторинними проблемами, першопричини яких полягають у низькій доходності інвестицій через незадовільні умови функціонування національної економіки в цілому. Рушійною силою їх економічного зростання стає впровадження сучасного організаційного досвіду та технологій управління ресурсами – зокрема, шляхом конкуренції або співпраці з національними агентами ринку іноземний капітал створює зовнішні ефекти, які відбиваються на умовах функціонування всього комплексу національного господарства. Залучення іноземного фінансування не може розглядатися як пріоритетне завдання національної стратегії розвитку країн з транзитивною економікою, але має бути інструментом її реалізації: воно повинно відповідати загальній меті удосконалення економічного потенціалу країни-реципієнта та приводити до позитивних зрушень на макроекономічному рівні, тоді привнесені із закордону ресурси знаходитимуть продуктивне застосування у національному господарстві та сприятимуть зростанню його сукупного продукту. 2. Залежно від мети, яку переслідують суб'єкти іноземного фінансування, його потоки можна розділити на три форми. Вони відрізняються між собою механізмами та умовами надходження капіталу, а також сферами його застосування у національному господарстві. Цими відмінностями продиктовано індивідуальне функціональне призначення кожної з форм іноземного фінансування у процесі економічного розвитку країн з транзитивною економікою: зокрема, офіційне фінансування розвитку забезпечує пожвавлення ділової активності та приріст сукупного продукту шляхом зміни інституційного середовища країни; прямі іноземні інвестиції – за рахунок підвищення продуктивності господарської діяльності; портфельні інвестиції та приватне кредитування – через оптимізацію використання фінансового капіталу. 3. Потенціал впливу потоку іноземного фінансування на країну-реципієнта відповідає головним потребам реформування та розвитку транзитивної економіки: 1) його окремі складові виступають чинниками удосконалення роботи основних систем національного господарства – інституційної, господарчої та фінансової; 2) поєднання властивостей його сукупного потоку дає змогу оптимізувати витрати та результати процесу залучення іноземного капіталу, створює передумови для комплексного зваженого економічного розвитку країни-реципієнта; 3) завдяки своєму впливу він відкриває приховані можливості розвитку транзитивної економіки та водночас надає ресурси для їх реалізації; 4) його вплив на національне господарство країни-реципієнта забезпечується переважно ринковими механізмами і тому є більш ефективним за будь-які адміністративні інструменти стимулювання розвитку та інтеграції країни у світове господарство. 4. Забезпечення економічного розвитку країни-реципієнта потребує окремого вимірювання та аналізу макроекономічних ефектів іноземного фінансування, а саме співвідношення доходів та витрат, які несе національне господарство від його залучення. Для цього доцільно узгоджувати завдання розвитку із джерелами їх фінансування за параметрами очікуваних результатів і втрат, а також терміном виконання. Порушення вимог відповідності, відсутність чіткої мети та невиправдано високі витрати залучення ресурсів зумовлюють виникнення негативних наслідків іноземного фінансування. В цілому вони полягають у витісненні національного капіталу, пригніченні ділової активності, посиленні внутрішніх дисбалансів економічної системи: зокрема, надмірному навантаженні на державний бюджет при виконанні майбутніх зобов'язань за офіційним кредитуванням та допомогою; порушенні умов справедливої конкуренції з боку підприємств з іноземними інвестиціями; спаді рівня доходності від інвестицій, дестабілізації фінансового ринку у разі його перенасичення фінансовими ресурсами. 5. Витрати та результати надходження до країни іноземного фінансування визначаються параметрами її національного господарства, які у моделі узагальнено у вигляді трьох показників: рівня трансакційних витрат, який встановлюється інституційною системою; рівня продуктивності праці, яким характеризується господарчий сектор; інтенсивності обігу ліквідних активів, яка відображає розвиток фінансової системи. По відношенню до окремих форм надходження капіталу кожен із них виступає або чинником залучення, або об'єктом впливу. Це забезпечує оптимізацію використання одних складових потоку іноземного фінансування за рахунок залучення інших, та створює синергетичний ефект їх комплексного застосування. Зокрема, згідно розробленої моделі логіка та послідовність залучення потоків іноземного фінансування до розвитку країни з транзитивною економікою має бути наступною: офіційне фінансування розвитку – пряме іноземне інвестування – портфельні інвестиції та приватне кредитування. 6. Відмінності у характері та формі внеску, який здійснюють складові потоку іноземного фінансування в економічний розвиток країни-реципієнта, зумовлюють застосування до них різних стратегій залучення та регулювання: - Залучення ресурсів офіційного фінансування є пріоритетом на початковому етапі реформування країн з транзитивною економікою – їх вплив відбивається на показнику трансакційних витрат національного господарства, навіть незначне відхилення якого від середньосвітового рівня пригнічує економічні стимули зростання сукупного продукту та знецінює будь-які заходи із розширення інвестицій. Однак воно є тимчасовим інструментом активізації розвитку для країн з транзитивною економікою, оскільки існує природна межа зменшення рівня трансакційних витрат. - Прямі іноземні інвестиції визначають як найбажанішу форму іноземного фінансування – вони здійснюють вплив на рівень продуктивності праці, який становить постійне джерело економічного розвитку будь-якої країни. Передумовою реалізації позитивного потенціалу їх впливу є ефективна робота інституційної складової національного господарства – в іншому разі країна отримуватиме капітали, які здатні компенсувати трансакційні витрати за рахунок доступу до дешевих ресурсів, використання інших слабких сторін її економіки. - Іноземні портфельні інвестиції та приватний позичковий капітал впливають на інтенсивність використання капіталу та оптимізують його витрати у національній економіці. Проте вони швидко вичерпують свій позитивний вплив на приріст сукупного продукту, бо надмірне зростання показнику швидкості обігу фінансових ресурсів призводить до перенасичення ними національного господарства, стрімкого спаду доходності капіталу та дестабілізації фінансового ринку. 7. В Україні та інших країнах СНД основним бар'єром соціально-економічного розвитку і причиною низької віддачі від іноземного фінансування є незадовільна робота інституційної системи забезпечення ринку. Це призводить до неефективного використання коштів офіційного фінансування розвитку, скорочення проектів допомоги, примушує господарчих суб'єктів шукати обхідні шляхи реалізації власних інтересів через тіньову економіку, підвищує ризики комерційної діяльності та обмежує можливості залучення приватних іноземних капіталів. Вихід з цієї ситуації перш за все полягає у проведенні повноцінної адміністративної реформи, чіткому врегулюванні повноважень та відповідальності чиновників всіх рівнів. У країнах Центральної та Східної Європи провідну роль у розв'язанні цієї проблеми відіграв процес євроінтеграції, який забезпечив приведення інституційної складової національного господарства у відповідність із стандартами ЄС. Аналогічні зміни в умовах функціонування адміністративної, господарчої та фінансової систем є пріоритетом стратегічного розвитку та розбудови конкурентоспроможності України, незалежно від того, чи відбуватимуться вони в рамках, чи поза процесом інтеграції до ЄС. 8. Реалізувати потенціал іноземного фінансування на користь економічного розвитку України неможливо без цілеспрямованої регулятивної політики з боку урядових установ. Вона передбачає чітке встановлення мети залучення потоків іноземного фінансування, які б відповідали пріоритетам національного розвитку; визначення та усунення перешкод, які обмежують приплив капіталів та підвищують видатки на їх залучення; впровадження заходів, які б запобігали появі можливих негативних наслідків надходження капіталу. Основними передумовами оптимізації процесу іноземного фінансування в Україні є: - затвердження національної соціально-економічної стратегії, яка б стала основою для координації програм офіційного фінансування розвитку, та створення системи взаємного контролю над ефективністю та цільовим використанням його коштів; - дотримання принципу рівних умов конкуренції між національним та іноземним капіталом, тобто відмова від надання преференцій прямим іноземним інвестиціям, забезпечення для національних суб'єктів вільного доступу до альтернативних джерел фінансування та новітніх технологій, лібералізація національної економіки; - створення ефективної системи ідентифікації ризиків фінансової діяльності, зниження трансакційних витрат господарювання, які завищують вартість позичкових ресурсів, забезпечення адекватної системи відповідальності інституційних інвесторів за розподіл капіталу, а також мінімізація державного втручання у процес прийняття інвестиційних рішень. |