В дисертації теоретично узагальнено і висвітлено залежність основних прийомів формування врожайності та якості зерна озимої м’якої пшениці залежно від технології її вирощування, яка включає: підбір найбільш продуктивних сортів, встановлення оптимальних строків сівби, доз мінеральних добрив і норм висіву, а також застосування прикореневого і позакореневого підживлення з урахуванням тривалості осінньої вегетації, міжфазних періодів розвитку рослин, часу відновлення вегетації озимих в умовах центральної частини Лісостепу. Встановлено взаємозв’язки між урожайністю і погодними умовами періоду осінньої вегетації, часом відновлення весняної вегетації; виявлена залежність якості зерна, реологічних властивостей тіста і якості хліба від гідротермічних умов періоду формування і наливу зерна. 1. Встановлено, що сівба озимої пшениці сорту Українка полтавська по чорному пару нормою висіву 5 млн. шт. насінин на 1 гектар на фоні N60P60K60 як основного добрива і за підживлення навесні N60 сприяє збільшенню врожайності культури порівняно з варіантами без добрив на 1,04 т/га; збільшення врожайності на цьому ж фоні, порівняно з N60P60K60 за норми висіву 3, 4 і 6, 7 млн. шт. насінин/га – становило від 0,20 і 0,89 т/га. Внесення підвищених доз мінеральних добрив (N120P60K60) суттєво зменшувало врожайність за всіх норм висіву. Збільшення кількості клейковини високої якості, числа падання та вмісту білка в зерні відмічено за внесення N60P60K60 в основне удобрення та за підживлення азотними добривами весною (60 кг д.р./га) за норми висіву 5, 6 і 7 млн. шт. насінин/га. Із збільшенням доз азотних добрив до N120 на фоні P60K60 вміст білка і кількість клейковини зростає, але погіршується якість клейковини. 2. Доведено, що за позакореневого підживлення посівів препаратом „Кристалон особливий” на фоні N60P60K60, внесеного в основне удобрення, досягається ефект одночасного збільшення як урожайності, так і поліпшення якості зерна озимої пшениці. За підживлення у фазі кущіння сорти озимої пшениці Українка полтавська, Левада, Фора і Манжелія порівняно з фоном добрив формували істотно більшу врожайність відповідно на 0,73 (14,6%); 0,97 (23,2%), 0,89 (20,5%) і 0,82 т/га (21,1%). За позакореневого підживлення у фазі колосіння істотної прибавки врожайності у сортів озимої пшениці не спостерігалось. В розрізі сортів при застосуванні Кристалону особливого на посівах у фазі колосіння, порівняно з варіантом без позакореневого підживлення, збільшився вміст білка на 0,7-1,7%, клейковини – на 1,8-2,7%, об’єм хліба – на 16-38 см3. 3. Обґрунтовано, що сівба озимої пшениці 12 вересня, без будь-яких інших додаткових витрат, порівняно з пізніми строками (20 вересня і 4 жовтня) дає приріст урожайності в середньому по досліду 0,46 і 1,42 т/га (8,9 і 27,6%). Сівба раніше цих строків призводить до суттєвого зменшення врожайності на 0,64 т/га, або 12,4%. Високий вміст білка і клейковини І-ІІ групи якості формується в зерні за сівби озимої пшениці в першій-третій декадах вересня. За сівби в пізніші строки (перша декада жовтня) ці показники зростають, але якість клейковини погіршується. 4. Встановлено залежність врожайності озимої пшениці від суми ефективних температур повітря (r=0,60) і кількості опадів осінньої вегетації (r=0,79). За період осінньої вегетації озимої пшениці потреба рослин оптимальних строків сівби в ефективних температурах повітря становить 420-610С. В межах допустимих строків сівби вона може зменшуватись на 25-105С, або збільшуватись на 31-85С, що забезпечує формування врожайності з відхиленням від максимально досягнутої на 8,9-27,6%. Середня оптимальна тривалість осінньої вегетації озимої пшениці, за якої формується врожайність не нижче 88-96% від максимально досягнутої, становить 56-88 діб і забезпечується сівбою культури 4-12 вересня. За нестачі вологи для появи сходів озимої пшениці в межах оптимальних строків, тривалість сівби може на 1-2 діб скорочуватись або подовжуватись за умови одержання повноцінних сходів після ефективних опадів. 5. Виявлено кореляцію між врожайністю і ЧВВВ (r=-0,57) – за раннього часу відновлення вегетації всі сорти озимої пшениці, що вивчалися формували підвищений рівень врожайності порівняно з середнім і пізнім ЧВВВ, з одночасним погіршенням якості зерна (кількості і якості клейковини). Це підтверджується тісним коефіцієнтом кореляції з кількістю продуктивних стебел (r=-0,76), масою зерна з колоса (r=-0,71) і кількістю зерен в колосі (r=-0,55). Між кількістю і якістю клейковини і ЧВВВ встановлено зв’язки середньої сили (r=0,37 і 0,54). 6. Доведено, що за сівби у другій декаді вересня в усі роки дослідження відмічено найбільшу кількість продуктивних стебел, кількість зерен з колоса, масу зерна з колоса і масу 1000 зерен (МТЗ). Пізні строки сівби знижують елементи структури врожайності сорту озимої пшениці Українка полтавська. Встановлено тісний взаємозв’язок між масою зерна з колоса і МТЗ, виявлена обернена кореляція між врожайністю і МТЗ (r=-0,58), з озерненістю і продуктивністю колоса (r= -0,48 і 0,52). Встановлено рівний ступінь залежності продуктивності колоса як від його довжини (r=-0,39), так і від МТЗ (r=-0,37). Довжина колоса має зв’язок з врожайністю культури (r=-0,63). 7. Визначено обернену кореляцію між урожайністю озимої пшениці і тривалістю періоду сівба–сходи в (r=-0,72), періодом сівба–колосіння – пряму (r=0,52), і тривалістю вегетації – суттєвий прямолінійний зв’язок (r =0,88). 8. Встановлено зв’язки між вмістом білка і середньодобовою температурою повітря в певні періоди формування і наливу зерна, що дозволило виявити, що сорти озимої пшениці Українка полтавська, Левада і Фора за підвищених температур (r=0,60...0,78), незначної кількості опадів (r=-0,54...087) і низького значення гідротермічного коефіцієнту (r=-0,65...-0,93) у період молочний стан зерна – воскова стиглість формують зерно із більшим вмістом білка. На заключному етапі наливу зерна (воскова – повна стиглість) вплив погодних факторів слабшає, але залишається вагомим (r=0,58...0,69). Найбільший влив на вміст білка в зерні сорту Манжелія має температура повітря у період молочний стан – воскова стиглість зерна (r=0,54) і кількість опадів у період колосіння – молочний стан зерна (r=-0,90). Розкрито питання фізіологічного механізму і біохімічної сутності мінливості білка в зерні озимої пшениці під впливом погодних чинників. 9. Встановлено ступінь впливу температури повітря в період наливу зерна та стійкістю тіста до замішування (r=0,62), сильний зворотній зв’язок – з кількістю опадів (r=-0,78) і ГТК (r=-0,83). Опірність тіста залежить від суми температур за період наливу зерна (r=0,63), інші погодні фактори не мають суттєвого впливу на нього. На ступінь розрідження тіста впливають середньодобова температура повітря (r=0,50) і кількість опадів (r=-0,37) в період наливу зерна. З об’ємом хліба сильно корелює температура повітря (r=0,72) і кількість опадів (r=-0,82) у зазначений період. Саме тому кращі реологічні властивості борошна і якість печеного хліба отримали у 2006 році, який характеризувався посушливими умовами і підвищеними температурами періоду наливу зерна. 10. Визначено частки впливу застосування агротехнічних заходів на продуктивність озимої пшениці, які забезпечували суттєвий вклад в урожайність залежно від погодних умов осіннього періоду: строки сівби – від 4,7 до 54,0%; дози мінеральних добрив – від 15,4 до 25,1%; норми висіву – від 4,3 до 19,3% та підживлення посівів – від 4,8 до 17,5%. 11. Найбільший економічний ефект досягнуто за впровадження у виробництво сортів Українка полтавська, Левада, Фора і Манжелія, які на виробничих посівах формували вищу врожайність на 0,12-1,16 т/га, збільшували прибуток – на 84-812 грн./га і підвищували рівень рентабельності – на 6,4-61,7%. Встановлено економічну оцінку застосування агротехнічних заходів підвищення врожайності озимої пшениці: за норми висіву 5 млн. шт. схожого насіння на 1 га, строком сівби 4-12 вересня, на фоні повного мінерального добрива у дозі N60P60K60 та ранньовесняного кореневого підживлення N60 і позакореневого у фази кущіння і колосіння препаратом „Кристалон особливий”. |