Анотація до роботи:

Луцак С.М. Внутрішня організація прозового тексту (на матеріалі художніх творів Івана Франка). – Рукопис. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2002.

Дисертація багатоаспектно досліджує проблему внутрішьої організації прозового тексту.

Передусім з’ясовуються критерії родової сутності. На підставі їх аналізу визначається специфіка прозового оповідного ладу. Думка про внутрішній дуалізм наративної інстанції в прозі через ідею емпатії (питання з компетенції психології творчості) переводиться у концепцію трирівневості внутрішньої організації тексту (предметний, естетичний, композиційний плани), в якому оповідна матриця виявляє риси т. зв. “невласне прямої мови”. Згодом зазначена синтагматична закономірність поглиблюється щодо жанрових характеристик і конкретизується в ідеях двоплановості (історіософської “алегоричності”) великої та одноакцентності, еліптичності (феноменологічної метафорики) малої прози.

Запропонована концепція аргументується логікою аналізу великої та малої прози Івана Франка. Предметно-естетичний принцип аналізу художніх структур обирається відповідно до особливостей онтологічно-ментального простору культурного життя України межі ХІХ–ХХ століть. Ідея розвитку цілісного свідомого національного “я” в контексті трансперсональної психології розглядається на композиційному рівні як процес редукції наративної подвійності (тобто ментальної янусності, світоглядної невизначеності).

Шляхом безпосереднього аналізу внутрішніх оповідних структур робляться висновки про шляхи “новелізації” великої та модернізації малої прози в українській літературі часу Івана Франка. Найголовніші з них – міфологізація, параболізація, ліризація, посилення есеїстичного начала, згущення символіко-лейтмотивних образів, комбінування викладових форм, ритмізація та монтажна іконізація.

Публікації автора:

1. Луцак С.М. Внутрішня організація прозового твору: На матеріалі “Сойчиного крила” Івана Франка // Вісник Прикарпатського університету: Філологія. – Вип. V. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 145–153.

2. Луцак С.М. Онтологічна домінанта внутрішньої організації “бориславської дилогії” І.Я. Франка: “Boa constrictor” та “Борислав сміється” // Українознавчі студії. – 2000. – №2. – С. 132–142.

3. Луцак С.М. Особливості внутрішньої організації роману “Лель і Полель” І.Я. Франка: Спроба міфологічного аналізу // Літературознавчі обрії: Праці молодих учених України. – Вип. 2. – К.: Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка, 2001. – С. 32–39.

4. Луцак С.М. Шляхи об’єктивізації авторського голосу: На матеріалі малої прози Івана Франка // Українознавчі студії. – 2001. – №3. – С. 125 – 132.

5. Луцак С.М. Ритмічна організація прозового тексту: “Сойчине крило” І.Я. Франка // Поетика художнього тексту: Матеріали доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. – К.: Ін-т українознавства КДУ–Херсон: Херсонський ПІ, 1996. – С. 145–146.