У дисертації здійснено теоретичне та методологічне обґрунтування окремих положень відомчого і внутрішньогосподарського контролю й вирішення наукового завдання, яке полягає в розробці рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації й методики відомчого і внутрішньогосподарського контролю в аграрному секторі економіки України. На основі результатів проведеного дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції. 1. Роль і значення внутрішнього контролю як невід’ємного елемента системи управління підприємствами в сучасних умовах господарювання зумовлюється низкою чинників. У масштабах країни зростання ролі внутрішнього контролю визначається функціонуванням у сільському господарстві різних організаційно-правових форм господарювання з різними формами власності та суттєвою демократизацією бізнесу, що потребує підвищення контрольних функцій держави у регулюванні взаємовідносин підприємств з державними органами управління. На рівні господарюючих суб’єктів зростання ролі внутрішньогосподарського контролю обумовлене впливом докорінних економічних реформ на діяльність підприємств аграрного сектора АПК та функціонуванням переважної частини сільськогосподарських підприємств з приватною формою власності. 2. Дослідження системи внутрішнього контролю в аграрному секторі АПК дало змогу ідентифікувати суб’єкти зовнішнього і внутрішнього контролю, виокремити його ініціаторів та виконавців. Запропоновано класифікувати внутрішній контроль за такими видами: відомчий, внутрішньофірмовий і внутрішньогосподарський. Виникнення внутрішньофірмового контролю пов’язане із заснуванням та функціонуванням великих холдингових і материнських компаній з приватною формою власності, в яких створюються внутрішні контрольні органи із специфічними функціями. 3. Як показує практика, в значній частині реформованих сільськогосподарських підприємств розпаювання майна і земельних угідь було зроблено із недоліками, що призвело до помилок, а в окремих випадках і до зловживань. Частково це можна пояснити недостатньо обґрунтованою методикою розпаювання майна, а частково – відсутністю належного внутрішнього контролю за розподілом та використанням майнових і земельних паїв. Органи внутрішнього контролю фактично були вилучені із процесу контролю за використанням паїв. Як результат значна частина перевірок, які проводять органи відомчого контролю за завданнями правоохоронних органів, стосується питань використання майна пайового фонду. З метою забезпечення захисту прав пайовиків на свою частку паю запропоновано законодавчо закріпити за органами відомчого контролю проведення перевірок за використанням майнових і земельних паїв. 4. Питання відомчого контролю в сільськогосподарських підприємствах є одним із найбільш проблемних. Реформи в сільському господарстві, перехід до приватної власності значно звузили і так не дуже широкі важелі впливу відомчого контролю на суб’єкти господарювання в сільському господарстві. Відсутність комплексності у здійсненні заходів окремих служб, недостатня чисельність ревізорів, брак фінансування, недосконалість організаційної структури та фактична відсутність теоретичного підґрунтя й методології роботи органів відомчого контролю фактично усунули відомчих контролерів від ефективного, повноцінного контролю за господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств. З метою підвищення ефективності роботи відомчого контролю запропоновано основні напрями його реформування: створення повноправних контрольно-ревізійних служб; раціональне використання робочого часу ревізорів, застосування в їхній роботі найбільш ефективних методів, принципів і прийомів роботи; забезпечення систематичного проведення комплексних ревізій та вдосконалення їх методичного й організаційного забезпечення; вдосконалення статистичної звітності про роботу відомчого контролю. 5. Усі методи й методичні прийоми відомчого контролю взаємопов’язані, взаємообумовлені та доповнюють один одного. На практиці їх використовують у різних інтерпретаціях, завдяки чому забезпечується висока ефективність контролю. Використання того чи іншого методу, методичного прийому залежить від мети й завдань контролю, характеру операцій, які вивчаються, специфіки виробництва та інших чинників. Наперед передбачити застосування того чи іншого методу або методичного прийому для конкретної перевірки важко, тому їх обирають безпосередньо під час контролю виходячи із його завдань. 6. Основною формою відомчого контролю є ревізія. Вона є формою наступного документального контролю за діяльністю підприємства, дотриманням ним вимог чинного законодавства з питань операційної та фінансової діяльності, за достовірністю обліку та звітності, виявленню нестач, крадіжок, привласнень коштів і матеріальних цінностей та запобіганню зловживань з матеріальними й фінансовими ресурсами. 7. В умовах реформування сільськогосподарських підприємств, посилення їх самостійності, виникнення суб’єктів господарювання різних організаційних форм і форм власності контроль наближається до виробництва. Внутрішньогосподарський контроль як складова внутрішнього контролю має зайняти одну з основних позицій у його структурі. Він покликаний забезпечити систему управління достовірною інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, сформувати пакет інформації для управлінського персоналу для прийняття ним ефективних управлінських рішень. Залежно від видів сільськогосподарських підприємств і форм власності рекомендовано такі суб’єкти внутрішньогосподарського контролю: власники, спостережна рада, правління, ревізійна комісія, служба внутрішнього аудиту, керівники і спеціалісти підприємства, обліково-економічний і планово-фінансовий відділи, бухгалтерія, інвентаризаційна комісія. 8. Функціонування в сільському господарстві нових видів господарюючих суб’єктів з приватною формою власності зумовлює необхідність відповідного внутрішньогосподарського регламентування діяльності ревізійних підрозділів, передбачених чинним законодавством. Виходячи з цього розроблене Положення про ревізійну комісію товариства з обмеженою відповідальність враховує вимоги чинного законодавства до створення й діяльності такого суб’єкта внутрішньогосподарського контролю і сприятиме підвищенню ефективності управлінських рішень за господарською діяльністю товариства. 9. Виходячи із особливостей сільськогосподарського виробництва в роботі обґрунтовано основні напрями вдосконалення внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах: формування системи об’єктів, мети, завдань і показників; розробка організаційних форм внутрішньогосподарського контролю; організація та методика контролю ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів; удосконалення бухгалтерського обліку витрат як інформаційної бази системи внутрішньогосподарського контролю. 10. Реформування сільськогосподарських підприємств сприяло виникненню в системі внутрішнього контролю нових об’єктів контролю. Ними є земельні відносини, земельні та майнові паї, розрахунки за оренду земельних та майнових паїв, використання бюджетних коштів, отримання компенсації за кредит. При цьому органам відомчого контролю необхідно враховувати нові підходи до організації контролю в процесі перевірки саме цих об’єктів. Якщо проведення контролю за використанням бюджетних коштів та за обґрунтованістю отримання компенсацій за кредит передбачено законодавством, то перевірка цільового використання, правильності нарахування платежів і виплат їх за оренду земельних і майнових паїв може здійснюватися лише за завданнями правоохоронних органів. 11. Для успішного функціонування всіх видів діяльності сільськогосподарського підприємства, підвищення його ефективності, вдосконалення господарського механізму і механізму управління всіма ланками діяльності необхідний повсякденний внутрішньогосподарський контроль, важливою складовою якого є внутрішній аудит. Слід зазначити, що внутрішній аудит як форма контролю функціонує тільки в банках, страхових компаніях і великих фірмах. Це свідчить про те, що він є необхідним і ефективним. У підприємствах АПК внутрішній аудит, як правило, не використовують, що негативно впливає на прийняття ефективних управлінських рішень. Власники не мають внутрішніх нормативних документів, які регламентували б роботу внутрішніх контролерів. Розроблене Положення про внутрішній аудит для аграрних приватних підприємств враховує особливості функціонування цих підприємств і забезпечує діяльність органів внутрішнього аудиту. | 