У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та аналіз наукового доробку вчених-економістів Київського національного економічного університету першої третини XX ст., що дало можливість визначити їх внесок у розвиток економічної науки. На основі загальної концепції дослідження у роботі зроблені наступні висновки: 1. Використання цивілізаційного підходу та системного аналізу в економічних дослідженнях дало можливість встановити і охарактеризувати логічні зв’язки між предметом, об’єктом, метою, завданнями, методами та результатами дисертаційного дослідження, а також визначити постановку проблем, послідовність їх вирішення і теоретичну та практичну спрямованість отриманих результатів. 2. Проведений на основі опрацювання численних літературних, архівних та рукописних джерел аналіз загальних тенденцій розвитку економічної науки та освіти в Україні у першій третині XX ст. свідчить, що ці процеси відбувалися у тісному взаємозв’язку та підпорядковувалися загальним і специфічним закономірностям розвитку наукових знань та соціально-економічної сфери суспільства. Останні були обумовлені особливостями досліджуваного періоду. Так, незважаючи на те, що в Україні у першій третині XX ст. економічне вчення ортодоксальних марксистів протиставлялося всім іншим течіям економічної думки, в економічній науці були представлені всі провідні наукові напрями Заходу, зокрема неокласичний (маржинальний), соціально-інституціональний та ін. Вітчизняні економісти не лише сприйняли досягнення світової економічної науки, але й зробили суттєвий внесок у її розвиток, а саме в статистико-демографічний аналіз, маржинальну теорію і розвиток на її основі економіко-математичних методів дослідження та нових теоретичних підходів. 3. Важливе місце у розвитку економічної науки в Україні у першій третині XX ст. посідали дослідження університетських учених. Заснування на початку XX ст. Київського національного економічного університету – першого вищого економічного навчального закладу України – було тісно пов’язане з соціально-економічними умовами, які склалися в Україні на межі століть, зокрема розвитком капіталістичних відносин та переходом на ринкові принципи господарювання, а разом з тим і потребою в підготовці спеціалістів для різних галузей економіки. 4. Становлення Київського національного економічного університету як навчального та наукового закладу відбувалося протягом першої третини XX ст. Професорсько-викладацький склад університету в цей період формувався з відомих учених у різних галузях економічної науки, які плідно співпрацювали з науковцями НАН України та економічних закладів різних країн світу. Вони поєднували викладацьку роботу з науковими дослідженнями, результати яких реалізовувалися у навчальних програмах, лекційних курсах та відповідній навчально-методичній літературі. Таким чином, Київський національний економічний університет став осередком формування професійних економічних знань. 5. Аналіз генезису наукових ідей у Київському національному економічному університеті в першій третині XX ст. показує, що в університеті у досліджуваний період відбувалося формування концептуальних засад статистичної школи (М. В. Птуха, К. Г. Воблий, Є. Є. Слуцький, Р. М. Орженцький, О. О. Русов та ін.), набули подальшого розвитку ідеї заснованої М. Х. Бунге Київської психологічної школи (Р. М. Орженцький, Є. Є. Слуцький), а наукові відкриття Є. Є. Слуцького заклали основи національної економіко-математичної школи світового рівня. 6. Вагомим був внесок учених Київського національного економічного університету першої третини XX ст. у розвиток основних напрямів економічних досліджень. Важливі досягнення були зроблені у галузі економічної теорії та історико-економічних дисциплін, зокрема у дослідженні питань про сутність політичної економії як науки, її предмет, методологію та значення для розвитку народного господарства (К. Г. Воблий), сутність та структуру продуктивних сил (К. Г. Воблий, Л. М. Яснопольський), роль держави та межі її регулюючого впливу на економічне життя країни (К. Г. Воблий), земельні відносини (К. Г. Воблий, Л. М. Яснопольський), шляхи та проблеми розвитку підприємництва в Україні (С. І. Гольдельман, К. Г. Воблий) тощо. Цінні висновки були зроблені в галузі історії народного господарства (М. В. Довнар-Запольський, О. П. Оглоблин), історії світової і вітчизняної економічної думки (К. Г. Воблий), історії статистичної науки (М. В. Птуха, О. О. Русов) тощо. 7. Основні проблеми фінансового сектору господарства були предметом дослідження Л. М. Яснопольського (загальні фінанси, державний бюджет, бюджетне право, кредитно-банківська справа тощо) і П. Л. Кованька (місцеві фінанси, бюджетне право, сфера оподаткування тощо), результати яких мали не лише наукове, а й важливе прикладне значення та сприяли становленню фінансової науки як самостійної галузі економічного знання. 8. Загалом, у складних соціально-економічних умовах досліджуваного періоду наукові досягнення вчених Київського національного економічного університету суттєво вплинули на розвиток не лише вітчизняної, а значною мірою й світової економічної науки (економіко-математичні розробки Є. Є. Слуцького, методика статистико-демографічного аналізу О. О. Русова та М. В. Птухи, економіко-теоретичні здобутки К. Г. Волого, Р. М. Орженцького та С. І. Гольдельмана, історико-економічні дослідження О. П. Оглоблина та М. В. Довнар-Запольського). |