Анотація до роботи:

Іващенко Г. Ю. Властивості просторового розподілу квазарів за даними Слоанівського цифрового огляду неба. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.03.02 – Астрофізика, радіоастрономія. – Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Київ, 2009.

У дисертації досліджено властивості просторового розподілу квазарів за даними п'ятого видання Слоанівського цифрового огляду неба. Розроблено новий підхід до визначення параметрів просторової двоточкової кореляційної функції, що включає в себе пермутаційний метод побудови випадкового каталогу. Отримано параметри двоточкової кореляційної функції = 1.75±0.29 та r₀ = 5.76±0.94 h^–1 Мпк. Досліджено залежність кластеризації квазарів від червоного зміщення та світності. Підтверджено існування слабкої залежності від світності в оптичному діапазоні та показано відсутність такої залежності від світності в радіо- та інфрачервоному діапазонах. Досліджено властивості пар і асоціацій квазарів та квазарів поля. Виявлено, що для ізольованих пар кількість яскравих квазарів перевищує кількість слабких в 2–3 рази, для квазарів поля – в 4 рази, а в асоціаціях кількість яскравих квазарів є меншою за кількість слабких в 1.5 рази. Досліджено викривлення двоточкової кореляційної функції в просторі червоних зміщень за рахунок негабблівських рухів квазарів. Отримано оцінку дисперсії випадкової компоненти швидкості квазарів відносно реліктового фону 690 км/с. Розглянуто космологічні моделі зі скалярним полем, лагранжіан яких імітує залежність параметру Габбла від червоного зміщення для CDM-моделі, і показано, що за наявності скалярного поля виникає виродження за параметром _m.

В дисертаційній роботі було досліджено просторовий розподіл квазарів за даними п'ятого видання огляду SDSS, розглянуто еволюцію цього розподілу та його залежність від світності квазарів, оцінено параметри великомасштабних та пекулярних рухів квазарів. Для цього було розроблено декілька методів дослідження.

Основними результатами дисертаційної роботи є наступні:

1. Розроблено новий підхід до визначення параметрів просторової ДКФ, що базується на поєднанні методу побудови спроектованої ДКФ з пермутацiйним методом побудови випадкового каталогу. Використання спроектованої ДКФ дозволяє уникнути небажаного впливу власних рухiв квазарiв при визначеннi вiдстаней; використання пермутацiйного каталогу дозволяє суттєво зменшити вплив ефектiв селекцiї. Метод застосовано до аналiзу оригiнальних вибiрок з огляду SDSS DR5. Показано, що просторова двоточкова кореляційна функція квазарiв на iнтервалi 0.8 < z < 2.2 задовільно апроксимується степеневим законом із параметрами = 1.75±0.29 та r₀ = 5.76±0.94 h^–1 Мпк, що узгоджується з результатами інших авторів, отриманими для інших виборок квазарів [26, 28]. 2. Досліджено залежнiсть кластеризацiї квазарiв вiд фізичних властивостей, зокрема:

– Розроблено нову методику оцінки залежності кластеризації квазарів від фізичних особливостей, що включає обчислення частини квазарів із різною світністю, які знаходяться в середовищі з більшою густиною об’єктів. За її допомогою показано, що кластеризація слабко залежить від світності в оптичному діапазоні та не залежить від світності в інфрачервоному та радіодіапазонах. Це добре узгоджується з моделями формування квазарів, в яких всі квазари вважаються об'єктами, що утворились в гало приблизно однакових мас, але спостерiгаються на рiзних стадiях еволюцiї [30].

– Виявлено, що для найбільш ізольованих пар кількість яскравих квазарів перевищує кількість слабких в 2–3 рази, а для квазарів поля – в 4 рази. При цьому кількість яскравих квазарів в асоціаціях в 1.5 рази менша за кількість слабких.

3. Отримано оцінки параметрів розподілу швидкостей квазарів на масштабах 0.8 < z < 2.2: параметр викривлення простору червоних зміщень = 0.59±0.23 та дисперсію випадкової компоненти поздовжньої швидкості квазарів відносно реліктового фону 690 км/с.

4. Розглянуто космологічні моделі зі скалярним полем, лагранжіан яких імітує залежність параметру Габбла від червоного зміщення для CDM-моделі, і показано, що за наявності скалярного поля виникає виродження за параметром _m. Наведено точні співвідношення (у параметричній формі) для лагранжіана з канонічним кінетичним членом та для лагранжіана К-есенції з лінійним потенціалом, що точно імітують геометрію однорідного ізотропного просторово-плоского Всесвіту в стандартній моделі з космологічною сталою та холодною темною матерією.