Анотація до роботи:

Петрова Л.П. Власне ім’я як засіб інтелектуалізації поетичного мовлення (на матеріалі поезій Ліни Костенко). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2003.

Дисертація присвячена аналізові власного імені як найбільш вагомого засобу інтелектуального збагачення поетичного мовлення Ліни Костенко. Вперше у вітчизняному мовознавстві власне ім’я в художньому тексті підлягає комплексному вивченню як лексична одиниця на позначення інтелектуального сприйняття світу митцем. У роботі запропоновано класифікацію онімів за семантико-культурологічними типами, що відображають коло інтелектуальних пошуків поетеси.

Дослідження власного імені як одного з найбільш інформативних, семантично значущих складників поезії, як чинника стимулювання мисленнєвого ресурсу читача дало можливість виокремити низку способів актуалізації інтелектуального потенціалу онімів. Серед них найбільш суттєвими є символізація власного імені, його здатність у згорненому вигляді містити концепцію художнього твору, тяжіння до актуалізації внутрішньої форми, спроможність виступати домінантою стилістичної фігури антитези .

Власні імена як особливі знаки поетичного мовлення Ліни Костенко сприяють ущільненню смислу, інформативній насиченості поезії, створюють інтелектуальне підґрунтя тексту, глибоку смислову перспективу. Поглиблення смислу досягається ускладненням – системною організацією всіх рівнів побудови тексту в їх внутрішньому співвідношенні й тісній взаємодії. Семантична конденсація імені, присутність у тексті кількох смислових планів свідчать про високу пізнавальну та інформативну цінність імені.

В ідіолекті Ліни Костенко виокремлено 1102 одиниці власних імен, з-поміж них 524 (47,5 %) імені – знаки світової культури, 38 (3,4 %) – імена християнської релігії, 77 (7,0 %) репрезентують давньогрецьку міфологію, 93 (8,5%) позначають фольклорних та літературних героїв. Іменослів національної історії та культури складають 370 найменувань (33,6 %), серед яких історичні постаті представлені 294 одиницями (26,7 %), українська мистецька еліта – 22 (2,0 %), герої слов’янських і скіфських міфів – 54 (4,9 %).

Спираючись на аксіоми поетики оніма В.Калінкіна, зокрема “аксіому безкінечної смислової валентності поетоніма”, “аксіому свідомості”, “аксіому контексту як широкого принципу”, найбільш виразними способами актуалізації інтелектуального потенціалу власного імені в поезіях Ліни Костенко вважаємо такі:

1. символізацію імені як здатність мати в художньому тексті певну кількість значень, тобто перетворюватись на символ, на противагу реальній життєвій ситуації, де власна назва, як правило, залишається лише знаком індивідуалізації та ідентифікації;

2. здатність імені містити, розкривати й увиразнювати концепцію художнього твору, встановлювати алюзивні зв’язки з іншими поезіями автора, давати поштовх встановленню інтертекстуальних зв’язків із різними текстами інших митців.

3. актуалізацію внутрішньої форми імені, зокрема звертання до апелятивів, адже відапелятивні назви відображають народну мудрість, самобутність мислення автора, здатність узагальнювати найбільш типове. Семантика апелятивів, від яких утворені власні імена, може бути свідомо актуалізованою для здійснення творчого задуму; при цьому чим більше асоціацій викликає ім’я, тим цікавіше воно в плані інтелектуального збагачення твору;

4. стилістичну фігуру антитези й прийом контрасту, які свідчать про полемічність авторського письма, служать рушієм інтелектуального пошуку читача. Експлікація імен, заснована на протиставленні, дає можливість створити виразні, динамічні, сповнені інтелектуальної глибини образи.

У межах означених способів виділяємо конкретні прийоми збагачення інтелектуального потенціалу імені: актуалізацію сем “талант”, “геніальність”, “відповідальність”, “розум”, “моральність”; використання перифраз як контекстуальних замінників імені, стилізованих під крилаті вислови світової літератури й фольклору; експлікацію енциклопедичної інформації, пов’язаної з іменем героя; вживання імені в ролі звертання до вищих виявів духу – розуму, совісті, етичної свідомості.

Аналіз специфіки функціонування власних імен у поезіях Ліни Костенко дозволяє характеризувати її інтелектуальний поетичний стиль як орієнтований на абсолютно новий, нестандартний мовно-естетичний пошук, відкритість інноваціям.

Публікації автора:

1. Петрова Л.П. До проблеми інтелектуалізації українського поетичного мовлення (на матеріалі поезій Ліни Костенко) // Актуальні питання сучасної філології. Вісник Харківського університету. – Харків, 1998. – № 408. – С.92 – 96.

2. Петрова Л.П. Засоби інтелектуалізації поетичного мовлення (на матеріалі поезій Ліни Костенко) // Українська мова: з минулого в майбутнє. Матеріали науково-практичної конференції на відзначення 200-річчя виходу в світ “Енеїди” І.Котляревського. – К., 1998. – С.67 –70.

3. Петрова Л.П. Ім’я Григорія Сковороди у колі знаків національної культури в поезіях Ліни Костенко // Григорій Сковорода і антична культура. – Харків: ХДНБ ім. В.Г. Короленка, 2002. – С.43 – 49.

4. Петрова Л.П. Інтелектуальний потенціал імен – знаків світової культури в поезіях Ліни Костенко // Молода нація. Альманах. – Львів: Смолоскип. – 1999.–Вип. 10. – С.56 – 61.

5. Петрова Л.П. Про інтелектуальний потенціал деяких міфічних імен у поезіях Ліни Костенко // Лінгвістичні дослідження. – Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. – 1998.– Вип. 1. – С.245 – 253.

6. Петрова Л.П. Термінолексика як складова інтелектуального потенціалу поетичного мовлення Ліни Костенко // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 1999. – Вип. 2. – С.204 – 207.

7. Петрова Л.П. Художньо-інтелектуальний потенціал деяких абстрактних лексем у поезіях Ліни Костенко // Лінгвістичні дослідження. – Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 2002. – Вип. 3. – С. 41 – 46.