У дисертації проведено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, яке полягає у встановлені передумов формування похідних груп ОУН і розкритті напрямів їх військово-політичної діяльності на окупованій території України в 1941–1943 рр., визначенні складових бойової роботи, особливостей організації і тактики бойових дій збройних формувань створеного похідними групами підпілля. У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, які виносяться на захист. 1. На основі історіографічного аналізу наукових праць з військової історії ОУН встановлено, що військово-політична діяльність похідних груп ОУН у роки німецької окупації України недостатньо висвітлена. З цієї важливої проблеми відсутні узагальнюючі наукові дослідження. 2. Доведено, що військово-політична діяльність ОУН в початковий період Другої світової війни стала визначальним фактором подальшої тактики діяльності організації похідними групами. Існували передумови розгортання військово-політичної діяльності похідних груп: декларативна політика керівництва Німеччини щодо створення Української незалежної держави та намагання провідників ОУН її використати; програмні рішення ОУН щодо військово-політичної діяльності під час війни, що обумовили необхідність формування похідних груп і тактику їх діяльності. Негативним фактором, який ослабив сили українських націоналістів напередодні війни Німеччини з СРСР, став розкол ОУН. 3. Встановлено, що підготовка похідних груп напередодні війни Німеччини з СРСР відбувалася за напрямами: організаційним, пропагандистським та військовим. Здійснювався політичний і військовий вишкіл членів похідних груп. Сформовані похідні групи мали чітку організаційну структуру, систему розпізнавання, методи конспірації та зв’язку, визначені маршрути просування і кінцеві пункти їх прибуття. 4. З’ясовано, що похідні групи заснували осередки ОУН у більшості областей окупованої України. Пропагандистська робота похідних груп стала основою психологічного впливу на населення з метою залучення їх до осередків ОУН. Основною формою роботи була усна пропаганда і агітація, широке використання можливостей товариства “Просвіта”, нелегальної друкованої продукції та легальної місцевої окупаційної преси. Однак похідним групам не вдалося за короткий час створити організаційно стійку мережу організації на сході України. Похідні групи зазнали двох хвиль репресій з боку окупаційної влади: у вересні 1941 р. та в грудні 1941 - лютому 1942 рр. Похідним групам не вдалося, спираючись на ідейно-політичні засади ОУН, здобути широку підтримку місцевого населення окупованої України. Головні зусилля у військовій роботі створених похідними групами осередків упродовж червня 1941 – травня 1942 рр. зосереджувалися на формуванні на їх базі бойових груп, які б могли вести надалі бойову діяльність. До жовтня 1942 р. осередки ОУН збройного опору окупантам не чинили і активних бойових дій не здійснювали. 5. З’ясовано, що до кінця 1942 року створення військових боївок на східних теренах не припинялося. З початку 1943 року на сході і півдні України військова діяльність націоналістичного підпілля зосереджувалася на вербуванні та відправці місцевого населення до збройних формувань, які стали основою УПА. На західноукраїнських землях упродовж 1941-1943 рр. активно створювалися збройні загони, розгортався організований збройний опір німецьким окупантам, формувалися основи тактики дій, які використовувала пізніше створена УПА. Агітаційно-пропагандистська діяльність залишалася основою у проведенні ОУН психологічного впливу на окупованій території України. 6. Доведено, що період діяльності похідних груп ОУН у роки війни включає кілька етапів: квітень–червень 1941 р. - розроблення програми діяльності ОУН в умовах війни та її військово-політична діяльність по формуванню похідних груп; червень 1941 р. – травень 1942 р. - створення похідними групами мережі осередків ОУН на окупованій території України та підготовча діяльність до переходу на збройні методи опору німецьким окупантам; червень 1942 р. – серпень 1943 p. - розгортання створеним похідними групами підпіллям збройного опору німецьким окупантам та складання тактики бойових дій їх збройних формувань. На підставі результатів дослідження, теоретичних висновків сформульовано рекомендації щодо їх використання в практиці морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Поступовий перехід Збройних Сил України до контрактної системи комплектування вимагає підвищення рівня інформаційно-пропагандистської роботи серед населення з метою створення позитивного ставлення до військової служби. З огляду на це, заслуговує уваги індивідуальна агітаційно–пропагандистська робота членів похідних груп серед місцевого населення для поповнення своїх рядів новими членами. Використання з цією метою громадських об'єднань, таких як “Просвіта“, спортивних товариств, об'єднань творчої інтелігенції актуальне з точки зору взаємодії Збройних сил України з громадськими організаціями в інтересах діяльності військових колективів. Досвід пропагандистської діяльності похідних груп ОУН може використовуватися підрозділами Збройних Сил України у складі миротворчих контингентів для роботи з місцевим населенням у двох аспектах: при здійсненні інформаційного впливу необхідно враховувати етнічний, ментальний, культурний, релігійний, ідеологічний та соціально-політичний портрет населення країни перебування; активно використовувати наявну інформаційно-поліграфічну інфраструктуру з залученням до цієї роботи місцевих фахівців. Здобувачем запропоновано перспективні напрями подальших досліджень: масштабність і наслідки репресій окупаційної адміністрації щодо похідних груп та осередків ОУН; роль окремих особистостей, провідників і учасників організації у формуванні та діяльності похідних груп; місце і роль похідних груп у формуванні органів місцевого управління та основні напрями діяльності цих інституцій у період німецької окупації України; наукове неупереджене дослідження найбільш складного з точки зору сприйняття суспільством питання співпраці оунівців з окупаційними адміністративними органами, її мотивації, необхідності та виправданості; науково обґрунтоване, правдиве висвітлення участі членів осередків ОУН у каральних заходах проти радянського підпілля і партизан, місцевого населення. |