У дисертації теоретично узагальнено і вирішено наукове завдання щодо визначення ролі, місця й особливостей військово-оборонної діяльності УТЧХ, виявлені та розкриті складові цієї діяльності та оцінена її ефективність. За результатами дослідження науково обґрунтовані висновки та вироблені практичні рекомендації щодо застосування досвіду діяльності УТЧХ для удосконалення системи медичного забезпечення ЗСУ та організації військово-санітарної підготовки населення до захисту держави. Основні результати виконаної дисертаційної роботи такі: 1. На основі аналізу історіографії доведено, що військово-оборонна діяльність УТЧХ у 20–30-х рр. XX ст. не знайшла належного висвітлення в історичній науковій літературі і на сьогоднішній день залишається не вивченою частиною воєнної історії. Водночас існує потужна джерельна база, основою якої є архівні документи, що надає можливість системного вивчення історії Українського товариства Червоного Хреста. 2. Встановлено, що для виникнення УТЧХ у 1918 р. існували передумови, які дозволяли державному та військовому керівництву Центральної Ради в Україні створити таку громадську організацію. У 1918–1923 рр. формується гуманітарний напрям діяльності Товариства. За рахунок розгорнутої мережі господарських підприємств та медичних установ УТЧХ надавалась медична та харчова допомога населенню держави. У 1923 р. внаслідок втручання радянської влади УТЧХ розпочинає виконувати завдання щодо військово-санітарної підготовки населення до захисту держави. З 1924 р. визначається військово-оборонний напрям діяльності Товариства. 3. Для виконання військово-санітарних завдань органами радянської влади Товариству надаються пільги та субсидії. Одночасно з виконаннями військово-санітарних завдань УТЧХ продовжує гуманітарну роботу. У 1927 р. військово-оборонний напрям діяльності організації стає основним, а гуманітарний – другорядним. При проведенні військово-санітарної роботи та оснащенні матеріально-технічними засобами УТЧХ значну роль відігравали партійні організації України, які стимулювали цю діяльність. 4. При наданні медичної та гуманітарної допомоги населенню була задіяна потужна система органів УТЧХ. У 1921–1923 рр. через представників комітетів Товариства організується допомога благодійних організацій світу голодуючим на Півдні України та у Поволжі Росії. У 1921–1923 рр. УТЧХ відіграло вирішальну роль у подоланні голоду та різних хвороб в Україні. З 1923 р. комітети УТЧХ розпочинають виконувати завдання з військово-санітарної підготовки населення до захисту держави. У 1924 р. за розпорядженням органів радянської влади в усіх комітетах Товариства відбувається збільшення представників КП(б)У, що вплинуло на поліпшення роботи у військово-оборонному напрямі. У 1933 р. лише за розпорядженням органів радянської влади комітети УТЧХ розгортають харчові пункти та надають медичну та гуманітарну допомогу населенню тих районів, де наслідки голоду й епідемій були вражаючими. Проте медична та продовольча допомога серед населення здійснювалася за класовими ознаками. До кінця 30-х рр. УТЧХ продовжувало виконувати військово-оборонні завдання уряду. 5. Ефективність військово-оборонної діяльності УТЧХ слід оцінювати за результатами військово-санітарної підготовки населення до захисту держави та рівнем медичного обслуговування РСЧА, що впливало у цілому на стан підготовлених військово-мобілізаційних резервів держави. Ефективність військово-оборонної діяльності УТЧХ залежала, по-перше, від рівня співпраці його військово-медичних формувань з частинами та підрозділами РСЧА під час спільних навчань. Під час їх проведення Товариство розгортало необхідну кількість шпиталів, амбулаторій, аптек, санаторіїв та спеціальних загонів для обслуговування військовослужбовців та цивільного населення. Така практична діяльність УТЧХ сприяла вдосконаленню військово-санітарної підготовки населення республіки. По-друге, ефективність військово-оборонної діяльності УТЧХ залежала від рівня його матеріально-технічного забезпечення. Організація мала сучасні на той час зразки військово-санітарного обладнання, спеціально розроблену автомобільну техніку, санітарні літаки, потяги, пароплави. Застосування сучасної військово-санітарної техніки та обладнання збільшувало потужності УТЧХ при виконанні завдань щодо обслуговування і повернення до строю поранених та хворих військовослужбовців. Це суттєво допомагало частинам та підрозділам РСЧА під час виконання поставлених завдань як у повсякденному житті, так і під час військових навчань. По-третє, на підвищення ефективності військово-оборонної діяльності УТЧХ впливав рівень військово-санітарної підготовки військово-медичних кадрів УТЧХ. На спеціальних заняттях під керівництвом досвідчених військових лікарів представники Товариства отримували знання та навички щодо протидії застосуванню противником сучасної на той час вогнепальної, хімічної та біологічної зброї, що, безумовно, впливало на якість проведення заходів захисту та медичного обслуговування військовослужбовців та цивільного населення держави. За оцінкою вищого партійного керівництва республіки та ряду союзних комісій, якість військово-оборонної діяльності УТЧХ була кращою серед інших подібних формувань СРСР. 6. Наприкінці 20-х рр. XX ст. УТЧХ діяло під керівництвом органів радянської влади тоталітарного режиму СРСР. Гасла про його благодійність були показовими, хоча воно продовжувало надавати широку медичну допомогу населенню, але за класовими ознаками. УТЧХ проявило себе як військово-санітарний резерв регулярної армії напередодні Другої світової війни. Незважаючи на те, що вже наприкінці 30-х рр. XX ст. необхідність у військово-оборонних установах та закладах УТЧХ відпадає, організація продовжує діяльність з підготовки військово-санітарних та медичних кадрів, потрібних для наступальних операцій РСЧА. 7. Виходячи з отриманих результатів дослідження, дисертант виробив практичні рекомендації: – створити та впровадити в дію систему первинної військово-санітарної підготовки населення держави із залученням до цієї справи УТЧХ; – розробити на державному рівні необхідні законодавчі документи для взаємодії Збройних Сил України з комітетами УТЧХ; – використовувати досвід діяльності загонів УТЧХ для проведення військово-санітарної та міжнародно-правової підготовки особового складу ЗСУ; – готувати спеціалістів УТЧХ у системі військово-медичної доктрини ЗСУ з поширенням на все медичне забезпечення (лікувально-евакуаційне, санітарно-гігієнічне, протиепідемічне, медичний захист від зброї масового ураження), яке здійснюється у воєнний час та у місіях, не пов’язаних з війною; – організувати співпрацю між установами УТЧХ та діючими установами базових і гарнізонних військових шпиталів, лікарень ЗСУ та інших міністерств для підвищення ефективності медичної допомоги хворим та пораненим військовослужбовцям, військовим пенсіонерам, прирівняним до них особам, а також цивільному населенню; – готувати представниками УТЧХ військово-санітарні кадри з призовників, які проходять альтернативну службу; – об’єднати зусилля УТЧХ та сучасного Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) для проведення спільної військово-оборонної підготовки населення до захисту держави; – залучати фахівців УТЧХ до удосконалення норм міжнародного гуманітарного права при виконанні ЗСУ завдань миротворчих місій, а саме: нагляду за виконанням умов перемир’я та домовленостей про припинення вогню; здійснення контролю щодо захисту органів законної цивільної влади. |