Анотація до роботи:

Кісель В. Й. Військові частини як суб’єкти цивільного права. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – Київ, 2007.

У дисертації проведено комплексний аналіз правового статусу військових частин як суб’єктів цивільного права. Обґрунтовано об’єктивну потребу участі військових частин в цивільних відносинах у зв’язку з необхідністю реалізації ними своїх майнових та особистих немайнових прав і обов’язків, актуалізацією самостійності при вирішенні питань, пов’язаних із децентралізованим забезпеченням своїх повсякденних потреб. Доведено, що військовим частинам притаманні всі сутнісні ознаки, необхідні для надання їм офіційного статусу юридичної особи. Встановлено, що формою, за допомогою якої військова частина може брати участь в цивільних правовідносинах, є форма бюджетної установи. З метою аналізу участі військових частин у цивільних правовідносинах досліджуються поняття та зміст їхньої цивільної правосуб’єктності, основні форми її реалізації в речових та зобов’язальних правовідносинах, порядок та умови цивільної відповідальності за своїми зобов’язаннями.

У висновках сформульовано основні положення та пропозиції, визначені за результатами дисертаційного дослідження. Головними висновками є такі:

1. Участь військових частин у цивільних правовідносинах проходить в умовах невизначеності їх правового статусу у зв’язку з тим, що:

– по-перше, законодавство, яке визначає призначення та місце військових частин у системі Збройних Сил України, регулює порядок їхньої участі в найрізноманітніших сферах суспільних відносин (закони України «Про Збройні Сили України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» тощо), не містить жодних вказівок на статус військових частин як суб’єктів цивільних правовідносин, які для них є досить широкими за обсягом та поступаються лише адміністративним відносинам;

– по-друге, суперечність, яка існує між Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» та ст. 4 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», не дає змоги стверджувати про наявність у військових частин ознаки державної реєстрації як юридичних осіб.

2. Відсутність у військових частин ознаки державної реєстрації призводить до того, що, беручи активну участь у майнових та особистих немайнових відносинах, вони виступають в них як квазісуб’єкти цивільного права, тобто суб’єкти, які, не маючи всього комплексу ознак юридичної особи, наділені лише її окремими ознаками.

Зважаючи на те, що такими ознаками є організаційна єдність, майнова відокремленість, виступ у цивільному обороті від свого імені, самостійна відповідальність за своїми зобов’язаннями, здатність бути позивачем та відповідачем у суді, можна стверджувати, що відсутність у військових частин легального статусу юридичної особи зумовлена причинами, які мають не сутнісний, а формальний характер.

3. Для легалізації фактичної участі військових частин у цивільних правовідносинах необхідно надати їм офіційний статус юридичної особи. Для цього пропонується доповнити статтю 3 «Структура Збройних Сил України» Закону України «Про Збройні Сили України» частиною 4 такого змісту:

«Міністерство оборони України, регіональні органи військового управління, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банківських установах».

4. Для забезпечення реєстрації військових частин як юридичних осіб пропонується викласти ст. 4 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» у такій редакції:

«Порядок реєстрації військових частин як юридичних осіб та суб’єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначається законодавством України».

5. Статус юридичної особи необхідний військовим частинам для вчинення лише певних суворо обумовлених дій, пов’язаних з обслуговуванням потреб їхньої повсякденної життєдіяльності.

Значення інституту юридичної особи для військових частин повинно полягати у тому, що його норми: по-перше, уніфікують їх як суб’єктів права, прирівняють до інших учасників цивільних правовідносин; по-друге, закріплять їх організаційно-структурну, майнову та функціональну єдність як учасників цивільних відносин, а також визначать ряд інших приписів, які у своїй загальній сукупності встановлять їх правове становище як юридичних осіб.

6. Основою правосуб'єктності військових частин як учасників цивільних відносин є їх правоздатність, зміст якої полягає у здатності військової частини мати такі цивільні права і нести пов'язані з ними такі обов'язки, які забезпечують її залучення до цивільного обороту з метою створення сприятливих умов для реалізації основних цілей діяльності.

Правоздатність військової частини може мати лише спеціальний характер, який полягає в тому, що в цивільному обороті військові частини мають право вчиняти не будь-які дії, не заборонені законом, а лише ті, які спрямовано на підтримання на належному рівні їхньої бойової та мобілізаційної готовності і на які передбачено відповідні кошти в їхніх кошторисах.

7. Зміст та характер цивільної правосуб’єктності військових частин, межі їхньої участі в цивільних правовідносинах, умови відповідальності за своїми зобов’язаннями визначаються моделлю їхньої побудови як суб’єктів цивільного права. Найближчою для військових частин є модель бюджетної установи.

8. З метою приведення у відповідність із вимогами сучасної цивілістичної науки поняття майна, яке закріплюється за військовими частинами, пропонується викласти назву ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» у наступній редакції: «Майно, що забезпечує діяльність Збройних Сил України».

Саму статтю пропонується викласти у такій редакції:

«Майно, що забезпечує діяльність Збройних Сил України – це державне майно, яке закріплюється за військовими частинами, закладами та установами Збройних Сил України і яке включає військове майно, майно подвійного призначення, інше майно, яке є об’єктом цивільних прав, у тому числі майнові права та обов’язки».

Публікації автора:

1. Кісель В. Й. Статус військових частин Збройних Сил України як суб’єктів цивільних правовідносин // Часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки». – 2005. – № 3. – С. 107–110.

2. Кісель В. Й. Організаційно-правова форма військових частин Збройних Сил України як суб’єктів цивільних правовідносин // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 94–98.

3. Кісель В. Й. Деякі аспекти деліктоздатності військових частин Збройних Сил України // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 5. – С. 147–154.

4. Кісель В. Й. Місце права оперативного управління державним майном у системі речових прав // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С. 101–105.

5. Кісель В. Й. Військові частини Збройних Сил України як квазісуб’єкти цивільного права // Право України. – 2006. – № 2. – С. 125–127.

6. Кісель В. Й. Поняття та правовий режим військового майна: цивільно-правовий аспект // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – С. 59–63.

7. Кісель В. Й. До питання про договірну діяльність військових частин // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С.85–88.

8. Кісель В. Й. Правова природа правосуб’єктності бюджетних установ як суб’єктів цивільних правовідносин // Право України. – 2007. – № 3. – С. 132–135.

9. Кісель В. Й. Власне найменування військової частини Збройних Сил України як індивідуалізуюча ознака суб’єкта цивільних правовідносин // Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (21-22 жовтня 2005 р.): Частина друга «Приватноправові науки». – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. – С.116–120.

10. Кісель В. Й. До питання про наявність у військових частин Збройних Сил України ознак юридичної особи // Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції «Актуальні проблеми правового регулювання цивільних правовідносин в Україні» (24 листопада 2005 р.). – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ ім. Б.Хмельницького, 2006. – С. 13–18.

11. Кісель В. Й. Загальна характеристика майнових правомочностей військових частин Збройних Сил України // Збірник тез Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (25-26 листопада 2005 р.). – Київ-Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. – С. 83–86.

12. Кісель В. Й. Загальна характеристика цивільних правовідносин за участю військових частин Збройних Сил України // Збірник тез I Всеукраїнської цивілістичної конференції студентів та аспірантів (24-25 лютого 2006 р.). – О.: Фенікс, 2006. – С. 28–30.