Анотація до роботи:

Вєтрова С.С. Відтворення населення: регіональні особливості та стратегії реалізації життєвого потенціалу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03. – соціальні структури і соціальні відносини. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразiна – Харків, 2005.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню специфіки відтворення населення як системного процесу циклічного відновлення суб’єкта відтворення соціальних відносин та структур.

На рівні концептуалізації проблеми акцентовано увагу на процесі відтворення як основи і результату єдності процесів природного, міграційного, соціального рухів населення, як процесу суб’єктивної самореалізації життєвого потенціалу особистості, що обумовлено його раціональним вибором.

Доводиться неможливість раціонального вибору без суб’єктивного сприйняття добробуту, яке має формуватися в умовах динамічної рівноваги інституційних та самоорганізаційних елементів у межах регіональної відтворювальної системи.

У практичній частині дисертаційного дослідження представлено результати соціологічних досліджень та статистичних обстежень населення на предмет його життєвих стратегій та регіональних особливостей його формування. Аргументовано значущість регіонально диференційованих стратегій реалізації життєвого потенціалу стосовно сталого розвитку українського соціуму.

У дисертації відзначено відтворення населення в його функціональному значенні: як ресурсу і як фактора, що визначає і забезпечує цілісність соціальної системи. Соціальна система як та, що самоорганізується і самовідтворюється, реалізуючи властивість самозбереження, здатна забезпечити власний усталений розвиток у часі і просторі, відтворення власних демографічних ресурсів. Системи мають фундаментальну здатність зв’язаності існування: вони трансформуються під впливом власних структурних або зовнішніх факторів, постійно переходять в інший стан, а на макрорівні приймають ознаки якісно іншого системного утворення. Отже, зміна характеру відтворення населення, розглянутого як підсистема відтворення соціуму, принципово не може розглядатися як та, що сприяє дезорганізації або деструкції соціального організму.

Населення в його власному соціальному значенні уявляє собою конкретно-історичну сукупність людей, істотними характеристиками якої є темпроральність і територіальність. Відтворення населення не існує поза його територіальною дислокацією із усіма соціальними розбіжностями та ступенями нерівностей, які випливають з нерівностей соціально-територіальної структури суспільства. Безперервний процес зміни генерацій (поколінь) людей пов’язаний також з безліччю часових ритмів (астрофізичними, історико-культурними, психологічними, біологічними) і здійснюється у певних геостратифікаційних межах. Автор доводить, що варіанти стратегій досягнення бажаного в умовах наростаючого ускладнення соціального простору, необмежені.

Стратегії реалізації життєвого потенціалу розглядаються як цільові настанови, спрямованість діяльності соціальних суб'єктів, регульовані сукупністю домінуючих цінностей соціальної спільноти, які історично формуються в процесі становлення і генези її ідентифікаційних практик і реалізуються в процесі її повсякденного життя. Сукупність стратегій реалізації життєвих потенціалів соціальних груп і спільнот складає патерни консолідації соціуму, обумовлює його адаптаційні та інтеграційні можливості. Ідентифікаційні практики та ієрархії базових і інструментальних цінностей населення визначають такі стратегії, а отже орієнтацію і модус розвитку системи в цілому. В умовах невизначеності системи соціальних пріоритетів і принципової дискурсивності ідентичностей (усвідомлюваних, вербалізованих і реалізованих у діяльності) територіальні ідентичності виступають ядром або центром, який визначає спрямованість і зміст поведінкової активності діючого суб’єкта. Саме сукупність регіонально диференційованих локальних ідентичностей, відображаючи дійсне прагнення суб’єктів до самореалізації, до інтенсифікації власних можливостей, виступає своєрідним гарантом розвитку українського соціуму у цілому, забезпечує його утворювальні та інтеграційні життєві потенціали.

“Демографічний хрест” (перетинання зростання кривої смертності і зниження кривої народжуваності) відобразив складність соціального розвитку України ще на початку дев’яностих років минулого століття. Сьогодні країна належить до категорії демографічно депресивних регіонів світу. Кількісні сторони та статистично фіксовані наслідки депопуляції кваліфікуються як вкрай несприятливі для населення країни. Неадекватні інтерпретації результатів Всеукраїнського перепису населення в їх етнонаціональному розрізі призводять до помилкових висновків щодо пріоритетів інституціональної регуляції відтворення населення.

Необхідні загальнонаціональні міждисциплінарні дослідження, які б дозволили більш докладніше визначити суттєве значення категорій “якість життя”, “життєвий потенціал” та проаналізувати стратегії реалізації життєвого потенціалу, які формуються та відтворюються населенням України.

Публікації автора:

1. Ветрова С.С. Поколение выбирает … или подчиняется выбору
(к проблеме моделей социокультурного воспроизводства) // Молодіжна субкультура: Кол. монографія / Наук. ред. Н.О. Побєда. – Одеса, Астропринт, 1999. – С. 130-143.

2. Ветрова С.С. Социокультурные и демографические факторы в механизме территориального воспроизводства населения // Вісник Харківського державного університету: “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 1997. – № 393. – С. 162-165.

3. Ветрова С.С. Интенсификация воспроизводства социокультурной деятельности населения Южного региона Украины: постановка проблемы // Вісник Харківського державного університету: “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 1998. – № 416. – С. 155-166.

4. Ветрова С.С. Социология территориальных общностей // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразiна: “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2000. – № 462. – С. 154-163.

5. Ветрова С.С. Интенсификация реализации жизненного потенциала населения как возможная детерминанта мирового интеграционного процесса // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2004. – № 1. – С. 320-327.

6. Ветрова С.С. Экстенсивная модель воспроизводства населения как фактор интеграции социума // Вісник Одеського національного університету. – 2003. – Т. 8. – Вип. 9. – С. 359 – 365.

7. Ветрова С.С. Проблема динамики пространства в концепции модернизации // Постмодерн: новая магическая эпоха: Сб. статей / под ред. Л.Г. Ионина – Харьков, 2002. – С. 27 – 30.

8. Ветрова С.С. Специфика воспроизводства населения региона в контексте европейских интеграционных процессов // Проблеми інтеграції України в європейську культуру: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, 25 – 28 червня, 2001, м. Одеса / Одеський державний політехнічний університет. – Одеса: АО Бахва, 2001. – С. 42 – 45.