У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання з дослідження теоретико-методичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення бухгалтерського обліку і аналізу резервів. Основні наукові та практичні результати, одержані в результаті дослідження, наступні: 1. Дослідження поняття “резерв” в обліково-економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність і неоднозначність його визначення. Протиріччя у визначенні понятійного апарату бухгалтерського обліку зумовили необхідність уточнення змісту понять “резерв”, “резерв сумнівних боргів”, “резервування”. Доведено, що під резервом слід розуміти відокремлену частину активів, яка концентрується у фондах і призначена для покриття непередбачуваних витрат та страхування ризиків; резервом сумнівних боргів – резерв, який формується в порядку розподілу чистого прибутку, є дійсним пасивом, а за мету формування має страхування від збитків по сумнівних боржниках та забезпечення фінансової стійкості підприємств в період тимчасового погіршення виробничо-фінансових показників. Запропоновано визначення поняття резервування як двоякого процесу: з одного боку, це вимірювання, оцінка та контроль ризиків підприємства, а з іншого – акумулювання, розміщення та використання грошових коштів підприємства, що забезпечують утворені резерви. Доведено, що запозичення терміну “резервна система” і використання його на мікрорівні є недоцільним. 2. Громіздка класифікація резервів перешкоджає їх ефективному використанню в практиці ведення обліку. Для забезпечення виконання завдань бухгалтерського обліку класифікацію резервів доцільно проводити за наступними ознаками: за причиною утворення - для покриття можливих у майбутньому збитків та для покриття певних передбачених або непередбачених витрат); за юридичним обґрунтуванням - статутні, регламентовані та ініціативні; за джерелами фінансування - створені в порядку розподілу прибутку в результаті додаткових внесків учасників (акціонерів) підприємства та емісійного доходу; за видами господарського ризику (за цільовим призначенням) - резерви створені для страхування комерційних ризиків, страхування ризиків зміни законодавства, страхування ризиків неплатоспроможності та страхування ризиків інфляційних процесів). Виділення саме цих ознак класифікації є теоретично обґрунтованим і відповідає конкретним практичним завданням, що сприяє більш глибокому ступеню аналітичності інформації про резерви. 3. Порівняльна оцінка складу резервів в закордонній практиці дозволила зробити висновок про те, що резерви компаній включають резерви під знецінення вкладень в цінні папери. Доведено, що оскільки норма прибутку по вкладеннях підприємства в цінні папери враховує ризик зниження ціни під впливом факторів зовнішнього середовища та зміни внутрішніх умов функціонування підприємства, практика створення резерву під знецінення вкладень в цінні папери в Україні є недоцільною. 4. Проведено критичний аналіз факторів, що спричиняють формування резервів підприємств. Встановлено, що ряд факторів обумовлено політичною ситуацією в країні, інфляційними процесами, законодавчими змінами, в той час як інші – психологією акціонерів, учасників та інвесторів, що прагнуть отримати прибуток. Виходячи з цього, виділено дві групи факторів, що спричиняють формування резервів підприємств (об’єктивні, які випливають з особливостей кругообороту капіталу в ринковій економіці й обставин непоборної сили, та суб’єктивні, що випливають з психології акціонерів, учасників і інвесторів). 5. З метою забезпечення аналізу та контролю за дотриманням норм законодавства щодо нижньої межі формування резервного капіталу та напрямами його використання в роботі здійснено диференціацію резервного капіталу з виділенням окремих субрахунків 431 “Основний (мінімальний) резервний капітал”, 432 “Додатковий резервний капітал” 6. Дослідження практики ведення обліку резервів сумнівних боргів показало відсутність методики їх обліку в частині забезпечення грошовими активами. В якості забезпечення запропоновано використання коштів, розміщених у короткострокових цінних паперах або на депозитних рахунках у банку, що складе в середньому 5 % від суми дебіторської заборгованості. Вважаємо за доцільне внести зміни до рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” шляхом виділення двох субрахунків 381 “Резерв сумнівних боргів” та 382 “Регулятив сумнівних боргів”. Такі зміни дозволять відобразити як основне призначення цього рахунку, визначене Інструкцією № 291, – коригування суми дебіторської заборгованості на певну дату, так і виділити частину, що покривається за рахунок грошових активів підприємства, з метою забезпечення сталості його розвитку в період фінансових криз. 7. Інформація, необхідна користувачам фінансової звітності про розмір, стан і зміни в складі резервів, є вимірником захисту прав кредиторів та інтересів власників, фінансової стійкості та інвестиційної привабливості підприємства. Тому для кращого розуміння інформації про склад та порядок формування резервів в балансі виділено довідкові статті: статутні резерви, регламентовані резерви та ініціативні резерви. Розкриття такої інформації потребує удосконалення структури звіту про власний капітал. В основу пропозицій щодо удосконалення його структури покладено обставину: ступінь розгорнутості складових резервів відображає послідовність їх розташування в розділі І пасиву балансу. 8. У зв’язку з відсутністю єдиного підходу серед науковців до здійснення аналізу резервів розроблено відповідну методику аналізу резервів, визначено мету, завдання, об’єкти та етапи аналізу резервів, удосконалено методику проведення аналізу фінансового стану підприємства з врахуванням резервів, що забезпечує можливість отримати достатню інформацію про рівень резервного захисту підприємства, про область фінансової стійкості підприємства та область ризику, в якій знаходиться підприємство. Аналіз фінансового стану підприємств з врахуванням резервів підприємств молокопереробної промисловості Житомирської області засвідчив, що високий рівень резервного захисту забезпечений тільки ВАТ “Житомирський маслозавод”, іншим підприємствам відповідає мінімальний рівень резервного захисту або останній взагалі відсутній, що значно знижує фінансову стійкість підприємств та їх інвестиційну привабливість. 9. Дослідження комп’ютерних бухгалтерських програм показало, що їх функціональне наповнення не відповідає вимогам користувачів. У зв’язку з цим в комп’ютерній бухгалтерській програмі “1С:Бухгалтерія” розроблено форму внутрішнього звіту, який забезпечує надання внутрішнім користувачам своєчасної інформації про наявність і використання резервів. З метою полегшення і прискорення ведення обліку резервів запропоновано шаблон для автоматичного розрахунку сум за типовими операціями з формування та використання резервів, а для резервного капіталу – шаблон, що передбачає відображення в обліку визначеного в установчих документах відсотку щорічних відрахувань від нерозподіленого прибутку. |