За підсумками дослідження сформульовані та викладені найбільш важливі наукові результати: 1. Механізм відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян є комплексним інститутом і регулює відносини, що є предметом різних галузей права. Реабілітація в цивільному праві - це юридичний факт, з яким пов’язано виникнення цивільного правовідношення, змістом якого є право громадянина на відновлення порушених прав і обов’язок держави виконати вимоги потерпілого. 2. З метою впорядкування застосування термінологічного апарату законодавства про відновлення прав незаконно засуджених та репресованих громадян доцільно законодавчо визначити їх статус як “реабілітовані громадяни”. Ця необхідність зумовлена тим, що на законодавчому рівні термін “реабілітований” не застосовується до незаконно засуджених, хоча процес відновлення їх прав розглядається як реабілітація. 3. Подання громадянином заяви про реабілітацію свідчить про його бажання відновити порушені правоохоронними чи судовими органами суб’єктивні права. Позитивне рішення відповідного органу є лише правопідтверджуючим фактом. Тому пропонується вважати, що з моменту волевиявлення громадянина (подання заяви про реабілітацію) у нього виникає суб’єктивне право на відновлення майнових благ. 4. Поширити норми Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” на громадян, які за рішенням органів державної влади і управління були розселені на відведені земельні ділянки в межах того ж адміністративного району або ж нікуди не виселені, але, як і в першому випадку, їх майно було конфісковано. 5. У Законі Україні від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” визначити конкретний перелік фізичних осіб, які є суб’єктами права на відновлення майнових прав та відшкодування шкоди. Зокрема, статтю 3 доповнити частиною другою і викласти в такій редакції : “Дія цієї статті поширюється на : - дітей, які перебували разом із батьками в місцях позбавлення волі, на засланні, висланні, спецпоселенні; - дітей, позбавлених батьківського піклування унаслідок незаконних репресій; - дітей, чоловіка (дружину) особи, розстріляної або померлої у місцях позбавлення волi i реабiлiтованої посмертно”. 6. При відновленні права власності на майно, яке обтяжене будь-яким із речових прав, реабілітований зобов’язаний дотримуватись усіх обтяжень. 7. Існує два способи відновлення майнових прав реабілітованих громадян: по-перше, це відновлення становища, яке існувало до порушення права, по-друге, компенсація. Перший спосіб є одним із ефективних і оперативних прийомів ліквідації негативних майнових наслідків, спричинених незаконним кримінальним переслідуванням. Традиційно цей спосіб захисту майнових прав застосовується у цивільному праві й означає повернення сторін у початковий стан, який існував до порушення їх законних прав. 8. Право на грошову компенсацію, якщо вона була нарахована, але не отримана реабілітованим, мають спадкоємці тієї черги, яка закликається до спадкування. 9. Ч.2 ст.5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" викласти в такій редакції: "Вилучені будівлі та інше майно за наявності відповідних документів повертаються реабілітованому або його спадкоємцям лише у випадку перебування їх у державній чи комунальній власності зі збереженням за наймачем умов договору майнового найму". 10.У разі повернення житлового приміщення реабілітованому особам, які в ньому проживають, потрібно надати право на позачергове житлове забезпечення. Тому пропонується ч.4 ст. 46 Житлового кодексу “Позачергове надання житлових приміщень” доповнити такими словами: "Поза чергою жиле приміщення надається громадянам, якщо приміщення, яке вони займали, повернено реабілітованому чи його спадкоємцям". 11. П.2. ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” доповнити таким положенням: “До об’єктів, які не підлягають приватизації, належать також житлові будинки або квартири у будинках, що належали на праві власності реабілітованим громадянам, якщо заява про повернення даного житла перебуває на розгляді у Комісіях з питань поновлення прав реабілітованих". 12. Реабілітований має право тільки на компенсацію конфіскованої частки у статутному фонді господарського товариства. Це правило поширюється і на випадок виділення частки у натуральній формі. 13. Відповідно до процедури реалізації конфіскованих цінних паперів новий власник є законним добросовісним володільцем. Тому реабілітований може вимагати лише компенсації державою вартості цінних паперів (незалежно від їх виду) та відсотків за ними. 14. Додатковою гарантією громадянина при відновленні його майнового стану і соціального статусу може бути запровадження судового порядку реабілітації. Відповідно до цього визначення розміру відшкодування, застосування ряду інших реабілітуючих заходів повинно бути виключно функцією суду. | 