В дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практично вирішене наукове завдання щодо покращення результатів лікування постраждалих з відкритою торакоабдомінальною травмою шляхом розробки протокольної схеми прийняття клініко-організіційних рішень. 1 Особливістю клініко-епідеміологічної характеристики відкритої торакоабдомінальної травми є превалювання осіб чоловічої статі. Зокрема слід зазначити превалювання осіб найбільш активного працездатного віку (21-40 років), що складають 68,76% постраждалих, обумовлюючи медико-соціальну значимість проблеми. 2 Клініко-нозологічна структура відкритої торакоабдомінальної травми має певну специфіку, що обумовлена як різними механізмами отримання травми, так і маніфестацією домінуючих компонентів пошкодження, зокрема, 100% відкритих торакоабдомінальних пошкоджень є наслідком кримінальних дій. 3 У постраждалих з відкритою торакоабдомінальною травмою, в залежності від локалізації рани, існують вірогідні зони ризику пошкодження конкретних органів черевної та грудної порожнин, що необхідно враховувати при прийнятті клініко-організаційних рішень. 4 Клінічна симптоматика при відкритій торакоабдомінальній травмі має важливе значення, але в значній мірі залежить від домінуючого пошкодження та не є патогномонічною і специфічною і не дозволяє повною мірою визначити лікувально-діагностичну тактику на підставі узагальнення клінічних даних, що потребує підвищеного застосування об’єктивних методів дослідження. 5 Ефективність існуючих лікувально-діагностичних заходів є недостатньою внаслідок, насамперед, відсутності уніфікації та стандартизації лікувально-діагностичного процесу, що не дозволяє своєчасно та адекватно оцінити характер, тяжкість та стан постраждалого та визначити оптимальну діагностичну тактику. 6. Використання запропонованої схеми прийняття клініко-організаційних рішень з урахуванням показників клініко-анатомічного ризику та принципів уніфікації лікувально-діагностичного процесу дозволило забезпечити адекватну оцінку усіх постраждалих з відкритою торакоабдомінальною травмою, скоротити термін надання спеціалізованої допомоги та знизити летальність з 16,47% до 11,62%. |