Анотація до роботи:

Чухліб Є.В. Відгодівельні, м’ясо–сальні якості та окремі біологічні особливості свиней різного напрямку продуктивності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. – Інститут свинарства ім. О.В.Квасницького УААН, Полтава, 2006.

Дисертація присвячена вивченню продуктивних якостей та біологічних особливостей свиней великої білої, великої чорної, полтавської м’ясної та української степової білої порід.

Наведені дані росту і розвитку молодняку різних генотипів, відгодівельних і м’ясо-сальних якостей, перетравності основних поживних речовин корму, розвитку внутрішніх органів, гематологічних показників.

Межа міцності стегнових кісток у полтавської м’ясної та української степової білої порід, порівняно з контрольною групою (велика біла порода), була вищою, що свідчить про міцність їх конституції.

Доведено, що фенотипічна різноманітність за ознаками продуктивності, росту та розвитку в значній мірі обумовлюється впливом генотипу.

1. Аналіз відгодівельних якостей свиней різних генотипів показав, що в обох серіях дослідів більш скоростиглими були підсвинки великої білої і полтавської м’ясної порід. Живої маси 100 кг вони досягли у 228-205 та 222-210 днів при середньодобових приростах – 494-569 і 506-553 г, витративши на 1 кг приросту 4,53-3,93 та 4,40-4,04 кормових одиниць. За показником скоростиглості тварини великої білої і полтавської м’ясної порід переважали ровесників великої чорної породи на 5,0-8,4 % (Р > 0,99 - Р > 0,999) та 7,5-6,2 % (Р > 0,999), а українську степову білу породу – на 2,5-5,0 % (Р > 0,999) і 5,1-2,7 % (Р > 0,999 - Р > 0,95). Витрати корму при цьому були меншими, порівняно з великою чорною породою, на 4,0-12,6 % (Р > 0,95 - Р > 0,999) та 6,7-10,2 % (Р > 0,999), а від української степової білої породи – на 1,9-8,6 % (Р > 0,99) та на 4,7-6,0 % (Р > 0,95).

2. Свині полтавської м’ясної породи у 8-7-місячному віці мали більш виражений м’ясний тип тілобудови. Показник довжини тулуба знаходився на рівні 129,2-124,3 см, що більше ніж у тварин великої білої породи на 5,4 %
   (Р > 0,999), великої чорної та української степової білої на 11,2-11,5 % (Р > 0,999) та 5,9-5,6 % (Р > 0,999) відповідно. За індексом розтягнутості (198,7-195,7 %) підсвинки полтавської м’ясної породи також переважали свиней великої білої, великої чорної та української степової білої порід на 6,3-9,2 %, 11,5-8,8 % та 6,8-9,7 % відповідно. Свині великої чорної породи мали найвищий індекс збитості 97,2-96,3 %, що на 7,5-5,5 % більше, ніж у великої білої породи та на 13,8-13,4 і 7,1-6,9 % порівняно з полтавською м’ясною та українською степовою білою породами.

3. Результатами фізіологічних дослідів доведено, що підсвинки великої білої породи мали найвищі коефіцієнти перетравності сухої та органічної речовини корму (80,78 і 81,57 %). Протеїн корму краще за інших перетравлювали свині полтавської м’ясної породи (76,08 %), а найнижчий коефіцієнт перетравності протеїну був відмічений у тварин великої чорної породи – 72,79 %. Свині великої білої та полтавської м’ясної порід краще від інших засвоювали азот корму (74,48-70,84 %), у тварин великої чорної породи цей показник становив 66,24 %.

4. Морфологічні дослідження крові свідчать, що за показником загального білка дещо більшу перевагу мали свині полтавської м’ясної породи (7,72 %) при (Р < 0,90). За вмістом гемоглобіну, кількістю еритроцитів суттєвої різниці не встановлено, що свідчить про клінічно здоровий стан тварин.

5. За м’ясо-сальною продуктивністю при забої свиней живою масою 100 кг встановлено, що в обох серіях дослідів тварини полтавської м’ясної породи мали вищі показники довжини напівтуш – 95,12-93,55 см, і площі “м’язового вічка” – 32,87-30,60 см, що на 1,92-2,03 % та 2,92-4,61 % більше від ровесників контрольної групи. Найбільша товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців була у свиней великої чорної породи (34,2-37,7 мм), а найменша – у ровесників полтавської м’ясної (28,2-27,7 мм). Більший вихід м’яса відмічено у тварин полтавської м’ясної породи – 62,3-63,3 %, що на 7,4-6,4 % більше від контрольної групи. За показником виходу сала перевагу мали свині великої чорної породи (39,1-37,0 %), що на 5,8-7,1 % більше за відповідні показники у великої білої породи. Різниця статистично невірогідна.

6. Дослідженнями якості м’язової тканини туш піддослідних тварин встановлено, що вологоутримуюча здатність м’яса свиней великої білої породи становила 60,47-57,36 %, великої чорної – 60,80-54,06 %, полтавської м’ясної – 61,07-55,08 % та української степової білої – 61,27-60,24 %. Показник активної кислотності у всіх генотипів був у межах 5,54-5,63. Найніжнішим (9,53-10,68 сек.) було м’ясо підсвинків полтавської м’ясної породи. Найбільша кількість жиру (5,74-4,86 %) містилась у м’ясі тварин великої чорної породи, що на 0,54-2,59 % перевищувало аналогічний показник великої білої породи.

7. За показниками розвитку внутрішніх органів свиней дослідних груп суттєвої різниці не встановлено; їх маса знаходилася у межах фізіологічної норми.

8. Міцність стегнових кісток у свиней піддослідних груп була на достатньо високому рівні, але найвищу граничну міцність – 930,7 кг/см² та зусилля злому – 352,3 кг у першій серії дослідів мали кістки тварин полтавської м’ясної породи, що на 3,7-9,7-14,8 кг/см та 7,3-20,3-66,1 кг (Р > 0,95) перевищували показники тварин І-ІІ-ІV груп. У другій серії перевага за цими показниками була у підсвинків української степової білої породи – 1013,2 кг/см² та 380,2 кг, що більше від І-ІІ-ІІІ груп свиней на 60,6-24,7-60,0 кг/см та на 23,2 (Р > 0,95) - 21,2-26,6 кг (Р > 0,90) відповідно.

9. За органоліптичною характеристикою продукти забою свиней піддослідних генотипів отримали високу оцінку, проте варене м’ясо тварин української степової білої породи найвищу – 26,2 балів. Найбільшу кількість балів отримав бульйон полтавської м’ясної породи – 18,44, що на 3 бали більше від контрольної групи.

10. Дисперсійний аналіз показав, що на рівень росту, розвитку та продуктивності піддослідних свиней вплив генотипу становив у першій серії дослідів від 11,7 до 78,6 %, а у другій серії – від 18,2 до 80,9 %.

11. За економічними показниками велика біла та полтавська м’ясна породи мали перевагу над ровесниками великої чорної та української степової білої порід. Так, показник собівартості 1 ц приросту в обох серіях дослідів у них становив 360,90; 313,50 грн. та 351,08; 322,72 грн., а у ІІ і ІV групах він знаходився на рівні 376,44; 359,17 грн., та 368,76; 342,36 грн. відповідно. Одержано прибутку на 1 ц приросту: велика біла порода – 404,10; 451,50 грн., полтавська м’ясна – 413,92; 442,28 грн., у той час, як у великої чорної породи цей показник становив – 388,56; 405,83 грн., а в української степової білої – 396,24; 422,64 грн.

Публікації автора:

1. Нагаєвич В.М., Шостя А.М., Троцький М.Я., Чухліб Є.В., та ін. Вміст еритроцитів у крові молодняку свиней різних порід. // Вісник ПДСГІ. – Полтава, 2001. – № 4. – С. 98-99.

2. Рибалко В.П., Нагаєвич В.М., Ландар А.А. Чухліб Є.В. Особливості методики визначення міцності стегнових кісток у свиней. // Вісник ПДАА. – Полтава, 2002. – № 5-6. – С. 118-119.

3. Чухліб Є.В., Передера Ж.О., Бурбак А.М. Органолептична оцінка м’яса свиней різних порід. // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. – Том 2 (21). – С. 254-256.

4. Бондаренко О.М., Чухліб Є.В. Результати деґустації м’яса основних планових порід свиней України. // Вісник ПДАА. – Полтава, 2003. – № 3-4. – С. 72-73.

5. Чухліб Є.В., Бондаренко О.М. Хімічний склад і деґустаційна оцінка якості м’яса у свиней різного напрямку продуктивності. // Тваринництво України. – Київ, 2004. – № 1-2. – С. 6-8.

6. Рибалко В.П., Нагаєвич В.М., Ландар А.А., Чухліб Є.В. Методика визначення міцності кісток. // Сучасні методики досліджень у свинарстві. – ПДАА. – Полтава. – 2005. – С. 16-21.

7. Чухліб Є.В. Особливості росту та розвитку свиней різного напрямку продуктивності. // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Зб. наук. праць. – Х.: РВВ ХДЗВА, 2005. – Вип. 12 (37). – С. 105-109.

8. Чухліб Є.В. Міцність кісткової тканини свиней різного напрямку продуктивності. // Вісник ПДАА. – Полтава, 2006. – № 1. – С. 168-171.

9. Нагаевич В.М., Чухлеб Е.В. Откормочные и мясо-сальные качества молодняка свиней различных генотипов. // Тезисы Х Международной научно-производственной конференции «Перспективы развития свиноводства». – Беларусь, 2003. – С. 89-90.

10. Чухліб Є.В. Особливості хімічного складу найдовшого м’яза спини у свиней різних генотипів. // Тези Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова – 2003”. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 17-19.