У дисертації, відповідно до визначеної мети та завдань, в результаті моніторингового обстеження та експериментальних досліджень уперше науково обґрунтовано ветеринарно-санітарний норматив безпеки молока коров’ячого незбираного щодо вмісту золотистого стафілококу. Встановлено належність бактерій роду Staphylococcus до аутофлори молочної залози та шкіри дійок вимені корів і обґрунтована закономірність присутності золотистого стафілококу в її складі. 1. Норматив вмісту золотистого стафілококу в молоці сирому складає 500 КУО в 1 см3 і відповідає вимогам Директиви Ради ЄС 92/46. 2. Постійне носійство золотистого стафілококу виявлено на шкірі дійок вимені клінічно здорових корів (до 20% випадків) та в молочній залозі (до 4,6% випадків), що дає підставу вважати ці об’єкти основним біотопом золотистого стафілококу в організмі корів. 3. Основними джерелами контамінації молока клінічно здорових корів золотистим стафілококом є їх вим’я, доїльні апарати та молочний посуд. 4. Забезпечити передачу молока на переробку з вмістом 500 КУО/см3 золотистого стафілококу можливо за умови його видоювання тільки від здорових корів, із застосуванням знезараженого молочного обладнання, запровадження швидкого охолодження молока до: +8С за умови передачі його на переробне підприємство не пізніше, як через 6 годин; +6С – при перетримці на фермі не довше 12 годин; +2-4С – при передачі молока переробному підприємству до 24 годин. 5. Шляхом поетапного визначення вмісту золотистого стафілококу в молоці в технологічному ланцюгу від вимені корови до передачі його на переробку, виявлено три критичні точки контролю: I. Молоко після доїння корів і збору його в загальну ємність (норма 100 КОУ/см3). Рівень контамінації такого молока золотистим стафілококом свідчить про ефективність протимаститних заходів і санітарної обробки молочного обладнання на фермі; II. Молоко після досягнення заданої температури охолодження (норма 300 КОУ/см3). Вміст золотистого стафілококу характеризує ефективність первинної обробки молока; III. Молоко при передачі на переробку (норма 500КОУ/см3). Кількість золотистого стафілококу в 1 см3 молока характеризує його охолодження і прийнятність часу між видоюванням і передачею на переробку. 6. Удосконалено метод визначення вмісту золотистого стафілококу в молоці сирому, який полягає в дослідженні п’яти паралельно відібраних проб однієї партії молока, що дає можливість точніше оцінювати рівень безпеки з врахуванням можливої похибки методу. 7. Розроблено новий варіант проби на наявність стафілококових гемолізинів у молочних продуктах з використанням еритроцитів крові великої рогатої худоби і 1% розчину NaOH, який виключає можливість спонтанного їх лізису. Виявлено, що плазмокоагулюючі стафілококи не здатні продукувати гемолізини в молоці сирому. 8. Виявлено, що 57,8% коагулазонегативних культур стафілококів, виділених із молока та молочного обладнання, продукують ДНК-азу і фосфатазу. Підтвердження належності стафілококів до золотистого стафілококу за тестом продукції ДНК-ази не є достовірним. Оптимальним середовищем для первинного виділення золотистого стафілококу є гемоагар з 5% крові великої рогатої худоби і 5% натрію хлориду. 9. Розроблено мікротест для виявлення здатності кокової культури ферментувати глюкозу (F-тест), який дає змогу при визначені її належності до роду Staphylococcus скоротити час аналізу з трьох – чотирьох діб до однієї години. Розроблено середовище – м’ясопептонний агар з жовтком курячого яйця і хлоридом кальцію, як каталізатору лецитиназної активності, дає можливість за температури інкубації 43С виявити здатність до продукування лецитинази 77,7% культур золотистого стафілококу біотипу великої рогатої худоби. 10. Виявлена значна стійкість S. aureus var. bovis до дезінфікуючих засобів, які містять хлорамін як джерело хлору, а також до поверхнево-активних речовин, що необхідно враховувати при проведенні очистки і дезінфекції молочного обладнання на фермах. Рекомендації щодо застосування мийно-дезінфікуючих засобів, у склад яких входить хлорамін і сульфонол, підлягають перегляду і корекції. 11. Розроблено схему видової ідентифікації плазмокоагулюючих стафілококів за допомогою дихотомічної таблиці та поетапного визначення властивостей культур, які підлягають дослідженню. Виявлено, що вид S. aureus subsp. aureus складає від 81,6 до 93,3% від виділених на молочних фермах плазмокагулюючих стафілококів. 12. Характерною особливістю S. aureus subsp. aureus є продукування бета-гемолізину в чистому виді чи в комбінаціях з іншими гемолізинами, відсутність продукування лецитинази на середовищі Чистовича, утворення на м’ясопептонному агарі з кристалічним фіолетовим жовтих колоній, коагулювання плазми ВРХ . |