Фемінізм визначаємо як концептосферу, що формується на причинно-наслідковій взаємодії двох антаґоністичних концептів – „гніт” та „свобода”. Ці концепти є ядерними для низки концептуальних сфер, що покривають усі види дискримінації: за ознакою статі/ґендеру, раси, національності тощо. Як складники концептосфери „фемінізм” ці концепти зазнають процесу звуження та стають ґендерно маркованими. Концептосфера „фемінізм” має чітку структуру, визначену структурою кожного з двох концептів. Останні сформовано на основі фреймів, слоти яких заповнюються лексичними одиницями, які вербалізують вищеозначену концептосферу. Концепт „гніт” моделюється на основі двох фреймів, утворених за ґендерною опозицією: „домінування” та „пригнічення”, причому домінування містить два референти – чоловіка та патріархатне суспільство, а пригнічення – один референт, жінку. Концепт „свобода” моделюється на основі одного фрейму „рівноправність”, оскільки в концептосфері „фемінізм” задіяно лише один його складник – прагнення жінки здобути рівноправність з чоловіком. Слоти фреймів концепту „гніт” заповнюються ЛО, що маркують ієрархію та позначають або гнобителя (чоловіка чи патріархатне суспільство, яке підтримує владу чоловіка), або пригнічену (жінку). Слоти фрейму концепту „свобода” заповнюються ЛО, що маркують відсутність ієрархії між чоловіком та жінкою та позначають шляхи визволення жінки від дискримінації, а саме підвищення статусу жіночого ґендеру в суспільстві, здобуття жінкою чоловічого ґендерного стереотипу та елімінацію ґендерних стереотипів. Вербалізація концептосфери „фемінізм” у текстах двох функціональних стилів має певні особливості. В текстах публіцистичного стилю заповнення слотів відбувається за рахунок спеціальної термінологічної лексики і лексики, що реалізує оказіональне значення. У термінологічних та широкозначних лексичних одиниць, які становлять основний корпус досліджуваної лексики, відбувається процес спеціалізації узуального значення. В художніх текстах заповнення слотів відбувається переважно оказіональними лексичними одиницями, семантична структура яких розширюється завдяки появі нових контекстуальних ЛСВ з феміністською модальністю. Вербальні маркери, що заповнюють слоти фреймів концепту „гніт”, репрезентують різні види дискримінації жінки – політичну, економічну, сексуальну та соціокультурну. Вербальні маркери визволення від цих видів жіночої дискримінації заповнюють слоти фрейму концепту „свобода”. В художніх текстах відбувається переосмислення двох антаґоністичних патріархатних жіночих образів – образу „жінки-янгола” та образу „жінки-чудовиська”. Образ „жінки-янгола”, який відображає стереотипну за патріархатним уявленням жінку, вербалізується лексичними одиницями з пейоративною конотацією та заповнюють слот „жінка в патріархатному суспільстві” фрейму „пригнічення” концепту „гніт”. Образ „жінки-чудовиська” відображає жінку, протилежну патріархатним уявленням про жіночий ґендерний стереотип, його вербалізують ЛО з позитивною конотацією та заповнюють слот „підвищення статусу жіночого ґендеру” чи слот „здобуття жінкою чоловічого ґендеру” фрейму „рівноправність” концепту „свобода”. Окремо відзначаємо специфіку функціонування іменників sea та grass та їх синонімів у жіночих художніх творах. Ці лексичні одиниці набувають контекстуальної синонімічності. Їх головна функція полягає не в тому, щоб позначати елементи пейзажу, – вони стають актуалізованими феміністськими метафоричними образами жіночої ідентичності або визволення жінки від пригнічення. Тому уналежнюємо їх до слоту „підвищення статусу жіночого ґендеру” фрейму „рівноправність” концепту „свобода”. Проаналізовані тексти обох стилів уможливлюють визначення певних тенденцій розвитку соціальної течії „фемінізм” у США у період з середини ХІХ до початку ХХІ ст. і закономірностей лексичної репрезентації концептосфери „фемінізм” на різних етапах феміністського руху. Перша хвиля фемінізму характеризується переважним вживанням політичних та юридичних термінів у текстах публіцистичного стилю для позначення нерівноправного становища жінки в суспільстві та її прагнення до політичного еґалітаризму. Лексичні одиниці, що репрезентують політичну дискримінацію жінки, використовуються лише в текстах першої хвилі. Поряд із цими лексичними одиницями наявна лексика, яка маркує соціокультурну дискримінацію жінки. Художні тексти цього часу порушують питання ґендерної нерівності у різних сферах буття, що реалізується переважно на рівні цілого тексту та вербалізується лексикою з імпліцитним значенням. Друга хвиля фемінізму характеризується появою у публіцистичних текстах ґендерних термінів та семантичних неологізмів, які маркують соціальні зміни у розумінні ґендеру та дискримінацію жінки чи звільнення її від дискримінації. Тут частотним є вживання економічних, соціологічних термінів та лексики, що маркує сексуальну сферу. В художніх текстах з’являється лексика, яка експліцитно позначає нові проблеми, а саме: ставлення жінки до війни, відношення суспільства до жіночих професій, проблеми материнства, домашнього насильства тощо. Другу хвилю визначають мовні одиниці, що пізніше почали активно застосовуваться для уникнення сексизму під час третьої хвилі. Третя хвиля фемінізму характеризується загальнолюдським усвідомленням здобутків фемінізму та практичним їх впровадженням в усі сфери буття. Лексичне ґендерно марковане наповнення жіночих текстів третьої хвилі загалом подібне до лексичного наповнення текстів другої хвилі. Проте публіцистичні тексти третьої хвилі містять набагато більше політичних, економічних, ґендерних термінів та неологізмів. В художніх текстах актуалізується лексика, яка експліцитно позначає всі сфери буття жінки. У текстах третьої хвилі порушуються глибші феміністські проблеми, такі, як деформації жіночого тіла, жіночий алкоголізм, наркоманія тощо. Лексична репрезентація концептосфери „фемінізм” у діахронії ілюструє розвиток свідомості суспільства, яке продукує нове ґендерне мислення. Фемінізм пропонує нове осмислення проблем жінки, що виражається у появі спеціальних ґендерних термінів, словотворчих та семантичних неологізмів. Відбувся перехід від закритого андроцентричного суспільства до відкритого ґендерного суспільства. Як наслідок, певні табуйовані теми перестали бути такими. Це простежується у вживанні в жіночому дискурсі останніх років більшої кількості експліцитних вербальних маркерів для позначення різних сфер буття жінки. Результати дослідження засобів вербалізації концептосфери „фемінізм” дають підстави стверджувати, що виявлена мовленнєва репрезентація фрагменту дійсності об’єктивує його реальну картину – динаміку розвитку феміністського руху у США середини ХІХ – початку ХХІ ст. Проведений аналіз засвідчив, що мовні маркери відображають завдання цього руху на кожному етапі, шляхи розв’язання проблем, досягнення феміністок/ів у структурних перетвореннях суспільства. Завдяки феміністському руху відбулися зміни у мовній картині американського суспільства, з одного боку, та у структурі складного національного концептуального конструкту, з іншого. |
