У дисертації одержане теоретичне узагальнення і нове рішення задачі підвищення ефективності оперативного планування руху судна. Воно полягає у вдосконаленні методів прогнозу швидкості ходу, корекції маршруту для розходження з суднами, а також оперативної зміни шляху через океан залежно від очікуваних погодних умов і морехідності судна. Відмінністю розроблених методів зміни маршруту переходу для попередження зіткнень з суднами є більш повне урахування динаміки судна, засноване на чисельному прогнозі його маневрів по нелінійній різницевій моделі з достатнім ступенем адекватності реальним процесам маневрування суден. Розробка виду відображення інформації, що враховує вплив на швидкість конкретного судна очікуваних умов плавання і полегшує вибір трансокеанського шляху, є першим з такого виду методів, запропонованих для вирішення цієї задачі. Найістотнішими обгрунтованими науковими результатами роботи є: 1. Метод відображення обстановки для візуального визначення мінімального за часом трансокеанського маршруту, заснований на представленні кольором значень показника найбільшої безпечної з урахуванням прогнозів погоди швидкості руху до точки призначення в осередках акваторії, в якій може проходити шукана траєкторія переходу. Перевагою методу є можливість визначення без обчислень близького до найкращого маршруту проходження через океан і можливість перевірки розрахованого бортовим комп'ютером, або рекомендованого береговим центром проводки, такого шляху. 2. Заснований на генетичному алгоритмі спрощений метод оперативної корекції плану переходу через океан залежно від періодично одержуваних на судні в сітковому виді прогнозів погоди. Його гідність полягає у використовуванні для корекції маршруту переваг нового електронного виду передачі прогностичної інформації про погоду, у відповідності можливостям бортової комп'ютерної техніки, у зменшенні об'єму обчислень майже в два рази в порівнянні із запропонованими раніше такого типу процедурами. 3. Метод побудови стратегій розходження з суднами за допомогою послідовних маневрів зміщення на паралельну лінію шляху, який базується на використовуванні небезпечних для цих маневрів зон. Відмінні риси цього результату: нерухомість зон небезпек щодо грунту, що дозволяє намічати маневри для розходження з мобільними об'єктами як з нерухомими; простота урахування при виборі маневру навігаційних обмежень; можливість планування стратегій розходження з послідовних маневрів зсуву на паралельну лінію шляху. 4. Метод визначення параметрів раціональної для розходження з суднами в обмежених водах зміни маршруту у вигляді паралельного зсуву активного відрізка його шляху. Цінність методу полягає в простоті вибору часто використовуваного для розходження в обмежених водах маневру зсуву на паралельну лінію шляху з урахуванням найважливіших при плаванні в цих акваторіях чинників – навігаційних небезпек і інерційності оперуючого судна. Результати дисертації застосовані на практиці для оперативної корекції планів переходів і для ефективного прогнозу руху суден при рішенні задач судноводіння. Одержані алгоритми, програми, моделі можна використовувати на суднах при плануванні руху, в берегових центрах проводки суден, в навчальному процесі. |