Основні положення дисертаційної роботи У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі розкрито теоретичні й методологічні засади механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема висвітлено теоретичний рівень розробки проблеми регулювання зовнішньоекономічних відносин, методологічні основи зовнішньоекономічної діяльності, досліджено механізм діяльності ГАТТ/СОТ та її вплив на зовнішньоторговельні відносини. У сучасному світі засоби регулювання зовнішньої торгівлі можуть набувати різних форм, включаючи як ті, що безпосередньо впливають на ціну товару – тарифи, податки, акцизні й інші збори, так і ті, що обмежують обсяги експортно-імпортних операцій – квотування, ліцензування, ембарго, валютний контроль, адміністративні бар'єри тощо. Нинішній етап розвитку світової торгівлі характеризується зменшенням рівня митного обкладання, що обмежує можливості митно-тарифного регулювання. Відкритість митно-тарифного регулювання призводить на практиці до того, що будь-яка одностороння дія країни щодо зміни рівня митних ставок негайно викликає відповідні аналогічні дії протилежної сторони. Крім того, загальним недоліком вартісних чи цінових методів регулювання залишається їхній не завжди адекватний вплив на національну економіку. Перераховані недоліки призвели до розробки альтернативних заходів регулювання імпорту, що впливають безпосередньо на кількісні й вартісні параметри постачань імпортованого товару. Тут основне місце посідають кількісні обмеження, які жорстко фіксують обсяги товару, що поставляється в країну. Далеко не останню роль в обмеженні міжнародної торгівлі продовжують відігравати адміністративні перепони. Це різного роду обмеження, що стосуються якості товарів, умов їхнього виробництва й реалізації. Для зниження обмежувальних бар'єрів у торгівлі, забезпечення більшого доступу до національних ринків і пожвавлення економічного розвитку, після другої світової війни було утворено Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТТ) – організацію, яка об'єднала інтереси багатьох держав в зовнішньоторговельних стосунках. У рамках цієї організації було створено інституційні механізми для підтримки міжнародних економічних зв'язків між різними державами. ГАТТ регулювала, в основному, тільки торговельний аспект міжнародних відносин. Великим недоліком ГАТТ було її положення про вибіркове застосування. Тому члени цієї організації не завжди виконували свої обов’язки сумлінно. Крім цього, у ГАТТ не було ефективної процедури розв’язання спорів, що в остаточному підсумку призвело до необхідності реорганізації її діяльності. У 90-х роках ХХ ст. утворена Світова організація торгівлі (СОТ), яка регулює в сучасному світі не тільки торгівлю товарами, але й торгівлю послугами, а також торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, займаючи в силу цього особливо важливе місце в системі міжнародних організацій. СОТ з моменту утворення заклала єдину інституціональну основу для торговельних відносин і стала форумом для подальших переговорів з питань багатосторонніх торгових угод і забезпечення перетворення в життя результатів таких переговорів. Станом на 20.10.2003 р. СОТ нараховує 148 учасників. Крім того, ряд країн і міжнародних організацій мають статус спостерігача в СОТ. Україна також є спостерігачем у СОТ, але поки що не входить у цю організацію, хоча останніми роками на цьому напрямку досягнуто значного прогресу. Зазначено, що вступ до СОТ не є суто технічною процедурою; більше того, це питання залишається дискусійним і непростим через необхідність власних поступок та адаптації вітчизняного законодавства до вимог СОТ. У другому розділі проаналізовано регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні в умовах ринкової трансформації, висвітлено проблеми приєднання України до Світової організації торгівлі. Зазначено, що за роки незалежності України на розвитку зовнішньої торгівлі нашої держави позначився ряд негативних факторів, зокрема спад виробництва, низька конкурентоспроможність продукції, зміни в ринковій кон’юнктурі, недоліки власної зовнішньоторговельної політики тощо. Але з початку 2000 р. у розвитку зовнішньої торгівлі України помітними стають позитивні зрушення. Cпостерігається відчутне збільшення експортно-імпортних операцій, відбувається зростання українського експорту, навіть в умовах торговельного протекціонізму з боку деяких країн і певної несумісності сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі. Ставши на шлях розбудови своєї державності, Україна почала самостійну діяльність у галузі регулювання зовнішньої торгівлі, найважливішим інструментом якої виступає митний тариф. Також застосовувалися і нетарифні інструменти регулювання, зокрема ліцензування, квотування, стандарти, технічні норми. Арсенал цих інструментів регулювання зовнішньоторговельних операцій упродовж перехідного періоду залишається більш-менш постійним, змінюється лише режим їх застосування. З огляду на це було виділено декілька етапів розвитку митно-тарифного регулювання в Україні. У цілому, нинішній рівень тарифного захисту в Україні не є високим. Уже сьогодні він перебуває на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995 р., причому 80% ставок мита – на рівні країн, які приєдналися нещодавно, близько 7% – нижчі від зазначеного рівня і лише 13% ставок перевищують його. Зважаючи на це, не слід очікувати істотно деструктивного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу країни до СОТ. Переговори щодо вступу до Світової організації торгівлі виявилися для України довгими і складними. Починаючи з 2000 р. й дотепер спостерігаються активні спроби наблизити українське законодавство та умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності до вимог СОТ. Водночас посилився переговорний процес, скасовуються деякі законодавчі положення та практика, несумісні з нормами СОТ. Питання приєднання України до СОТ набуло останнім часом особливої актуальності й у зв’язку з розвитком процесу інтеграції України до Європейського Союзу, оскільки набуття членства в СОТ є обов'язковою передумовою для повноправного членства в Євросоюзі. Україна є членом десятків міжнародних організацій, проте вона досі, маючи величезний економічний потенціал, залишається поза межами Світової організації торгівлі. Неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Сьогодні неможливо не враховувати цілий ряд чинників, які перешкоджають швидкому вступу України до СОТ, зокрема те, що Україні не вдається проводити достатньо послідовну торговельну політику. Нормотворчість у сфері міжнародної торгівлі не завжди підпорядковується вимогам СОТ. Недостатньо налагодженою є співпраця Уряду з Парламентом щодо вирішення питань, пов’язаних із вступом до СОТ. Крім цього, недостатніми є людські та інші ресурси, виділені на реалізацію завдання вступу України до цієї організації. Найбільш проблемними аспектами інтеграції України в СОТ є повільна структурна перебудова виробництва, збереження високої собівартості більшості видів експортної продукції, високі європейські стандарти й технічні регламенти, кількісні обмеження в торгівлі на певні види товарів, низька міжнародна конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг. Під час здійснення переговорів щодо вступу до СОТ необхідно враховувати різнобічний вплив такої інтеграції на зростання (зменшення) конкурентних переваг, ВВП, рівня виробництва окремих галузей, зовнішньої торгівлі, безробіття, матеріального добробуту населення та інші соціально-економічні та політичні чинники. Проте вступ України до СОТ треба розглядати не тільки як відкриття внутрішнього ринку, але і як набуття певних прав щодо виходу на світові ринки, можливість захисту національних виробників від масованого, демпінгового чи недоброякісного імпорту, використання діючого в СОТ механізму врегулювання торговельних спорів. Україна може і має зайняти належне їй місце в міжнародній торговельній системі та світовій економіці в цілому. Але при цьому треба ретельно зважити позитивні й негативні наслідки, економічні, торговельні та геополітичні інтереси України. У третьому розділі здійснено аналіз і оцінку економічних наслідків приєднання України до СОТ. Зроблено висновки про необхідність та напрямки адаптації вітчизняного законодавства відповідно до вимог і стандартів СОТ, запропоновано напрямки регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, які здатні захистити внутрішній ринок і при цьому не суперечать нормам СОТ, зроблено висновок про необхідність підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах більшої прозорості ринків при вступі до Світової організації торгівлі. Проведене дослідження дає підстави твердити, що вступ України до СОТ матиме як позитивні, так і негативні наслідки для різних галузей вітчизняної економіки. Серед позитивних наслідків приєднання до СОТ зазначено, зокрема, такі: зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках; зміни структури експорту в бік більш технологічної продукції внаслідок покращення умов її доступу на ринки інших держав; кількісне і якісне поліпшення української торгівлі з країнами-членами СОТ; забезпечення справедливого розв’язання торговельних суперечок; ефективне застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від демпінгового та субсидійованого експорту; можливість введення тимчасових обмежень імпорту в разі проблем з платіжним балансом; можливість підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом; більш швидка та системна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, апробованих упродовж десятиліть в багатьох країнах світу; забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних стосунків з основними торговельно-економічними партнерами (країнами ЄС, ЦЕФТА, AСЕАН, США, СНД, Балтії); збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку держави; підвищення конкурентоспроможності української економіки тощо. Серед можливих негативних наслідків приєднання до СОТ можна зазначити: значну вірогідність зниження внутрішнього виробництва низки товарів, на яких може позначитися зниження мита і наповнення ринку аналогічними імпортними товарами; загострення проблеми залучення інвестицій в окремі галузі, які не будуть достатньо захищені від конкуренції з боку іноземних товаровиробників; зменшення надходжень до бюджету, збільшення безробіття та підвищення соціальної напруги внаслідок низької конкурентоспроможності ряду українських товарів і послуг можливе скорочення виробництва окремих видів продукції, скорочення послуг. Крім перерахованих загальних позитивних і негативних наслідків приєднання України до СОТ, у дослідженні було проаналізовано вплив цього кроку на ряд галузей народного господарства і зроблено висновки про низьку готовність більшості галузей до роботи в умовах членства в СОТ. Зокрема це стосується авіаційної, автомобільної, хімічної промисловості. Суперечливими є наслідки приєднання до СОТ для деяких галузей аграрної сфери, секторів фінансових, банківських і страхових послуг. Проте для деяких галузей, зокрема для чорної металургії, приєднання до СОТ матиме позитивні наслідки. Загалом, досить очевидним є те, що в результаті вступу України до СОТ поліпшаться умови зовнішньої торгівлі в орієнтованих на експорт галузях економіки, з’являться нові можливості для відстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють в рамках СОТ. У той же час доведено, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Для більш ґрунтовної оцінки наслідків приєднання України до СОТ розроблено модель підрахунку соціально-економічних наслідків такого кроку, що спирається на використання експертних даних. На основі запропонованої методики було підраховано інтегральну оцінку позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для ряду галузей і в цілому для національної економіки. Для здійснення розрахунків було запропоновано відповідні формули. З метою розробки моделі підрахунку економічних наслідків впливу від набуття членства в СОТ були використані експертні дані опитувань, здійснені Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова і за їхньою допомогою підраховано інтегральну оцінку позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для ряду галузей, для чого запропоновано формулу (1): (1) де – інтегральна оцінка позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для ряду галузей; – експертні оцінки наслідків приєднання до СОТ для кожної галузі; ki – коефіцієнт для розрахунку інтегральної оцінки економічних наслідків приєднання до СОТ (“+2” – дуже позитивні; “+1” – позитивні; “0” – нейтральні; “-1” – негативні; “-2” – дуже негативні). Далі в дослідженні підраховано інтегральну оцінку позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для всіх галузей, перелічених в таблиці, використовуючи для цього формулу (2): (2) де – інтегральна оцінка позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для всіх галузей; – інтегральна оцінка позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для ряду галузей; Результати розрахунку наведено в таблиці. Але як видно з аналізу цієї таблиці, негативні наслідки від приєднання до СОТ переважають позитивні. Таблиця Результати розрахунку сукупних економічних наслідків для галузей промисловості України від приєднання до СОТ* *Таблиця складена за власними розрахунками автора. У дослідженні здійснено спробу уточнити розрахунки, наведені в таблиці 1, зважаючи на те, що різним галузям належить далеко не однакова частка в структурі промислового виробництва України: (3) де - зважена уточнена інтегральна оцінка позитивних і негативних наслідків приєднання до СОТ для галузі і. – експертні оцінки наслідків приєднання до СОТ для кожної галузі; ki – коефіцієнт для розрахунку інтегральної оцінки економічних наслідків приєднання до СОТ (“+2” – дуже позитивні; “+1” – позитивні; “0” – нейтральні; “-1” – негативні; “-2” – дуже негативні). ni – частка кожної галузі в структурі промислового виробництва України (розраховано за даними Держкомстату). Але спроба уточнити розрахунки за допомогою урахування частки кожної галузі в структурі промислового виробництва на результати загальних висновків не вплинуло. Як і з попередніх даних видно, що в разі вступу України до СОТ негативні наслідки (стосовно сукупності перелічених галузей) можуть переважати позитивні. Також в роботі були підраховані інтегральні наслідки для сектора послуг української економіки від приєднання до СОТ. Результати розрахунків засвідчили в цілому позитивний вплив набуття членства в СОТ на вітчизняну сферу послуг. При цьому особливо позитивні наслідки прогнозуються в секторах туристичних і телекомунікаційних послуг. Слід зазначити, що запропонована методика може бути застосована для обробки будь-яких результатів експертних оцінок щодо наслідків приєднання України до СОТ. Вона дозволяє обчислити загальну (інтегральну) оцінку наслідків і може бути легко пристосована до автоматизованої обробки за допомогою використання електронних таблиць типу Excel. У цілому проведена оцінка засвідчила, що загальний вплив змін для економіки України не буде катастрофічним. Проте для окремих секторів збитки від зростання конкуренції з імпортом іноземної продукції можуть бути драматичними. Забезпечення вступу України до СОТ вимагає досить масштабних змін в українському законодавстві. Огляд необхідних змін у законодавстві України свідчить про значні економічні та стратегічні поступки, що їх має взяти на себе Україна приєднуючись до СОТ. Зроблено висновки, що в умовах майбутнього членства України в СОТ регулювання зовнішньоекономічної діяльності трансформується в цілий комплекс заходів, який охоплює не тільки власне регулювання ЗЕД, а й спрямований на підвищення конкурентоспроможності української економіки в цілому, що є передумовою розширення збуту на зовнішніх ринках і заходом захисту внутрішнього ринку від масованої конкуренції ззовні в умовах прозорості митно-тарифного регулювання. У роботі відмічено, що діючі в Україні тарифні бар'єри вже сьогодні зафіксовані на досить низькому рівні. При цьому низькі ставки тарифу не несуть повноцінного протекціоністського навантаження, а виконують головним чином фіскальні функції. В умовах членства в СОТ тарифи повинні відігравати основну роль у регулюванні зовнішньої торгівлі; вони мають бути диференційованими для різних груп товарів залежно від ступеня обробки, а їх рівень має бути наслідком послідовного переговорного процесу. Зроблено висновки, що для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності необхідним є застосування всього комплексу регулятивних заходів, у тому числі й за допомогою бюджетної, кредитної, податкової, торгової та науково-технічної політики, а також через управління державною власністю. Проведене дослідження дозволяє удосконалити механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до норм міжнародних організацій стосовно цих організацій, зокрема Світової організації торгівлі. Сформулювано такі основні висновки: 1. Сьогодні жодна з теорій регулювання ЗЕД не відповідає повною мірою сучасним тенденціям світового економічного розвитку. Зазначені в роботі основні напрями теорії міжнародної торгівлі, по-суті, є відображенням загальних тенденцій розвитку міжнародної торгівлі у певний період часу, стосовно певних країн з різним рівнем економічного розвитку. 2. Матеріальні переваги від дотримання принципів вільної торгівлі є більшими, ніж втрати для національної економіки. Протекціонізм знижує конкурентний тиск на національних виробників, але призводить до зменшення ефективності виробництва й у силу відповідних контрзаходів негативно впливає на експорт країни. 3. Нині в галузі регулювання зовнішньої торгівлі найважливішим інструментом є митний тариф. Також застосовуються і нетарифні інструменти регулювання, зокрема, ліцензування, квотування, стандарти, технічні норми. Арсенал засобів регулювання зовнішньоторговельних операцій упродовж перехідного періоду залишається більш-менш постійним, змінюється лише режим їх застосування. У роботі виділено декілька етапів розвитку митно-тарифного регулювання. 4. У дослідженні зроблені в цілому позитивні висновки щодо необхідності вступу до СОТ, але при цьому виділено цілий ряд чинників, які перешкоджають швидкому вступу України до цієї організації і мають бути вирішені перед набуттям членства в ній. Зокрема, Україні не вдається проводити достатньо послідовну торговельну політику. Нормотворчість у сфері міжнародної торгівлі не завжди підпорядковується вимогам СОТ. Недостатньо налагодженою є співпраця Уряду з Парламентом щодо вирішення питань, пов’язаних із вступом до СОТ. Крім цього, недостатніми є людські та інші ресурси, виділені на реалізацію завдання вступу України до СОТ. Найбільш проблемними аспектами інтеграції України у СОТ є повільна структурна перебудова виробництва, збереження високої собівартості більшості видів експортної продукції, високі європейські стандарти і технічні регламенти, кількісні обмеження в торгівлі на певні види товарів, низька міжнародна конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг. Розуміння викладених чинників повільного приєднання України до СОТ є важливим для прискорення цього процесу. 5. У переговорному процесі щодо вступу до СОТ і визначення остаточних термінів приєднання необхідно враховувати різнобічний вплив такої інтеграції на зростання (зменшення) конкурентних переваг, ВВП, рівня виробництва окремих галузей, зовнішньої торгівлі, безробіття, матеріального добробуту населення та інші чинники. 6. Констатовано, що вступ України до СОТ буде мати як позитивні, так і негативні наслідки для вітчизняної економіки. Приєднання до СОТ по-різному впливатиме на окремі галузі промисловості. Для деяких з них негативні наслідки для вітчизняної промисловості від приєднання до СОТ навіть переважають позитивні. У той же час, результати розрахунків засвідчили позитивний вплив такого кроку на вітчизняну сферу послуг. 7. В основному негативні наслідки СОТ переважатимуть в наукомістких і високотехнологічних секторах, а позитивні – у галузях, орієнтованих переважно на експорт. Розуміння складності і неоднозначності наслідків цих процесів має позначитися при виробленні державної політики, визначенні термінів та умов приєднання України до СОТ, зосередити увагу на пошуку та застосуванні ефективних механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 8. Вагомим регулятором збільшення експорту та обмеження доступу іноземних товарів на український ринок може виступати курс гривні. Такий підхід не суперечить вимогам СОТ і вже довів свою ефективність у попередні роки, зокрема під час девальвації гривні у 1998 р. 9. Іншим напрямком у рамках підготовки до вступу в СОТ є розробка нетарифних механізмів протекціоністської політики, які членство в цій організації виключає, але які активно використовуються розвиненими країнами. 10. Важливим напрямком щодо сприяння і підтримки українського експорту може стати страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків для забезпечення захисту вітчизняних експортерів, а також страхування експортних операцій, спрямованих на освоєння закордонних ринків. 11. Доцільним є надання державних гарантій підприємствам і організаціям для участі в міжнародних тендерах, пов'язаних з проектуванням, будівництвом і постачаннями машин та устаткування для промислових об'єктів за кордоном, а також надання іншим країнам зв'язаних кредитів під закупівлю української машинобудівної продукції, що буде сприяти нарощуванню українського експорту в ці країни. Також важливою і необхідною є допомога підприємствам у сертифікації продукції і патентуванні нових розробок за кордоном. |