1. Система економічних взаємовідносин підприємств у сфері виробництва і переробки цукрових буряків базується на рівноправній участі рівнозваженої економічної вигоди від спільного виробництва, створенні рівних соціально-економічних умов виробничої діяльності партнерів, забезпеченні взаємної матеріальної та моральної зацікавленості й відповідальності за виконання договірних зобов’язань, узгодженому поєднанні економічних інтересів на основі взаємної зацікавленості всіх ланок цукробурякового виробництва в кінцевих результатах діяльності. 2. Вдосконалення економічних взаємовідносин бурякосіючих господарств із цукровими заводами є важливою умовою підвищення ефективності цукробурякового виробництва. При розрахунках між виробниками сировини та переробними заводами частку участі доцільно розраховувати у реалізаційній ціні кінцевого продукту за умови досягнення необхідного рівня ефективності кожної з ланок виробничого процесу. 3. Буряківництво в Україні збиткове. Прослідковується чіткий диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що зумовило зменшення за останні 13 років посівів цукрових буряків в області та зменшення їх частки майже вдвічі. За останні 8 років собівартість 1 ц цукрових буряків зросла в 3,7 рази, а ціна реалізації – лише в 3 рази. Проте в останні роки збитковість зменшується. Вища ефективність виробництва цукрових буряків в аграрних формуваннях, що мають посівні площі більше 400 га, але вони складають лише 3% загальної кількості бурякосіючих господарств. 4. Аналіз стану переробних підприємств свідчить про зменшення виробництва цукру та зниження його ефективності. Проте вже в 2004 р. цукрові заводи області по заготівлях сировини та виходу цукру вийшли на рівень 1998 року, що свідчить про поступове відродження даної галузі. Але виявлена висока собівартість 1 т цукру зросла порівняно з 1996 р. більш як вдвічі і перевищила 2 тис. грн. Лише Пальмірський, Іваньківський, Цибулівський заводи мають собівартість 1 т цукру відповідно: 1251, 1432 та 1648 грн. В останні 4 роки порівняно з 2000 р. зросли заготівлі цукросировини майже на 6%, виробництво цукру збільшилось на 63%, середня тривалість сокодобування зросла майже на 4%. Але собівартість 1 т цукру підвищилась на 26%. 5. Створення інтегрованих структур з виробництва цукрових буряків і цукру є найбільш прийнятною, ефективною, перспективною формою поглиблення та реалізації міжгалузевих економічних відносин у цукробуряковому виробництві. 6. Вирішення задачі оптимізації сировинних зон показало, що для повного використання виробничого потенціалу заводів малої потужності за умов дотримання технології вирощування цукрових буряків при програмованій урожайності коренеплодів 39,9 т/га достатньо буде 51,2 тис. га посівних площ. Для заводів середньої потужності важливо довести урожайність цукрових буряків до 49 т/га, а площі під посівами – до 34,2 тис. га. В сировинних зонах заводів великої потужності дані показники мають, відповідно, складати 50 т/га та 13,1 тис. га. При цьому рівень рентабельності сільськогосподарських виробників складе, відповідно: 0,1, 1,7 і 11,6%, а переробників – 67,1, 48,6 та 75,5%. Така ситуація вимагає перерозподілу отриманого прибутку. 7. В перспективі на базі заводів малої та середньої потужності і сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання, фермерських господарств та господарств населення, що входять в сировинні зони, доцільно створювати аграрно-промислові формування різних організаційно-економічних форм. Об’єднання виробників і переробників передбачає створення такого економічного механізму, при якому в інтегрованому формуванні забезпечуватимуться товаровиробники добривами та іншими матеріально-технічними ресурсами, переробники - реалізацією цукру, а розрахунки між учасниками будуть проводитись за часткою участі кожного з них. Товаровиробники сировинних зон заводів малої потужності на кожну вкладену гривню можуть отримати 52,9 коп. прибутку, а переробники – 46 коп.; товаровиробники сировинних зон заводів середньої потужності, відповідно 47,1 коп., переробники – 51,7 коп. 8. Для заводів, потужністю переробки більше 6 тис. т за добу, доцільним буде укладати контракти між переробним підприємством та товаровиробниками, в яких обумовлюються всі умови поставок та розрахунків (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, відновлення техніки, обслуговування сировинної зони). За отриманими результатами товаровиробник отримає на кожну вкладену гривню 41,3 коп., а завод – 57,1 коп. чистого прибутку. 9. Реалізація стратегії кожної групи заводів та аграрних формувань їх сировинної зони суттєво вплине на стан розвитку цукробурякового виробництва регіону. Для Черкаської області доцільно відводити під посіви цукрових буряків 98,5 тисяч гектарів. Використання сучасних технологій приведе до підвищення середньої урожайності цукрових буряків у господарствах області до 45,1 т/га, за рахунок чого буде отримано 4,44 млн. т валових обсягів, що повністю забезпечить виробничі потужності цукрових заводів, дасть можливість отримати 555 тис. т цукру та 585,1 млн. грн. прибутку. |
