1. Займенники були і залишаються однією з найбільш дискусійних частин мови в сучасній російській мові. Специфіка семантики займенників включає прономінальний спосіб відображення об'єктивної дійсності, мінливість семантичного наповнення одиниці, відсутність конкретного, «речовинного» (лексичного) значення. Прономінативи є фокусом поєднання розрядового і категоріального значень. Такий підхід пояснює вибір широкого розуміння прономінальної лексики (до складу якої входять як змінювані, так і незмінювані одиниці). 2. Замість терміну означальні займенники нами використовувався термін узагальнювально-видільні займенники. Заміна терміна обумовлена специфікою значення й уживання досліджуваних прономінатиів: у займенниках иной, другой, каждый, иногда, сам на перший план виступає семантика виділення; прономінативи любой, всякий, везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда мають значення об'єднання, узагальнення; у займенника весь семантика узагальнення виявляється найвищою мірою, тому він функціонує як показник якнайповнішого обсягу. Узагальнювально-видільні прономінативи виконують в реченні роль не тільки означення, але й інших членів речення: підмета, додатка, обставини, присудка – тобто їх функціональний діапазон набагато ширший, ніж той, який закладено в семантиці терміна означальні. 3. Узагальнювально-видільні прономінативи можуть категоріально і граматично співвідноситися з тими ж повнозначними частинами мови, з якими співвідносяться займенники інших семантичних розрядів: іменниками (всякий, любой, каждый, другой, иной, сам, всё, все), прикметниками (всякий, любой, каждый, другой, иной, весь), прислівниками (везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда), безособово-предикативними словами (всяко). 4. Аналіз узагальнювально-видільних прономінативів з погляду обслуговування з їх допомогою мовних значень свідчить про те, що найбільша кількість займенників закріплена за мовними значеннями «ознака предмета» і «предметність», мінімально представлені мовні значення «спосіб дії» і «стан», відсутні узагальнювально-видільні прономінативи в засобах вираження категоріальних значень «причина», «мета», «міра і ступінь», що репрезентовані в категоріально співвідносних прислівниках і категоріальних значеннях «допустовість», «умова», не оформлених на рівні слів (крім всегда, ингда в значенні умови). 5. Здатність бути конкурентноспроможними одиницями виявляють внутрішньорозрядові синоніми (тобто прономінативи одного семантичного розряду і контамінанти, співвідносні з однією і тією ж частиною мови): всякий каждый любой; всякий всяческий; иной другой; везде всюду повсюду; всяко по-всякому всячески; самый сам. Конкурентоспроможність узагальнювально-видільних займенників виявляється також тоді, коли слова вступають у відношення міжрозрядової синонімії: 1) все, каждый, любой никто; всё ничто; каждый, любой никакой; везде, всюду, повсюду нигде; всегда никогда; отовсюду ниоткуда та ін.; 2) всякий прономінативи ряду –нибудь; 3) другой, иной (в деяких значеннях) некоторый / некто, какой-нибудь / кто-нибудь, какой-то / кто-то, какой-либо / кто-либо; 4) другой тот і под. 6. Гібридні слова (контамінанти), які поєднують ознаки узагальнювально-видільних прономінативів й інших частин мови, відіграють важливу роль в структурі мовного акту. Засобами підвищення перлокутивного ефекту є прономінально-партикулянтні контамінанти самый і сам, що поєднують деякі властивості займенників і часток. Гібридне слово весь посилює семантику міри й ступеня дії, що називається, зазвичай, дієсловом-присудком. 7. Паралелізм морфологічних ознак зафіксовано в прислівниках, безособово-предикативних словах і співвідносних з ними прономінативах везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда. Подібність деяких морфологічних категорій характерна для прикметників і співвідносних з ними займенників каждый, всякий, любой, иной, другой, весь. Повний морфологічний паралелізм з прикметниками виявлено в прономінально-партикулянтних контамінантах самый, сам і міжкатегоріальному контамінанті весь. Меншою мірою морфологічне уподібнення характерне для іменників і співвідносних з ними прономінативів каждый, любой, всякий (всяк), иной, другой; всякое, любое, иное, другое, всё; все. 8. Специфіка вживання узагальнювально-видільних займенників в словосполученні й реченні залежить від їх категоріальної співвідносності, проте повного паралелізму між узагальнювально-видільними прономінативами і відповідними повнозначними частинами мови в більшості випадків не спостерігається. Прономінативи, категоріально співвідносні з іменником, можуть виступати як головний компонент словосполучення, а також реалізовувати свою пасивну валентність у словосполученнях з дієсловами, рідше – з іменниками й безособово-предикативними словами. Пасивною валентністю наділені всі узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прикметниками. Узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прислівником, входять до складу словосполучень, утворених способом прилягання. Паралелізм синтаксичних функцій виявляється тільки в предикативах займенника всяко, категоріально співвідносного з безособово-предикативними словами, решта узагальнювально-видільних прономінативів більшою або меншою мірою відрізняються від співвідносних з ними повнозначних частин мови. Специфічною рисою розглянутого розряду займенників є частотне вживання уточнювальних і узагальнювальних конструкцій як уточнюваних компонентів і узагальнювальних слів, при цьому уточнювальна частина наповнює конкретним змістом уточнюваний компонент, виражений узагальнювально-видільним займенником. |