У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті змісту та ступеня нормативності установок у взаємодії статей неповнолітніх злочинців, які скоїли злочини на сексуальному ґрунті, у порівнянні з правослухняними юнаками і дівчатами, запропоновано нові підходи до психологічного супроводження формування нормативних установок статевої взаємодії у підлітковому та юнацькому віці. 1. Представники різних наукових напрямків: психодинамічного, поведінкового, гуманістичного, системного виділяли різні фази психосексуального розвитку, фактори формування свідомості та поведінки у статевих відносинах. Узагальнення теоретичних концепцій дозволило зробити загальні теоретичні висновки: вирішальну роль у психосексуальному розвитку людини відіграють соціальні фактори, хоча сексуальність людини є наслідком взаємодії біологічних та соціальних факторів; психосексуальний розвиток здійснюється протягом усього життя людини і має фазовий характер; порушення психосексуального розвитку на будь-якому з етапів може привести до розвитку девіацій та перверзій у даній сфері. Проаналізувавши експериментальні аспекти проблеми формування нормативних соціальних установок у статевій взаємодії, ми прийшли до висновку, що дані установки складаються під впливом наступних факторів: особливостей спілкування та взаємин у родині, спілкування з однолітками, ЗМІ, власного досвіду взаємодії з представниками іншої статі. На частину з них можна здійснювати цілеспрямований соціально-психологічний вплив. Для цього необхідно створення державної програми статевого виховання і навчання дітей, у якій враховувалися б вікові, статеві, соціально-побутові, культурні й інші особливості дітей та батьків. 2. Результати проведеного нами дослідження дозволяють констатувати, що важливими соціальними умовами, взаємопов’язаними з формуванням нормативних установок молоді в сучасній Україні, є: а) виконання родиною своїх соціалізаційних функцій, що частіше спостерігається у повній родині. У більшості засуджених за сексуальні злочини неповнолітніх один з батьків не живе в родині, на відміну від представників інших досліджуваних груп, де відсоток тих, хто живе у неповних родинах, у середньому нижче. Відсутність одного з батьків обмежує досвід дитини в сфері спостереження полорольової поведінки. б) довірчі стосунки між членами родини, що дозволяють їм обговорювати будь-які теми, ділитися своїми проблемами і т.д. Більшість ув’язнених колонії констатують, що в їхній родині таких стосунків немає, на відміну від представників інших досліджуваних груп, де відсоток неповнолітніх, що констатують відсутність довірчих стосунків з батьками, у середньому значно нижче; 3. У неповнолітніх, по відношенню до яких родина та інші соціальні інститути не якісно виконують соціалізаційні функції у сфері взаємодії статей, частіше фіксуються проблеми різного характеру у взаємовідносинах з представниками протилежної статі. У неповнолітніх, що мають більшу самостійність та дистантні відношення з родиною (учні ПТУ та вихованці інтернату), відмічається відносно ранній початок статевих відносин, наявність негативних переживань, пов’язаних з сексуальним дебютом. Відсоток школярів, що вступали в статеві відносини, значно менший, та вони також мають суперечливе відношення до першої статевої близькості, пов’язане з дискомфортними переживаннями цього досвіду. Засуджені за сексуальні злочини мають досвід статевої взаємодії, який за характером схожий на досвід учнів ПТУ та вихованців інтернату, але відрізняється поведінковими проявами. 4. У всіх досліджуваних виявлено суперечливе емоційне ставлення до тих чи інших соціальних понять, пов’язаних зі статевими взаєминами. Це вказує на виникнення соціально-несприятливих установок даної сфери у всіх піддослідних. Але, виявлена наступна тенденція: чим більш вираженим є „соціальне сирітство”, тим більш негативним стає ставлення до важливих соціальних понять в сфері статевої взаємодії. 5. Результати дослідження показують, що школяри виявляють низьку диференціацію понять „порядність-непорядність”. На нашу думку це є слідством специфічного батьківського піклування, яке не спрямовано на формування реалістичних уявлень в сфері статевої взаємодії. 6. Нами виявлені деякі особливості ідентифікаційних процесів у правопорушників, які скоїли злочин проти статевої свободи та недоторканості особистості: юнаки частіше ідентифікують себе з матір’ю, ніж з батьком, що свідчить про інфантильність особистісного розвитку. Також вони частіше ідентифікують себе та членів родини з ненормативними зразками поведінки у сфері статевої взаємодії. Оскільки зміст ідентифікацій завжди пов’язаний з засобами реагування, його нереалістичність приводить до того, що особистість задовольняє потреби неадекватними засобами. Виявлені дані вказують на необхідність цілеспрямованої психологічної роботи з неповнолітніми, які скоїли злочин на сексуальному ґрунті. |
