Проведене дослідження теоретичних та практичних питань щодо установчих документів суб'єктів господарювання та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного господарського законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення законодавства, що містить вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання для більш ефективного здійснення господарської діяльності. Для вирішення наукової задачі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо комплексної правової регламентації установчих документів суб'єктів господарювання. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права. На основі дослідження сформульовано такі висновки: 1. Установчі документи суб'єкта господарювання – документи встановленої законом форми, згідно з якими суб'єкт господарювання виникає і діє як суб'єкт права, які регулюють порядок, умови узгодженої діяльності засновників, а також визначають правовий статус створюваного суб'єкта господарювання – господарської організації. На підставі установчих документів створюються лише суб'єкти господарювання – господарські організації. Обрана засновниками організаційно-правова форма суб'єкта господарювання грає визначальну роль у встановленні правового статусу суб'єкта господарювання, складу і змісту його установчих документів, комплексу його прав та обов'язків, визначенні його відносин із засновниками та засновників між собою, встановленні інших важливих положень щодо його існування. 2. Установчі документи суб'єкта господарювання, їх затвердження слід сприймати не ізольовано, а в аспекті загальної процедури створення суб'єкта господарювання - юридичної особи, яка, у свою чергу, повинна розглядатися не як одномоментна реєстрація, а як фактичний (юридичний) склад, кінцевою метою якого є формування в суб'єкта господарювання - юридичної особи господарської правосуб'єктності. Цей процес являє собою регламентовану нормативно-правовими актами послідовність організаційно-господарських відносин, серед яких затвердження установчих документів є невід'ємним елементом, тобто одним з юридичних фактів. 3. Засновницький договір є багатостороннім, консенсуальним, оплатним правочином організаційного, майнового і фідуціарного характеру. Засновницький договір породжує зобов'язання за участю третьої особи - суб'єкта господарювання, що виникає на його основі. Договір одночасно пов'язує сторони, що беруть участь у ньому, взаємними зобов'язаннями на користь юридичної особи і покладає на створений суб'єкт господарювання певні зобов'язання в інтересах учасників договору. Засновницький договір з моменту його укладання до моменту державної реєстрації створюваного суб'єкта господарювання - юридичної особи регламентує зобов'язальні відносини, що виникають між засновниками. Після державної реєстрації суб'єкта господарювання - юридичної особи засновницький договір виконує функцію регламентації корпоративних правовідносин, а також закріплює правовий статус створеної господарської організації. Засновницький договір має деякі властивості договору на користь третьої особи, але не є таким. 4. Затверджуваний актом компетентного органа державної влади статут юридичної особи, єдиним засновником якого виступає суб'єкт публічного права, не має нормативного характеру. Статут суб'єкта господарювання – юридичної особи, що засновується єдиним засновником, є одностороннім корпоративним правочином. Статут суб'єкта господарювання – юридичної особи, створеного двома і більш засновниками, варто визнавати багатостороннім корпоративним правочином, що не є договором. 5. Вимоги до установчих документів повних і командитних товариств, товариств з обмеженою і з додатковою відповідальністю, акціонерних товариств повинні одержати законодавче закріплення в спеціальних нормативно-правових актах, що пропонується прийняти, які мають регулювати діяльність окремих видів суб'єктів господарювання, зокрема, законах про повні і командитні товариства, про товариства з обмеженою і з додатковою відповідальністю, про акціонерні товариства. Вказані акти призначені, окрім іншого, регулювати відносини, що виникають у зв'язку зі складанням, затвердженням (укладанням) установчих документів відповідних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання. Необхідно доповнити ГК України, а також закони про окремі види господарських товариств нормою, яка б імперативно встановлювала строк повідомлення органу державної реєстрації про зміни в установчих документах, для внесення змін до Єдиного державного реєстру, а також нормою про набрання чинності змін у засновницькому договорі і статуті для третіх осіб з моменту реєстрації цих змін. 6. Доцільно підтримати пропозицію щодо виключення із ч.3 ст. 87 ЦК України положення про те, що установчий акт може міститися в заповіті. У ЦК України необхідно передбачити можливість створення юридичної особи шляхом реорганізації діючих юридичних осіб. Зокрема, пропонується викласти ч. 1 ст. 87 ЦК України у наступній редакції: „Юридична особа може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючої (діючих) юридичних осіб з додержанням вимог законодавства. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження”. Необхідно внести зміни до ч. 1 ст. 57 ГК України і викласти її в наступній редакції: „Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Установчі документи суб'єкта господарювання мають викладатися у формі єдиного документа, підписаного засновниками (учасниками). Укладення засновницького договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо не допускається”. Ст. 120 ГК України слід доповнити ч. 7 наступного змісту: „Установчим документом асоціації та корпорації є засновницький договір, а установчим документом консорціуму та концерну є статут”. У ч. 2 ст. 120 ГК України слово „статут” замінити словами „засновницький договір”. 7. Доцільно внести зміни до Закону України «Про господарські товариства», з метою його узгодження з ГК і ЦК України, зокрема: ч.1 ст.4 Закону слід викласти в такій редакції: „Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут. Якщо акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі про заснування товариства, який не є установчим документом товариства. Установчим документом повного і командитного товариства є засновницький договір”; ч.1 ст.51 Закону слід викласти в такій редакції: «Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними внесків, порядок передання (переходу часток) у статутному фонді, розмір і порядок формування резервного фонду»; у ч.2 ст.51 Закону слова «установчі документи» замінити словом «статут». |
