Усічення як вияв варіювання і спосіб трансформації у фразеології засвідчує тісні безпосередні чи опосередковані генетичні зв’язки багатьох порівняно нових власне фразеологізмів (Н.Бабич), ідіом (В.Виноградов), мініідіом (Н.Зубець) з більш давніми ФО – прислів’ями та приказками, які у фразеотворчому генезисі є джерелом збагачення фразеологічної системи, а отже, – об’єктами дослідження фразеології. Розмежування усічених трансформованих фразеологізмів та усічених варіантів фразеологізмів можливе в діахронному аспекті: усічена трансформована ФО може стати загальноприйнятою і фіксуватися словниками як усічений варіант, семантично споріднений з відомою у мові повною ФО. Внутрішній механізм усічення компонентного складу фразеологізмів як типу структурно-семантичного варіювання та способу трансформації їх регульований межами структурно-семантичного інваріанта, а саме: фразеологічним значенням (образом, внутрішньою формою), структурно-семантичною моделлю діахронічного структурно-семантичного інваріанта, регулярним характером семантичного зв’язку між структурними елементами. На основі цього встановлено діапазон інваріантного – варіантного для 43 структурно-семантичних моделей образних ФО, для яких реально властиве і потенційно можливе усічення структури. На сучасному етапі розвитку фразеологічної системи частіше усікаються ФО, побудовані за моделлю словосполучень (переважно власне фразеологізми або стійкі порівняння). Це пояснюється тим, що мовлення сучасних українців збідніло, оскіль-ки вони майже не послуговуються прислів’ями та приказками, які виникли давніше, й не творять нових, тобто такі необхідні умови усічення, як популярність і автома-тизм використання, відсутні. Та незначна (порівняно із загальним арсеналом “на-родної мудрості”) кількість ядерних широковідомих прислів’їв та приказок, що по-бутують у сучасному мовленні в повному й усіченому варіантах, за даними словників, зазнала скорочення своїх компонентів раніше і є фактом узуальної варіантності. Комунікативний аспект дослідження узуального та оказіонального усічення фразеологізмів дозволяє зробити висновок про слівну природу компонентів ФО, яка і є одним із внутрішніх чинників, що зумовлюють відповідний вид варіювання і спосіб трансформації фразеологізмів, у т.ч. й усічення їх структури. Зовнішніми чинниками явища усічення є загальномовна тенденція до економії мовлення (спрощення складних синтаксичних структур, зменшення надлишкової інформації), відрив від конкретної ситуації (абстрагування) і соціальна природа ФО. І узуальне, і оказіональне усічення ФО у всіх типах мовлення (стилях і їх жанрах) має системний характер, а діапазон можливих актуалізацій усічених варіантів у мовленні визначає експліцитний та імпліцитний обсяг інформації, закладений у структурі компонентів-семем. Реалізація потенційних прагматичних можливостей усічених варіантів відбувається завдяки дії кількох обов’язкових чинників, зокрема: внутрішніх ресурсів са-мих фразеологізмів, контексту чи ситуації, інтенцій, психічного та фізичного стану мовця, фонової інформації, якою є мовна і культурна компетенція комунікантів. Усічені варіанти ФО у текстах розмовно-побутового, художнього та публіцистичного стилів, зокрема у мові газет, є важливим джерелом експресивно-емоційної насиченості, мають яскраве прагматико-стилістичне спрямування і виконують функції лаконізації, естетизації, деавтоматизації мовлення адресанта й активізації мислення адресата. У розмовно-побутовому та художньому стилях (і в мові автора, і в мовленні персонажів) усічені варіанти ФО використовуються досить широко або як самостійні висловлювання, або ж як компоненти інших висловлювань з погляду теорії мовленнєвих актів виконують функції: асертивну (стверджувальну) (дівка не без долі [, козак не без щастя]), комісивну ([давати/даю] Слово!), застереження (не жартуй з вогнем [, бо обпечешся]), експресивну та сатисфактивну (Вже тиждень сушу [собі] цим голову) тощо. У публіцистичному стилі, зокрема в газетних текстах, усічені фразеологізми є високоефективними мовними засобами для реалізації основного завдання – оцінного (емотивного чи інтелектуального) впливу на читача. Проте частотність їх використання і вибір зумовлені жанровими особливостями газетного тексту і тими настановами, які в ньому виконуються. Найбільше випадків “вплітання” журналістами в текст усічених варіантів ФО засвідчено в інформаційно-аналітичних і художньо-публіцистичних жанрах, де ці одиниці не лише виконують традиційні функції творення змістової виразності і відповідного колориту, а й мають значно ширший діапазон прагматичної дії, зокрема привертання уваги читача та стимулювання його до прочитання певної інформації. Особливо ефективними є узуальні та оказіональні усічені ФО в ролі текстових заголовків і назв рубрик. Явище усічення компонентного складу ФО перспективне, а продуктивність йо-го є доказом, з одного боку, усталеності, стандартизації фразеологічної системи (як і мовної системи взагалі), а з іншого, – її відкритості, постійної еволюції і прагнення узгодити конкретне з абстрактним, racio з emocio. Дослідження нерозривного прагматичного зв’язку між кінетичною та статичною формами існування мови має важливе значення для наукового осмислення будь-якого діахронного факту. |