У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання, що виявляється у вивченні підвищення рівня продуктивності і покращення якості зерна гречки залежно від попередників, строків і способів сівби в умовах лівобережного Лісостепу. Узагальнюючи результати досліджень, наведені в роботі, можна сформулювати наступні висновки. Найбільш ефективно волога витрачалась за ранніх строків сівби (І декада травня) при широкорядному способу сівби. Залежно від попередника коефіцієнт водоспоживання коливався в межах 1680-1720 м3/т. При більш пізніх строках сівби (ІІ і ІІІ декади травня) цей показник значно погіршується і знаходиться в межах 2090-2660 та 2350-3590 м3/т відповідно. Збільшення коефіцієнта водоспоживання при розміщенні гречки після озимої пшениці спостерігається лише при сівбі в ранні строки (І і ІІ декади травня). У боротьбі з бур’янами кращі результати отримані при широкорядному способі сівби. При відповідній технології їх кількість зменшується майже в два рази порівняно із звичайним рядковим посівом. Тривалість вегетаційного і міжфазних періодів головним чином залежить від строку сівби. Гречка найдовше (79-86 днів) вегетувала за оптимально ранніх строків сівби. Із запізненням її проведення тривалість вегетації зменшується. Збільшення ширини міжряддя до 45 см та розміщення гречки після озимої пшениці за рахунок покращення умов вирощування сприяє подовженню тривалості вегетаційного періоду. Після озимої пшениці створилися сприятливі умови для росту і розвитку кореневої системи гречки. Інтенсивність приросту підземної вегетативної маси в першій половині цвітіння спостерігається при ранніх строках сівби. Суттєве зменшення маси коренів (в 1,8-2 рази) відмічається на звичайних рядкових посівах. Площа листкової поверхні на одну рослину гречки залежно від попередників, строків та способів сівби коливалась в межах 75,4-134,6 см2. Максимальний індекс листкової поверхні формується на ділянках, де сівбу проводили в другій декаді травня, що становить 1,92-2,3; дещо нижчим цей показник спостерігається на ранніх посівах – 1,63-2,01, в той час як у варіанті, де аналогічна операція проводилась в третій декаді травня, він становив лише 1,59-1,78. Посіви гречки після озимої пшениці та при застосуванні широкорядного способу сівби були більш високорослі і характеризувалися кращими біометричними показниками та масою зерна. У пізніх посівах висота рослин гречки збільшується, але разом з тим зменшується, порівняно з ранніми, їхня індивідуальна продуктивність на 55-66%. Максимальна продуктивність (в середньому 17,9 ц/га) круп'яної культури відмічається на оптимально ранніх травневих посівах. На ділянках, де сівбу проводили на 10 днів пізніше, вона зменшується на 28,5%; а на 20 днів – 46,9%. Збільшення ширини міжряддя до 45 см забезпечує сталий приріст врожаю в середньому 3 ц/га. Ефективність попередника спостерігається при ранніх весняних строках сівби (приріст врожаю становить 2 ц/га), а на посівах останньої декади травня хоч і має істотний вплив (приріст врожаю 0,85 ц/га), але значно менший.
З елементів технології, що вивчалися, найбільше значення у формуванні врожаю належить строкам сівби, частка яких становить 77,43%; на частку способів сівби припадає – 13,68%, а попередників – 3,89% від загального варіювання, частка впливу погодніх умов становить – 4,47%. У досліді спостерігається взаємодія попередників і строків сівби. Встановлено, що значення всіх показників технологічної якості (маса 1000 плодів, плівчастість, вирівняність, натура) зерна гречки покращується лише на ділянках з шириною міжряддя 45 см, про що також свідчить і низький коефіцієнт плівчастості. Рівнозначними були плоди, отримані після обох попередників. Пізні строки сівби погіршують технологічну якість зерна. Найбільш економічно вигідними були оптимально ранні строки сівби гречки після озимої пшениці, які на широкорядних посівах забезпечили оптимальний рівень собівартості за 1 ц – 31,32 грн., а чистий прибуток на 1 га становив – 1584 грн. і рівень рентабельності 251%, а на звичайних рядкових посівах – відповідно 33,26 грн/ц; 1350 грн/га і 230%. За інших умов значення даних економічних показників погіршується, особливо за умов пізньої весняної сівби при пізніх весняних посівах. Енергетична оцінка вирощування гречки була такою: сукупна енергія, накопичена в основній продукції, біоенергетичний коефіцієнт – показують, що найбільший ефект досягається при ранніх строках сівби після озимої пшениці. За таких умов біоенергетичний коефіцієнт становить 3,01-3,08, в той час як на пізніх посівах він зменшується до 1,45-1,74. З метою підвищення продуктивності гречки при вирощуванні її в умовах лівобережного Лісостепу пропонуємо:
розміщувати гречку після кращого попередника, яким виявилась озима пшениця, що забезпечує підвищення врожайності; проводити сівбу в першій декаді травня, що дозволить отримати урожайність на рівні 18 ц/га. Для господарств, у яких спостерігається висока ймовірність настання пізніх весняних заморозків (з урахуванням навіть рельєфу місцевості і місцезнаходження поля), можна рекомендувати проводити сівбу в середині травня місяця. Не слід сіяти дану культуру в останню десятиденку травня. Це призводить як до суттєвого зниження продуктивності (майже вдвічі) порівняно з оптимально раннім, так і до значного погіршення технологічних показників якості. при вирощуванні гречки слід застосовувати широкорядний спосіб, з обов'язковою умовою проведення міжрядних культивацій. За таких обставин приріст урожайності складе майже 3 ц/га. |