У дисертаційній роботі узагальнено теоретичний досвід та наведено нове вирішення наукової проблеми розроблення теоретичних і прикладних засад урахування дегресивних і прогресивних витрат в економічному оцінюванні діяльності машинобудівного підприємства як засобів впливу на рівень її ефективності. Отримані у дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності діяльності машинобудівного підприємства, конкурентоспроможності його продукції тощо. За результатами дисертації зроблено такі висновки теоретичного та прикладного характеру, а саме: 1. Низький рівень рентабельності, велика кількість збиткових машинобудівних підприємств та низький рівень конкурентоспроможності машинобудівної продукції вимагають перегляду та переосмислення економічного змісту, місця та ролі витрат як складної багатоаспектної економічної категорії в системі управління діяльністю машинобудівного підприємства, які значною мірою впливають на результати такої діяльності, зумовлюючи певний рівень її ефективності. За таких умов необхідним є вироблення методологічних та прикладних положень, спрямованих на пошук шляхів підвищення ефективності діяльності на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат, які займають вагоме місце у виробничо-господарській діяльності машинобудівного підприємства, як один із чинників зміни її ефективності. 2. Важливе місце в управлінні підприємством займає обґрунтована класифікація витрат, яка є дуже важлива для розуміння того, як ними управляти. В таких умовах необхідною є класифікація видів витрат за такими критеріями, які якнайбільш повно відображатимуть та характеризуватимуть різні сторони діяльності підприємства, а саме: організаційно-управлінський, обліково-аналітичний, фінансово-економічний, маркетинговий та інвестиційний, що, на відміну від інших групувань витрат, сприятиме глибшому розумінню призначення та функціональної ролі різних видів витрат в управлінні багатосторонньою діяльністю підприємства, надаючи можливість розглядати дані види витрат з позицій методу системного підходу для їх цілісного розуміння. В свою чергу, класифікація витрат залежно від ролі в процесі виробництва для виробничої собівартості надасть можливість визначати вплив кожної складової витрат на собівартість продукції в цілому та питомої ваги кожної із них на собівартість одиниці продукції, оскільки відображатиме не лише розміри певних видів витрат, але й їх економічний зміст та обгрунтовану роль в процесі виробництва. Це виступатиме інформаційною базою для знаходження резервів зниження собівартості. 3. Ситуація, яка склалась на машинобудівних підприємствах вимагає перегляду концептуальних засад моделі економічної роботи на машинобудівному підприємстві з метою ефективнішого використання ресурсів завдяки підвищенню ефективності управління витратами. Методичні положення з аналізування собівартості продукції за етапами операційного циклу витрат з урахуванням дегресивних і прогресивних їх видів, на відміну від існуючих підходів, створюють можливості для отримання оперативної інформації про витрати та фактори впливу на собівартість продукції на кожному етапі операційного циклу виготовлення певного виду продукції для прийняття раціональних управлінських рішень менеджерами різних рівнів управління. 4. Системна класифікація факторів, що зумовлюють зміну собівартості продукції машинобудівного підприємства, на засадах яких повинен базуватись пошук резервів зниження собівартості продукції, на відміну від існуючих підходів, надає можливості керівникам машинобудівних підприємств комплексно вирішувати проблеми щодо пошуку резервів зниження собівартості продукції. 5. Важливим джерелом зниження собівартості є обсяг виробництва, при збільшенні якого можна знизити рівень витрат на одиницю продукції не тільки за рахунок постійних, але й дегресивних витрат, тим самим підвищивши конкурентоспроможність продукції підприємства через “маніпулювання” ціною на продукцію. Запропонована концепція з визначення резервів зниження собівартості продукції за рахунок дегресивних витрат при зростанні обсягів виробництва надає можливість менеджерам інституційного, управлінського та технічного рівнів управління знаходити резерви підвищення прибутку машинобудівного підприємства шляхом оптимізації витрат через зменшення їх рівня на одиницю продукції. 6. Удосконалені методичні рекомендації з економічного оцінювання діяльності машинобудівного підприємства на засадах урахування дегресивних і прогресивних витрат та коефіцієнта змінності витрат, на відміну від існуючих підходів до оцінювання, сприятимуть підвищенню результативності економічного оцінювання, планування прибутковості діяльності та допоможуть працівникам аналітичних служб машинобудівного підприємства оцінювати рівень ефективності управління витратами на цьому підприємстві. 7. Удосконалений метод визначення умовно-річної економії на витратах при зростанні обсягів виробництва шляхом урахування дегресивного, пропорційного чи прогресивного характеру змінності загальних витрат у відношенні до зміни обсягу виробництва, на відміну від наявного підходу, надає можливість керівникам машинобудівних підприємств визначати економію на витратах при “виході” обсягу виробництва за межі області релевантності та оперативно отримувати інформацію про витрати і резерви їх зниження. 8. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати: - Міністерству фінансів України, при розробці нормативних документів з планування та обліку витрат використовувати сформульовані в дисертаційній роботі рекомендації щодо класифікації витрат, особливостей їх формування, концепцію з визначення економії на витратах при зростанні обсягів виробництва; - Міністерству освіти і науки України при підготовці спеціалістів у сфері підприємництва використовувати теоретичні та методологічні положення дисертації щодо урахування дегресивних і прогресивних витрат в економічному оцінюванні діяльності машинобудівного підприємства. | 