Проведене дисертаційне дослідження дало можливість на основі концепції управлінського обліку виробити науково обгрунтовані положення щодо удосконалення методики обліку і аналізу у флюсо-доломітному виробництві. Отримані результати дозволяють зробити такі основні висновки теоретичного, методичного, наукового і практичного характеру: 1. Облікова інформація є основою системи управління. Задоволення інформаційних потреб управління досягається організацією управлінського обліку. 2. Управлінський облік взаємозв’язаний з фінансовим, вони є ферментом загальної облікової культури. Однак, внаслідок організаційно-методологічних особливостей збору, обробки, представлення, використання інформації управлінський і фінансовий облік істотно відрізняються. Для їх повної характеристики пропонується розгорнуте тестування за 22 порівняльними параметрами: обов’язковість, ціль, користувачі інформації, ступінь відкритості інформації, обмежувальні керівництва, основний принцип збору і представлення інформації, базисна структура обліку, види систем облікових записів, основний об’єкт обліку і аналізу, суб’єкти обліку, принцип групування витрат, часова орієнтація, часовий інтервал, вимірювачі, грошова одиниця, набір показників, характер звітів, частота звітів, термін подання звітності користувачам, ступінь точності інформації, відповідальність, вплив на поведінку працівників. 3. У кожному окремому випадку концепція управлінського обліку набуває прикладного характеру. Втім вона повинна ґрунтуватися на загальних принципах, що відбивають філософію міжнародного управлінського обліку: наступність і багаторазове використання первинної інформації; єдині планово-облікові одиниці виміру; бюджетування; оцінка результатів діяльності центрів при персоніфікації відповідальності; калькуляція; аналітичність. 4. Багатомірність чинників, що впливають на побудову обліку витрат, визначає існування різних систем, які відрізняються прийомами групування, узагальнення і контролю. Разом з тим загальні підходи дозволяють моделювати організаційні форми обліку витрат і калькулювання. Це особливі генеративні системи, що відбивають механізм бізнесу, діючі норми, облікову політику. Взаємодія цих чинників формує в управлінському обліку зовнішній інтерфейс організаційної форми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості. 5. Калькуляційні процедури виконуються відповідно до обраної концепції поглинання витрат. Відомі дві парадигми – повне та часткове поглинання витрат – і відповідні їм системи обліку: облік повних витрат і облік часткових витрат. Перша спрямована на удосконалення калькуляції і розвиток контролю витрат за видами продукції, друга орієнтована на ринок, на розширення управлінських функцій. Обґрунтований вибір парадигми і відповідної системи можливий при комплексному сприйнятті її особливостей. Для цього пропонується авторська версія порівняльної характеристики обліку повних і часткових витрат за 11 параметрами-тестами: повнота охоплення витрат; орієнтація; вплив на основний оцінювальний показник; роль; ефективність; дієвість; використання; контроль; стимулювання персоналу; переваги; недоліки. 6. Для забезпечення реалізації аналітичних і управлінських функцій облікового персоналу досліджуваним підприємствам необхідні сучасні інформаційні технології. Доцільним є використання комплексних інформаційних систем, що узгоджують всі інформаційні потоки. 7. З метою удосконалення облікового відображення механізму формування собівартості пропонується упорядкування складу та номенклатури статей витрат, що формують виробничу собівартість гірничопідготовчих робіт, сирого вапняку, продуктів збагачення. 8. Для оптимізації управління витратами рекомендується надати журналу їх підрахунку властивостей реґістру-екрану. Для цього пропонується ввести в журнал інформацію про рівень прямих витрат відповідно до гнучкого бюджету центру. Відхилення від параметрів бюджету будуть «збурюваннями», на які повинна бути спрямована увага бухгалтера-аналітика. Журнал може бути адаптований до моделі матричної форми, що рекомендується для узагальнення витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності. 9. Актуальною для підприємств, що досліджуються, є оптимізація обліку та розподілу загальновиробничих витрат. З цією метою запропоновано в їхньому складі виділяти витрати на управління виробництвом, на технічне забезпечення виробництва, на обслуговування виробничого процесу, на охорону праці і навколишнього середовища, інші; розроблено номенклатуру змінних і постійних загальновиробничих витрат у флюсо-доломітному виробництві. 10. Щодо оптимізації витрат науковий і практичний інтерес представляють можливості та інструментарій системи обліку за центрами відповідальності. Доцільність впровадження на флюсо-доломітних підприємствах цієї системи пов'язується з необхідністю персоніфікації відповідальності і подальшого зосередження обліку на конкретних ділянках технологічного процесу. 11. Аналітична інтерпретація облікової інформації – важливий концептуальний принцип управлінського обліку. Застосування технологій CVP-аналізу дозволяє бухгалтеру виконувати функції аналітика, він може моделювати різні комбінації обсягу продажів, витрат і прибутку та вибрати оптимальний. За наявності альтернативних рішень вибір оптимального варіанту рекомендується здійснювати на основі диференціального аналізу релевантної інформації. 12. Сучасна система управлінського обліку повинна забезпечити можливість оцінки результативності, ефективності діяльності центрів відповідальності, персоніфікованої оцінки якості менеджменту в них. Як критерії оцінки діяльності центрів рекомендується запровадити в аналітичну практику досліджуваних підприємств такі показники: для кар'єрів – обсяги розкривних, очисних робіт і загальний обсяг добутої гірничої маси; собівартість; відхилення від параметрів бюджету центру; продуктивність екскаватора на 1 куб. м ємності ковша за зміну; продуктивність праці одного робітника і працюючого; для збагачувальних фабрик – обсяг корисних копалин, що надійшли у переробку і були збагачені; вихід товарної продукції із сировини; собівартість, відхилення від параметрів бюджету центру; продуктивність праці одного робітника і працюючого. Така система показників не тільки відбиває внесок кожного виробничого центру в досягнутий результат, але й приводить до дії механізми управління центрами, забезпечує оптимізацію управлінських рішень. |