У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного міжнародного й національного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць різних галузей знань, автором зроблені висновки, сформульовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху. Основні з них такі: 1. Діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху — це система дій із забезпечення безпечного переміщення людей та вантажів механічними транспортними засобами, а також людей без транспортних засобів дорогами, що регламентується спеціальними адміністративно-правовими нормами й забезпечується державними органами виконавчої влади. Цей процес відбувається в умовах реальної небезпеки виникнення обставин, що можуть зашкодити йому. 2. Дорожній рух — це соціальне явище і виступаючи як соціальна система, він потребує певного рівня соціального управління. Це дозволило сформулювати такі загальні визначення, яких не має в наявних нормативних документах: по-перше, дорожній рух — це система елементів живої та неживої природи, що функціонує в умовах, які залежать від рівня сучасної техніки, стану навколишнього середовища і можливостей людини; по-друге, дорожній рух — це процес, що регулює динамічні зв’язки у тріаді: людина, транспортний засіб, дорога; по-третє, дорожній рух, як соціальна система, є первісно небезпечним, заздалегідь аварійним явищем, пов’язаним з автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки; по-четверте, дорожній рух — це реально існуючий об’єкт соціального управління, оскільки він виникає лише там, де є суспільна діяльність людей. З появою дорожнього руху з’являються такі функції управлінського процесу, як планування, координація, узгодження, нагляд, примус, контроль, що реалізуються в межах суспільних відносин між учасниками дорожнього руху; по-п’яте, дорожній рух — це об’єкт управління, який існує у двох аспектах: елементно-структурному — як сукупність людей, транспортних засобів, мережі доріг, оточуючого середовища; та функціональному — як безпосередня діяльність з переміщення та створення умов цього переміщення, так і поведінки учасників дорожнього руху й нормативної бази, котра все це врегульовує. 3. На основі аналізу принципів, функцій та методів управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху зроблено висновок, що в складі зазначених понять слід виділити організаційні принципи побудови даної системи і організаційні принципи її функціонування, організаційні функції та організаційні методи управління досліджуваною сферою. Реалізація таких організаційних засад управління надасть можливості чіткої та ефективної побудови і функціонування загально-державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху. 4. Правове регулювання діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на сьогодні неузгоджене і, як наслідок, не дає бажаних позитивних результатів. Тому виникла нагальна потреба в кодифікації всіх нормативно-правових актів сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме прийнятті Автодорожнього кодексу, який повинен забезпечити збалансоване регулювання взаємовідносин всіх учасників транспортного процесу. 5. Визначені пріоритетні напрямки державної політики для окремих суб’єктів, що здійснюють діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху: по-перше, для Міністерства транспорту України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства — безпосередньо безпека дорожнього руху на автомобільному транспорті, міському електричному транспорті; по-друге, для Державної служби автомобільних доріг України — діяльність у сфері дорожнього будівництва та дорожнього господарювання; по-третє, для Міністерства внутрішніх справ України — надвідомчий контроль та нагляд у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вдосконалення організації дорожнього руху, здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності у справах про порушення Правил дорожнього руху та інших норм, що торкаються цієї сфери; по-четверте, для Міністерства охорони здоров’я України медичного обслуговування учасників дорожнього руху; по-п’яте, для Міністерства освіти і науки України — це формування правосвідомості учасників дорожнього руху та пропаганда у галузі безпеки дорожнього руху; по-шосте, для Міністерства оборони України – контроль та нагляд за виконанням у військах вимог законодавства України стосовно безпеки дорожнього руху, а також забезпечення безаварійної експлуатації та порядку використання транспортних засобів Збройних Сил України; по-сьоме, для Державної митної служби України – це митний контроль за транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України. 6. Дослідження загальнодержавних систем управління забезпеченням безпеки дорожнього руху в країнах розвинутої автомобілізації (зокрема, Японії, США, Англії, Фінляндії, Німеччини та ін.), призвело до висновків щодо необхідності існування концептуальної загальнодержавної програми безпеки дорожнього руху та єдиного спеціального центрального виконавчого органу, що координує реалізацію цих програм на території країни, наприклад, Комітету з безпеки дорожнього руху. 7. Повноваження у визначенні загальних положень державної політики у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху, а також контролю за їх реалізацією повинні знаходитись у державних виконавчих і регіональних органах, а стосовно контролю і в органах місцевого самоврядування, для чого на територіях областей в апараті державних адміністрацій створити спеціальні Комітети, які будуть відповідальними за стан аварійності у регіоні, за розвиток матеріального і ресурсного забезпечення усієї діяльності з виконання вимог відповідного законодавства. 8. Ввести практику дольового фінансування робіт щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: місцеві фонди, громадські фонди, бюджетні фонди. Місцеві фонди (основа фінансування робіт) формуються через систему податкових відрахувань, різни види страхування, штрафів за порушення Правил дорожнього руху. Громадські фонди (додаткові кошти для підвищення якості робіт) формуються на підставі добровільних відрахувань зацікавлених організацій, громадських формувань та окремих фізичних осіб. Підставою системи економічного забезпечення всього комплексу робіт, пов’язаних з плануванням, реалізацією та контролем ефективності заходів забезпечення безпеки дорожнього руху у регіоні може бути Цільовий фонд безпечного руху, наприклад, “Дорожній” спеціалізований банк. 9. З огляду на те, що законодавством чітко не визначені конкретні джерела надходження коштів до фонду розвитку дорожнього руху та забезпечення його безпеки, внаслідок чого такі фонди практично неможливо створити, необхідно внести до Уряду пропозиції з цього питання. Такими джерелами можуть бути: 90% транспортного податку, частина прибутку підприємств, організацій, юридичних осіб, які мають доходи від учасників дорожнього руху, кошти від штрафів за порушення Правил дорожнього руху, кошти, які сплачуються органам влади за розміщення на вулично-шляховій мережі рекламних об’єктів, об’єктів торговельно-побутового призначення, АЗС, об’єктів дорожнього сервісу тощо. Одночасно необхідно передбачити штрафні санкції за невиконання юридичними особами вимог Закону України ”Про дорожній рух”, кошти від яких також направити до фонду. Діяльність регіонального фонду може контролювати та координувати Комітет з безпеки дорожнього руху. |
