Анотація до роботи:

Бабкін Д.О. Управління власним ризиком підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. - Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган- Барановського, Донецьк, 2006.

Дисертацію присвячено створенню методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу управління власним ризиком у системі управління підприємством. У роботі використано результати аналізу даних, отриманих зі статистичних джерел, а також у результаті обстеження підприємств, що дозволило виконати практичну реалізацію методології управління власним ризиком.

Розроблено концепцію управління власним ризиком підприємства на основі системно-процесного підходу. Проведено класифікацію складових власного ризику. Розроблено класифікацію методів управління власним ризиком, виходячи зі спрямованості проведених у їхніх рамках заходів – це методи, спрямовані на резервування, лімітування, страхування, диверсифікацію, передачу ризику, преміювання за ризик, зміну цілей проекту, відмову від реалізації проекту. Обґрунтовано теоретико-методичні основи для удосконалення процесу управління власним ризиком на підприємстві. Отримала подальший розвиток теорія корисності, спрямована на врахування суб’єктивного фактора у прийнятті управлінських рішень в умовах невизначеності. Розглянуто сутність механізму управління власним ризиком та удосконалено порядок його впровадження і функціонування, що забезпечує підвищення ефективності управління ризиками підприємства.

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо розробки науково-методичних основ і практичних рекомендацій з удосконалення управління власним ризиком підприємства.

1. Економічний ризик підприємства в роботі характеризується як імовірність матеріальних, фінансових та інших втрат від реалізації непередбачуваної, небажаної події. Запропоновано використовувати наступні принципи класифікації економічних ризиків з метою вироблення єдиного несуперечливого підходу: класифікація ризиків повинна здійснюватися з позицій системного підходу і відповідати конкретним цілям, мати практичне застосування і вписуватися в систему управління ризиком, відбивати певну сторону сутнісної характеристики економічного ризику. Таким чином, сукупність економічних ризиків в роботі поділяється залежно від їх зв’язку із загальноринковими змінами на систематичний (ринковий) та несистематичний (власний).

2. Як альтернативу систематичному ризику визначено власний ризик підприємства, який не залежить від загальноринкових змін і являє собою ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансово-господарської діяльності і можливості альтернативної реакції на небажану подію. Визначено основні складові власного ризику підприємства: ризик погіршення фінансового стану, ризик втрати лідируючого становища на ринку, ризик зниження якості управління та ризик недостатньої диверсифікації.

3. Обґрунтовано склад основних методів оцінки власного ризику: метод порівняння об'єктивних і суб'єктивних оцінок ризику з метою виготовлення «синтезованої» ймовірності; метод підрахунку величини наслідків реалізації ризику через використання економічних параметрів ефективності і вартості; метод, що являє собою підведення балансу витрат (тобто всіх можливих витрат і втрат) і результатів (тобто прибутку) діяльності, яка містить ризик.

4. Розроблено концепцію управління власним ризиком підприємства, що ґрунтується на принциповому уявленні про об'єкт і суб'єкт дослідження, сукупності цілей, функцій, критеріїв (показників), рівнів реалізації; об'єктами власного ризику визначено підприємства, інвестиційні проекти; суб'єктами ризику виступають підприємці, інвестори і менеджери, які здатні знизити ступінь ризику, володіючи інформацією про фактори, що приводять до виникнення ризику, і інструментарієм з його запобігання; досягнення цілей підприємства здійснюється через реалізацію взаємозалежних функцій планування, аналізу, контролю і регулювання власного ризику.

5. Ідентифіковано основні складові власного ризику: фактори, що належать до основної виробничої діяльності (формування й ефективність використання ресурсного потенціалу, достатність і ціна використовуваного капіталу, організація виробничого процесу); фактори управлінської діяльності (наявність актуальної, достовірної інформації, виконання нормативів, стандартів і законодавчих актів, плинність кадрів, організаційна структура управління); фактори маркетингової діяльності (для оцінки кон'юнктури ринку, ступеня конкуренції, конкурентних позицій); фактори відтворювальної діяльності (формування і використання прибутку, інвестиційна активність).

6. На основі показника власного ризику виконано розрахунок премії за ризик на ЗАТ «Сармат» у 2005 році із застосуванням кумулятивного методу. З урахуванням безризикової ставки 5,5% і показника власного ризику 10,7%, ставка дисконтування склала 16,2%.

7. Розроблено класифікацію та зроблена оцінка методів регулювання власного ризику, виходячи зі спрямованості проведених у їхніх межах заходів. У цьому зв'язку методи регулювання власного ризику класифікуються на методи, спрямовані: на резервування, лімітування, страхування, диверсифікацію, передачу ризику, преміювання за ризик, зміну цілей проекту, відмову від реалізації проекту. За результатами аналізу методів регулювання власного ризику найбільш прийнятними визнано методи диверсифікації.

8. Розроблено системно-процесний підхід до управління власним ризиком підприємств пивоварної промисловості. На основі цього підходу стан рівня власного ризику підприємства (системи) залежить від рівня власного ризику усіх структурних підрозділів (підсистем), які входять до його складу, а також здійснення процесу управління власним ризиком, який являє собою сукупність послідовних етапів, що припускають ідентифікацію ризиків, визначення їхніх можливих розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів для запобігання чи мінімізації непередбачуваних втрат.

9. Визначено, що в умовах невизначеності і ризику ухвалення управлінського рішення має засновуватись не тільки на об'єктивному аналізі ситуації, розрахунках і виборі найкращої стратегії, але і на підставі оцінки впливу суб'єктивного ставлення до ризику особи, яка приймає рішення. На підставі вивчення схильності до ризику менеджерів розглянутих підприємств, отримано наступні результати: переважну більшість експертів можна класифікувати як оптимістів – 75 %, п'ята частина (20 %) є реалістами і лише 5 % – азартними людьми. Використання цих даних дозволяє скоригувати оцінку власного ризику на підприємстві, і таким чином скоригована ставка дисконтування для ЗАТ «Сармат» у 2005 році з урахуванням середнього коефіцієнта схильності до ризику (Ксдр=1,37) становить 18,4 %.

10. Розроблено механізм управління власним ризиком підприємства який є сукупністю організаційних, ресурсних та методичних складових, форм їхньої взаємодії і послідовності впровадження й експлуатації. Цей механізм являє собою переплетені в часі і просторі багатогранні процедури, з якими пов'язані планові, контрольні і регулюючі рішення менеджерів з управління ризиками підприємства.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях

1. Бабкін Д.О. Ризик та ризик-менеджмент: сутність, проблеми становлення // Торгівля і ринок України: Зб.наук.праць. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2002.- Вип.13: т. 1.- С. 275-279.

2. Бабкін Д.О. Ризик-менеджмент та роль менеджера в управлінні ризиками на підприємстві // Торгівля і ринок України: Зб.наук.праць. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2002.- Вип.14, т. 1.- С. 218-223.

3. Бабкін Д.О. Управління ризиками торгових підприємств у сучасних умовах // Торгівля і ринок України: Зб.наук.праць. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2003.- Вип.15, т. 1.- С. 202-207.

4. Бабкін Д.О. Фактори ризику в торгівлі: специфіка та характеристика // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб.наук.праць. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. – 2003.- Вип.6, ч. 2.- С. 205- 214.

5. Бабкін Д.О. Прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності // Торгівля і ринок України: Зб.наук.праць. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2004.- Вип.16, т. 2.- С. 12-17.

6. Бабкин Д.А. Комплексная оценка совокупного риска предприятия // Зб.наук.праць. – Полтава: ПолтНТУ. – 2005.- Вип.1, т. 4.- С. 61-65.

7. Бабкин Д.А. Снижение влияния субъективного фактора на оценку рисков предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2005.- Вип.199, т. 1.- С. 67-77.

8. Бабкін Д.О. Теоретико-концептуальні засади оцінки власного ризику підприємств // Торгівля і ринок України: Зб.наук.праць. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2006.- Вип.21, т. 2.- С.142-148 .

За матеріалами конференцій

1. Бабкин Д.А. Применение коэффициента склонности к риску в экспертной оценке рисков предприятия // Потребительский рынок: качество и безопасность товаров и услуг: Материалы международной научно-практической конференции. – Орел: ОГТУ. – 2004. – С. 213-215.

2. Бабкин Д.А. Риск стратегических решений // Теория и практика коммерческой деятельности: Материалы IV Всероссийской научно- практической конференции с международным участием студентов, аспирантов и практических работников. – Красноярск: КГТЭИ. – 2003. – С. 207-209.

3. Бабкин Д.А. Методические подходы к управлению собственным риском предприятия // Передовые научные разработки – 2006: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2006. – т. 3 – С.5-11.