Баранов Андрій Леонідович. Управління страховим портфелем : Дис... канд. наук: 08.00.08 - 2009.
Анотація до роботи:
Баранов А. Л. Управління страховим портфелем. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит. – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню та вдосконаленню теоретичних і практичних підходів щодо управління страховим портфелем в умовах розвитку конкурентноздатного ринку страхових послуг України.
Розглянуто та проаналізовано загальнотеоретичні питання сутності страхового портфеля, класифікації та його впливу на фінансову надійність страховика. Обгрунтовано теоретичні та методологічні основи управління страховим портфелем.
Проаналізовано особливості здійснення відбору ризиків, що приймаються на страхування, з метою формування збалансованого страхового портфеля. Розроблена комплексна система показників оцінки страхового портфеля, яка включає наступні групи показників: величини, структури, однорідності, збалансованості, доходності, збитковості та ризиковості страхового портфеля.
Удосконалено методологічні підходи щодо формування оптимального страхового портфеля для окремого страховика на основі поєднання очікуваної прибутковості та величини ризику залежно від цілей управління страховим портфелем.
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв’язання наукового завдання, що полягає в поглибленні теоретико-методологічних засад управління страховим портфелем та розробці практичних рекомендацій з визначення такої структури страхового портфеля, використання якої забезпечить фінансову надійність страхової організації. Результати проведенного дослідження дають підстави для наступних висновків:
У результаті систематизації поглядів науковців уточнено визначення поняття страхового ризику в управлінні страховим портфелем. Страховий ризик представляє собою конкретний об’єкт страхування, що характеризується власною страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку, з приводу якого менеджментом приймаються рішення, які повинні подолати невизначеність в ситуації невідкладного вибору.
Автором дослідження визначено страховий портфель як сукупність страхових ризиків, які приймаються на страхування; фактичну кількість застрахованих об’єктів або кількість договорів страхування; обсяг страхових премій, отриманих страховиком за укладеними договорами страхування; розмір сукупної страхової суми; сукупну відповідальність страховика за всіма діючими полісами тощо.
Під управлінням страховим портфелем розуміється застосування актуарних методів і технічних прийомів до сукупності різноманітних страхових ризиків, які пропонуються на страхування або вже входять до складу страхового портфеля, що дозволяють коригувати величину та структуру портфеля з метою забезпечення його фінансової стійкості, досягнення максимального рівня доходу страхової організації, збереження величини її власного капіталу та фінансового забезпечення страхових зобов’язань.
Збалансованість страхового портфеля досягається за рахунок збалансування наступних показників за результатами діяльності страхової організації за певний період:
кількості новоукладених договорів страхування та кількості договорів, строк дії за якими закінчився (причому це має відбуватися в розрізі асортименту страхових послуг, що надаються страховою компанією на ринку);
обсягу зібраних страхових премій за новоукладеними договорами та обсягу премій, зібраних за припиненими договорами страхування;
величини сукупного страхового ризику, прийнятого на страхування за новоукладеними договорами страхування, та величини ризику, що був прийнятий на страхування за припиненими договорами страхування;
середнього строку дії новоукладених договорів страхування та відповідно строку дії припинених договорів;
сукупної страхової суми за новоукладеними договорами та сукупної страхової суми за припиненими договорами страхування;
кількості об’єктів, прийнятих на страхування за новоукладеними договорами страхування, та кількості об’єктів, які були застраховані за припиненими договорами страхування.
Чинником формування збалансованого страхового портфеля або портфеля з наперед заданими параметрами визначено відбір ризиків, що приймаються на страхування. Його страхова організація може проводити не тільки за допомогою процесу андерайтингу, а й тарифної політики. Це розширює можливості та межі розуміння даного поняття за рамки простої операції. Тому автором пропонується власне визначення відбору ризиків як цілеспрямованоїдіяльності страхової організації щодо ідентифікації та оцінки ризиків, що пропонуються для страхування, та розробки подальших дій стосовно цих ризиків з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та формування збалансованого страхового портфеля.
В результаті систематизації поглядів вітчизняних та зарубіжних фахівців на процес відбору ризиків на страхування виділені наступні його п’ять етапів:
тарифікація;
ідентифікація ризику;
оцінка прийнятності ризиків, що пропонуються на страхування;
оцінка ризику;
контроль за ризиком.
Встановлено, що практична цінність застосування аналізу беззбитковості для страхових організацій полягає в тому, що він дозволить:
планувати кількість договорів страхування, які необхідно укласти для забезпечення беззбиткової діяльності страхової компанії;
коригувати величину та структуру страхових тарифів;
порівнювати прибутковість (збитковість) окремих видів страхування, що дає підстави для вибору оптимального страхового портфеля;
планувати величину та структуру страхового портфеля;
управляти витратами на ведення справи.
Для ефективного управління страховим портфелем потрібні оперативні дані, що його характеризують. Виникає об’єктивна необхідність створення комплексної системи показників оцінки страхового портфеля, яка б дозволила і якісно, і кількісно його оцінити. Автором розроблена комплексна системи показників оцінки страхового портфеля. Вона включає наступні групи показників: величини, структури, однорідності, збалансованості, доходності, збитковості та ризиковості страхового портфеля. Кожна група показників складається з ряду конкретних показників.
Управління страховим портфелем здійснюється для досягнення конкретної мети акціонерів страхової організації – досягнення оптимального співвідношення між рівнем ризику та величиною прибутковості. Оптимальне співвідношення може бути досягнуте при максимізації величини прибутку страхової компанії при заданому рівні ризику або при мінімізації ризику при заданій величині прибутку.
На основі проведеного дослідження, було виділено наступні цілі управління страховим портфелем:
одержання прибутку;
мінімізації ризику;
забезпечення поступального зростання портфеля.
Задача оптимізації портфеля полягає в тому, щоб визначити, яка частка портфеля повинна бути відведена для кожного виду страхування так, щоб величина очікуваної прибутковості та рівень ризику оптимально відповідали цілям страхової організації. Вона може використовуватися для дослідження оптимального страхового портфеля на двох етапах: під час створення страховика та протягом його діяльності.
На підставі здійсненого дослідження було зроблено висновок, що не існує єдиної оптимальної структури страхового портфеля, яка б задовольняла умовам кожної цілі. Дана структура досить суттєво змінюється, що можна пояснити постійним пошуком страховою організацією тієї комбінації співвідношення ризику та очікуваної прибутковості, яка повинна забезпечити реалізацію інтересів власників організації.
Публікації автора:
Монографія:
Стратегічне управління страховою компанією: Кол. моногр. / В. М. Фурман, О. Ф. Філонюк, М. П. Ніколенко, О. І. Барановський та ін.; Наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук В. М. Фурман. – К.: КНЕУ, 2008. – 440 с. (Особистий внесок автора: параграф 2.4 «Управління ризиками страховика». – С. 126-140. – 0,75 друк. арк.).
Статті у наукових фахових виданнях:
Баранов А. Теоретичні засади управління страховим портфелем / А. Баранов // Ринок цінних паперів України. – 2006. – № 3-4. – С. 35-38. – (0,32 друк. арк.);
Баранов А. Збалансованість страхового портфеля та його вплив на фінансову надійність страховика / А. Баранов // Ринок цінних паперів України. – 2006. – № 9-10. – С. 65-71. – (0,62 друк. арк.);
Баранов А. Управління страховим портфелем / А. Баранов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Економіка». – 2007. – № 94-95. – С. 112-116. – (0,47 друк. арк.);
Баранов А. Л. Визначення мінімального розміру страхового портфеля / А. Л. Баранов // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. пр. / Відп. ред. А. М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2007. – Вип. 10. – С. 7-14. – (0,41 друк. арк.);
Баранов А. Л. Оцінка страхового портфеля / А. Л. Баранов // Наукові записки. Серія «Економіка». Зб. наук. праць. – Острог: Видавництво «Національний університет «Острозька академія», 2007. – Випуск 9. – Ч. 2. – С. 19-27. – (0,45 друк. арк.).
Публікації в інших наукових виданнях:
Баранов А. Л. Необхідність та роль застосування аналізу страхового портфеля / А. Л. Баранов // Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу: Тези доповідей і виступів ІV Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів і молодих учених / Заг. ред. канд. екон. наук, доц. Іоніна Є. Є. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. – С. 137-138. – (0,08 друк. арк.);
Баранов А. Л. Анализ безубыточности страховой организации / А. Л. Баранов // Теория и практика экономики и предпринимательства: Материалы ІV Международной научно-практической конференции. Алушта, 10-12 мая 2007 года. – Симферополь, 2007. – С. 103-104. – (0,09 друк. арк.);
Баранов А. Л. Необхідність та роль перестрахування при збалансуванні страхового портфелю / А. Л. Баранов // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України». Том – 2 – Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2008. – С. 31-32. – (0,11 друк. арк.);
Баранов А. Л. Необхідність застосування актуарних розрахунків страховими компаніями / А. Л. Баранов // Тези доповідей Міжнародної конференції молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід». – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – С. 16-18. – (0,09 друк. арк.).