Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка, організація і управління підприємствами


Сокуренко Петро Іванович. Управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Дніпропетровський ун-т економіки та права. — Д., 2006. — 180арк. — Бібліогр.: арк. 157-171.



Анотація до роботи:

Сокуренко П.І. Управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запоріжжя, 2007.

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-методологічним і прикладним проблемам управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств.

Уточнена сутність соціального доходу як багаторівневої та багатофункціональної категорії. Встановлено, що процес формування системи управління соціальним розвитком трудового колективу слід розглядати як один з управлінських інструментів, які підвищують соціально-економічну та фінансово-господарську ефективність діяльності підприємства в умовах різних напрямів формування його соціального доходу. Проведено дослідження системи управління соціальним розвитком трудових колективів підприємств машинобудування. Виявлено вплив системи управління соціальним розвитком трудових колективів на економічну ефективність машинобудівних підприємств та особливості соціальних програм підприємств галузі машинобудування Дніпропетровської області. Розроблена методика формування соціального доходу яка воєдино зводить досвід, накопичений в межах менеджменту, соціології, економіки підприємства і бухгалтерського обліку. Запропонована модель управління соціальним розвитком трудових колективів галузі машинобудування з використанням матриці соціальних коефіцієнтів: соціальної вразливості, вирівнювання доходу, стажу роботи та єдиного заробітку. Розроблено механізм вирішення соціальних проблем працівників машинобудівних підприємств на основі поєднання державної допомоги і адресних виплат підприємства. Запропоновано систему стимулювання членів трудових колективів машинобудівних підприємств.

У дисертації на основі проведених досліджень здійснені теоретичні обґрунтування, розроблено методичні й практичні рекомендації щодо розвитку управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств. Основні висновки зводяться до такого:

1. Встановлено, що однією з головних складових управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств є виплати, які формують соціальний дохід працівників. Сутність категорії соціального доходу історично зазнала змін. На певному історичному етапі значення соціального доходу полягало в тому, що він використовувався для встановлення соціальної справедливості в суспільстві за рахунок трансфертних платежів і діяльності недержавних організацій. На початку ХХІ ст. соціальний дохід розглядається як чинник, що забезпечує вирівнювання доходів населення і дає змогу одержати соціально-економічний ефект від діяльності підприємства.

2. Процес формування системи управління соціальним розвитком трудового колективу слід розглядати як один з управлінських інструментів, які підвищують соціально-економічну та фінансово-господарську ефективність діяльності підприємства в умовах різних напрямів формування його соціального доходу. Сутність соціального доходу слід розглядати як багаторівневу, багатофункціональну категорію. На макрорівні соціальний дохід забезпечує створення певної соціальної квазірівноваги. На мікрорівні соціальний дохід є ланкою, яка пов'язує політичні, соціальні і психологічні чинники, основоположні потреби економічного агента. Величина соціального доходу визначається в діапазоні, нижньою межею якого є мінімальний рівень життя, а верхня межа визначається виплатами, величина яких не повинна відволікати людей від праці і культивувати утриманські відносини.

3. Дослідження системи управління соціальним розвитком трудових колективів підприємств машинобудування показало, що на сьогодні при формуванні соціального доходу працівників галузі відсутні соціально-економічні інструменти управління. Внаслідок цього соціальні виплати працівникам не забезпечують належного рівня їх соціального захисту. На сьогодні час соціальний дохід на підприємствах машинобудування Дніпропетровської області як частина фонду оплати праці становить близько 7% загального трудового доходу працівників. Причому обсяги виплат, які утворюють соціальний дохід, безпосередньо залежать від рівня стійкості фінансового становища підприємства. У структурі соціального доходу більше ніж половину становлять виплати компенсаційного характеру при звільненні та спричиненні професійних захворювань. Водночас невелика частка виплат працівникам на відшкодування витрат з утримання дітей, свідчить про недостатність підтримки підприємствами працівників, які мають дітей.

4. Останніми роками в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, відбувається звільнення машинобудівних підприємств від ряду соціальних функцій, що виконувалися ними в умовах планового господарства, і одночасно, нехай поволі і нерівномірно, йдуть процеси формування нових моделей управління соціальним розвитком трудових колективів, модернізації і трансформації традиційних. Успішне проведення соціальної політики на підприємствах машинобудівної промисловості здійснюється тоді, коли підприємство займає стійке фінансове становище і має у своєму розпорядженні достатні ресурси для формування соціального доходу і надання працівникам інших соціальних послуг.

5. Визначено, що найбільш поширеними прийомами управління соціальним розвитком на підприємствах машинобудування є: компенсаційні виплати працівникам; надання працівникам путівок на заводські бази відпочинку на пільговій основі; утримання на балансі підприємства об'єктів соціально-культурної сфери; надання житлових субсидій; продаж працівникам підприємства в кредит товарів тривалого користування; оплата проїзних документів; організація харчування на виробництві, програми здоров'я. Конкретні переліки соціальних пільг і допомоги широко варіюються по підприємствах, відображаючи специфіку виробничого процесу, контингент зайнятих тощо. При цьому підприємства практикують матеріальне стимулювання за результатами роботи за звітний період шляхом: розподілу частини прибутку у вигляді премій або здійснення доплати на рахунки працівників в касах взаємодопомоги; виплати премії у зв'язку з ювілеями та іншими подіями в житті працівників; оплати відпочинку, навчання, спортивно-оздоровчих заходів, переїзду при зміні місця проживання.

6. Проведені дослідження свідчать, що оплата праці на підприємствах з виробництва машин та устаткування, а отже, і формування системи управління соціальним розвитком проходить в цілому на більш сприятливому фоні порівняно з рештою підприємств машинобудування та економіки області в цілому. Що стосується підприємств з виробництва транспортного устаткування, то рівень оплати праці на них нижчий, ніж у цілому по машинобудівній галузі і в цілому по Дніпропетровській області. Така ситуація зумовлена зниженням останнім часом попиту на вітчизняну техніку транспортного призначення, низькою конкурентоспроможністю продукції галузі. У середньому трудовому доході, що формується на машинобудівних підприємствах, соціальний дохід у відсотковому відношенні (близько 3–4 %) становить меншу частку, ніж займає соціальний дохід у структурі грошових доходів населення України в цілому (близько 13,4%). Це відбувається через те, що в Україні дотепер зберігається провідна роль держави у формуванні соціального доходу. Разом з тим активна участь підприємств у формуванні соціального доходу полегшує і прискорює процес доведення соціальних виплат до працівників.

7. З метою підвищення ефективності наданого працівникам підприємства пакета соціального захисту нами розроблена модель формування соціального доходу, яка воєдино зводить досвід, накопичений в межах менеджменту, соціології, економіки підприємства і бухгалтерського обліку. Кількісні характеристики соціального пакета (розміри і динаміка виплат, роль окремих чинників у зміні обсягу соціального доходу) можуть бути описані та розраховані за будь-який період часу й легко масштабуються. Запропонована модель управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств дає змогу за допомогою розроблених нами коефіцієнтів врахувати ступінь потреби працівників у наданні адресної соціальної допомоги. Наведені в моделі коефіцієнти соціальної вразливості, вирівнювання доходу, стажу роботи та єдиного заробітку підсилюють адресний характер соціального доходу працівників підприємства.

8. Відповідно до розробленої нами моделі для кожної категорії працівників були розраховані відповідні коефіцієнти соціального розвитку при формуванні соціального доходу працівників впродовж 2004 р. У результаті застосування розроблених нами коефіцієнтів для формування соціального доходу середній щомісячний соціальний дохід працівника за 2004 р. підвищився з 96,6 до 144,9 грн. Частка соціального доходу в щомісячному трудовому доході працівників ВАТ “Трансмаш” в 2004 р. підвищилася з 7,6% до 10,9 %. Відношення соціального доходу, що формується на підприємстві, до прожиткового мінімуму в 2004 р. для працездатного населення в результаті застосування методики збільшилося з 21,5 до 32,0 %. Формування соціального доходу на основі розробленої нами моделі соціального доходу дає змогу раціонально розподілити збільшення соціальних зобов'язань підприємства між чистим прибутком і собівартістю.

9. Розроблена модель формування соціального доходу на підприємствах дає можливість широко використовувати різні інформаційні ресурси для розрахунку соціального доходу і поглиблення матеріального стимулювання працівників, що підвищує ефективність управління машинобудівними підприємствами і фінансові результати їх роботи. Соціально-економічні інструменти моделі дають змогу забезпечити адресність надання соціального доходу, регулювати структуру соціального пакета, плинність кадрів на підприємстві та надають відділу кадрів науково-практичну основу організації соціально-виробничого менеджменту на підприємстві.

10. Ефективність системи управління соціальним розвитком трудових колективів, в основі якої лежить соціальний дохід, підвищується за умови використання на машинобудівних підприємствах соціально-управлінської програми. Така програма забезпечує зміну структури соціального пакета залежно від соціальних потреб працівників. У межах розробленої нами соціально-управлінської програми кожен член трудового колективу може вибрати певну структуру виплат або соціальних послуг залежно від стану здоров'я, інтересів, сімейного стану та інших чинників.

11. Реалізація системи управління соціальним розвитком трудових колективів на машинобудівних підприємствах передбачає формування і вдосконалення системи стимулювання членів їх трудових колективів. На рівні підприємств робота служб мотивації має бути спрямована на вивчення мінливих потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій працівників у сфері праці, мотивів їх трудової діяльності, соціального захисту, мотиваційного потенціалу і міри його використання в трудовому процесі, на виявлення змін у структурі мотивів і прогнозування їх розвитку та впливу на результати діяльності. Запропоновано використовувати в роботі машинобудівних підприємств такі мотиваційні чинники: високий заробіток; комфортні фізичні, творчі умови праці та її престижності; забезпечення можливості для навчання та професійного зростання, стійкі взаємовідносини з колективом; визнання заслуг.

Публікації автора:

1. Сокуренко П.І. Дивідендна політика акціонерних товариств в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Вип. 211. –Т.3. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 266-272.

2. Сокуренко П.І. Основні напрями управління соціальним розвитком трудових колективів машинобудівних підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 5. – С. 285-287.

3. Сокуренко П.І. Розвиток організаційно-правових форм господарювання в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №1. – С. 266-272.

4. Сокуренко П.І. Соціальна відповідальність корпорацій як нове інституційне явище в економіці України // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Вип. 208. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 478-486.

5. Сокуренко П.І. Формування системи соціального розвитку на машинобудівних підприємствах Дніпропетровської області // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 4. – С. 342-345.

6. Сокуренко П.І. Формування соціального доходу на підприємствах машинобудування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 3. – С. 296-299.

7. Сокуренко П.І., Привалов В.О. Перспективи бізнес-освіти в Україні // Регіональні перспективи. – 2004. – № 6 (43). – С. 81-85.

8. Сокуренко П.І. Організація процесу формування соціального доходу на підприємствах // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 72-73.

9. Сокуренко П.І. Система стимулювання членів трудових колективів машинобудівних підприємств // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. – Т. 6. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 26.

10. Сокуренко П.І., Сазонець І.Л. Особливості взаємовідносин держави, корпорацій та профспілок у сучасних умовах // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації”: Збірник наукових статей. – Харків: ХНЕУ, 2006. – № 4. – С. 232-235.