В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі розвитку і поглиблення низки сучасних концептуально-методологічних положень щодо підвищення ефективності управління ризиком інвестиційної діяльності природоохоронного напрямку. Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у такому: 1. В зв'язку з багатокритеріальністю проблеми здійснення інвестиційної діяльності природоохоронного напрямку, розмаїтістю існуючих інвестиційних ризиків і можливістю втрат інвестиційного капіталу при прийнятті управлінських рішень, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів, необхідно істотно обмежувати інвестиційні ризики і обумовлені ними фінансові втрати на всіх етапах інвестиційного процесу, тобто керувати ризиком. З метою підвищення ефективності управління ризиками інвестиційної діяльності природоохоронного напрямку запропоновано механізм, що дозволяє господарюючим суб’єктам враховувати ризик при прийнятті та реалізації управлінських рішень. 2. Реалізація проектів, що є об’єктами природоохоронних інвестицій пов’язана з прийняттям рішень в умовах нестачі інформації, динамічності середовища та наявності даних здебільш якісного характеру. З метою виявлення ризиків, що потребують підвищеної уваги та контролю при реалізації інвестиційного проекту природоохоронного напрямку запропоновано методику визначення пріоритетів ризиків проекту. 3. Здійснення інвестиційної діяльності природоохоронного напрямку повинно бути реалізовано за оптимальним, в аспекті суспільних витрат, проектом. Системний підхід до вирішення даної проблеми дозволив розробити методику визначення оптимального інвестиційного проекту природоохоронного напрямку в умовах ризику, за допомогою якої можливо вимірювати інтенсивність взаємодії компонентів, що набуває не тільки якісного але і кількісного змісту, а також враховуває роль людського фактора в складних соціальних і організаційних системах і примирює численні і суперечливі спрямування суб'єктів, чиїх інтересів стосується поводження системи. 4. Оцінка екодеструктивного впливу суб’єктів господарської діяльності є однією з актуальних проблем вітчизняної економіки. Зведення промислових систем до сталого розвитку можливо за наявністю ефективного інструмента, що дозволить вимірити вплив на навколишнє середовище. Як умова реалізації вищевикладеного, запропоновано методику оцінки ризику перевищення гранично припустимого відносного техногенного навантаження на досліджуваний об'єкт в аспекті раціонального природокористування, що може служити альтернативним інструментом при оцінці наслідків виробничо-господарської діяльності в рамках системи екологічно орієнтованого управління, а також може бути використана для вирішення широкого кола інвестиційних задач природоохоронної спрямованості. 5. З метою підвищення інвестиційної привабливості проектів природоохоронного призначення доцільним уявляється розробка програми зниження ризиків. Саме тому для оптимізації прийняття рішення в даному аспекті пропонується методика вибору заходу зниження рівня ризиків інвестиційного проекту природоохоронного напрямку, яка дозволяє формально описати альтернативні прийоми термінами теорії нечітких множин, дати якісну і кількісну оцінку характеристикам елементів процесу вибору рішення, що здається надзвичайно складним в умовах невизначеності, яка є характерною ознакою інвестиційної діяльності. 6. Стратегічне планування в аспекті управління ризиком передбачає визначення можливих варіантів припинення проекту в умовах невизначеності, кожному з яких відповідає окремий скоригований рівень ризику, що уявляє собою кореляційну залежність закінченості проекту і рівня ризику. Методика стратегічного планування виведення з інвестиційного проекту природоохоронного напрямку в умовах ризику дає можливість у процесі планування і реалізації інвестиційного проекту спрогнозувати і забезпечити своєчасний вихід із проекту з найменшими втратами для господарюючого суб'єкта. Основні наукові положення і результати, отримані дисертантом, можуть бути використані суб’єктами господарської діяльності в процесі розробки планів перспективного розвитку; обґрунтування витрат на їх реалізацію; визначення пріоритетних природоохоронних проектів, збалансованих з економічними можливостями та потребами. |