У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, на базі проведених наукових досліджень поставлено і вирішено актуальну науково-практичну задачу теоретичного обґрунтування і розробки методичних рекомендацій щодо управління розвитком та формуванням рекреаційних територій, що має суттєве значення для підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів регіону. Основні наукові висновки, отримані на основі використання наукових методів дослідження, зводяться до такого. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методичних засад управління рекреаційними територіями дозволили встановити, що економічну категорію „управління рекреаційними територіями” слід розглядати у взаємозв’язку з наступними категоріями: „управління землями природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення”, „управління землями оздоровчого призначення”, „управління землями історико-культурного призначення”, „управління землями лісового і водного фонду”, які є взаємозалежними, взаємодіючими у єдиній системі управління рекреаційними територіями і зумовлюють ефективність їх використання. Еволюційний розвиток методичних підходів до управління рекреаційними територіями подає переконливі аргументи на користь використання таких організаційно-економічних важелів, як картографування рекреаційних територій, землеустрій, ведення державного кадастру територій та об’єктів рекреаційного призначення, економічне регулювання функціонування рекреаційних територій; міжнародне співробітництво в галузі використання та охорони рекреаційних територій. У ході дослідження встановлено, що основним напрямком сучасного етапу розвитку теорії управління рекреаційними територіями є глибоке розуміння сутності їх функціонування, встановлення існуючих об’єктивних залежностей та розширення використання оптимізаційних методів з метою створення дієвої системи управління рекреаційними територіями, спрямованої на ефективне використання рекреаційних ресурсів. Організацію місць для відпочинку туристів з урахуванням вартості туристичних послуг та отримання при цьому максимального прибутку слід визначати за допомоги розробленої у ході дослідження економіко-математичної моделі, що на відміну від існуючих, дозволяє на даному етапі розвитку фінансового стану рекреантів визначити найбільш доцільні алгоритми їх розміщення з отриманням максимального прибутку кожного із джерел їх утворення. З метою підвищення ступеня достовірності розрахунку показників, що характеризують грошову оцінку земель рекреаційного використання, доцільно застосовувати систему показників, особливістю якої є врахування коефіцієнтів стійкості екосистеми, рекреаційної туристичної діяльності та цінності рослинного покриву. Це дає змогу урахувати реальні умови функціонування рекреаційних територій, здійснювати контроль за використанням рекреаційних ресурсів та підвищувати наукову обґрунтованість процесу прийняття управлінських рішень щодо використання рекреаційних ресурсів. Сучасний стан теорії та практики земельного менеджменту щодо використання рекреаційних територій не містить наукового обґрунтування кількісних характеристик таких її параметрів, як кількість і розміри функціональних зон в регіональних ландшафтних парках, що не забезпечує ефективне використання рекреаційних територій. У зв’язку з цим у роботі проведено дослідження, які дозволили обґрунтувати ці параметри: встановлено, що наявність зони стаціонарної рекреації у регіональних ландшафтних парках визначається характеристиками ґрунтових, гідрологічних умов, наявністю і просторово-територіальним розміщенням рослинного покриву, колоній розміщення тварин, птахів, комах і ін.; визначено структуру проектів землеустрою рекреаційних територій, яка відповідає умові компромісу в ланцюгу „суспільство-природа”, що перебуває на межі стійкості. Впровадження розроблених наукових положень, висновків і рекомендацій у виробництво Миколаївського регіону підтвердило їх достовірність та доцільність їх використання Управлінням з питань туризму і курортів облдержадміністрації, Миколаївським Головним управлінням земельних ресурсів, Державним підприємством „Миколаївський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою”. |