У дисертаційній роботі вирішено наукову задачу – поглиблено теоретико-методичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо управління розвитком природно-заповідних територій регіону з метою їх ефективного залучення у господарську діяльність і збереження, відтворення та ефективного використання природно-ресурсного потенціалу країни. Основні результати дисертаційного дослідження полягають у наступному: 1. Обґрунтовано, що об’єктивною передумовою збереження біорізноманіття регіону, підтримки екологічної рівноваги у природі, розвитку рекреаційно-туристичної індустрії є формування природно-заповідних територій як умови гармонійних взаємовідносин суспільства з природою, єдності пізнання законів природи з використанням їх для блага людей. Визначено терміни “природно-заповідні території”, “регіон”, “управління розвитком регіону”. 2. У результаті аналізу світового та вітчизняного досвіду управління розвитком природно-заповідних територій з’ясовано, що ринкова реалізація рекреаційно-туристичних послуг (туризму, оздоровлення, відпочинку, створення інфраструктури готельного бізнесу, торгівлі тощо) забезпечить залучення значних інвестицій в регіон. 3. З метою забезпечення комплексного підходу до управління розвитком природно-заповідних територій, останні доцільно розглядати в контексті екологічної мережі, що представляє ядра природно-заповідних територій різних рівнів (європейський, національний, регіональний, місцевий), природні коридори та буферні зони, які в процесі свого розвитку й функціонування тісно об’єднуються єдиносистемними зв’язками. 4. Доведено, що управління розвитком природно-заповідних територій регіону слід розглядати у контексті таких механізмів, як землеустрій, державний земельний кадастр, моніторинг довкілля, державний контроль за використанням і охороною земель, економічне регулювання раціонального використання ресурсів природно-заповідних територій, визначення права власності і права користування землею, гарантії права на землю, відповідальність за порушення земельного законодавства. Синергетичний ефект дії цих механізмів дозволить досягти гармонійного розвитку природно-заповідних територій та процесів, які в них відбуваються, забезпечить підготовку і видачу суб’єктам природно-заповідних територій правовстановлюючих документів із занесенням їх до єдиного державного реєстру. 5. Розроблено пропозиції щодо внесення до бюджетного законодавства зміни для можливості багаторівневого фінансування розвитку природно-заповідних територій за пропорційною ознакою: держава – регіон – місцеві громади з метою підвищення статусу територій в ієрархії їх загальнодержавної макроекосистеми. Передумовою реалізації такої ідеї є виділення заповідної справи в окрему галузь національного господарства. 6. Розроблено економіко-математичну модель визначення оптимальних варіантів розвитку природно-заповідних територій і об’єктів рекреації регіону та алгоритм роботи моделі у складі АСУ. Обґрунтовано структуру та зміст регіональної АСУ розвитком природно-заповідних територій. Структура складається з системи модулів для реалізації економіко-математичних розрахунків, розподіленої бази даних, Web-серверу і клієнтських терміналів. Сутність АСУ полягає у автоматизації процесу збору, обробки та зберігання різноманітної текстово-атрибутивної та картографічної інформації. 7. Охорону й використання заповідних зон слід здійснювати за такими принципами: біогенетичним, історичним, економічним, соціальним, господарським, науково-дослідним, еколого-освітнім. Причому їх потрібно враховувати системно, що забезпечуватиме синергетичний ефект діяльності у сфері управління розвитком природно-заповідних територій регіону. 8. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в галузі використання та охорони природно-заповідних територій, а саме: запропонувати внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” (ст. 4), яка заперечує можливість перебування природно-заповідних територій у різних формах власності і суперечить Земельному кодексу України (ст. 45); на законодавчому рівні в регіональних ландшафтних парках потрібно передбачити спеціальні підрозділи, які б забезпечували планування, організацію, контроль за рекреаційною діяльністю, проведення наукової та освітньо-виховної роботи, створювати науково-технічні ради, на яких би вирішувались наукові, науково-технічні та інші проблеми; забезпечити розробку Кодексу природно-заповідної етики, який визначить норми поведінки людей на цих територіях незалежно від форм власності і господарювання; з позиції державного підходу потрібно вдосконалити ст. 49 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, яка б регламентувала скасування земельного податку із земель, включених до складу регіональних ландшафтних парків, сформувавши необхідну передумову формування згадуваних парків. 9. Ефективне управління розвитком природно-заповідних територій забезпечує Генеральна та регіональні схеми охорони й використання природно-заповідних територій, схеми землеустрою адміністративних сільських і селищних рад районів, які передбачають формування та реалізацію оптимізаційних параметрів їх функціонування з використанням запропонованого організаційно-економічного механізму. Наукові результати, які викладені у дисертації, використані для обґрунтування концептуальних засад перспективного соціально-економічного розвитку природно-заповідного територій Миколаївського регіону, є основою забезпечення системного підходу в управлінні їх розвитком на регіональному рівні. |