Проведене дослідження дозволило виділити серед загальних проблем трансформації економіки України проблему вдосконалення методологічних та практичних засад управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми, що виявляється у науково обґрунтованому запровадженні стратегічних змін щодо зміцнення конкурентоспроможності та платоспроможності вітчизняних підприємств на основі комплексно імплементованої реструктуризації, яка відповідає їх станові та меті розвитку. За підсумками проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки: 1. Автором доведена наявність циклічності криз промислових підприємств, тому необхідно вести комплексні дослідження причин їх виникнення, характерних рис, що виявляються на різних етапах життєвого циклу діяльності суб'єктів господарювання. Відстеження цих проявів допоможе вчасно прийняти рішення про адекватні реструктуризаційні заходи. Дисертант прийшов до висновку, що кризи не обов'язково можуть бути руйнівними, їхні наслідки приводять до якісних змін соціально-економічної системи, тому методологічно важливе значення має не тільки прогнозування настання кризових явищ в економіці, а й передбачення їхніх можливих наслідків. Запропонована автором методологія діагностування, ідентифікації і запобігання кризи на основі послідовних перетворень господарюючих суб'єктів дозволяє сформувати стратегію і засоби реалізації управління реструктуризацією в умовах ринкової економіки, взаємодії в системі управління. 2. Наведений пошукачем гносеологічний підхід до розуміння реструктуризації, як ключової категорії системних і комплексних перетворень на рівні мікроекономіки, вимагає додаткових наукових досліджень, результатом яких може бути науково обґрунтована методологія стратегічного управління реструктуризацією об'єктів промисловості. Автор дійшов до висновку, що не існує шаблонно-універсальних схем проведення реструктуризації, прийнятних для будь-якого підприємства промисловості. У кожного підприємства є властиві тільки йому проблеми, що вимагають відповідальних, професійно підготовлених управлінських рішень. 3. В дисертації доведено, що реструктуризацією є сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних і виробничо-технічних заходів, що підвищують ефективність господарювання суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог внутрішнього і зовнішнього середовища і розробленої стратегії розвитку. Реструктуризація, як багатоплановий процес, класифікується за масштабом проведення, радикальністю перетворень, фазами впливу, періодом дії, задумом виконання, змістом заходів, способами здійснення. Розроблена в дисертації типологія реструктуризаційних перетворень дозволяє вибрати найбільш доцільний засіб реструктуризації, який відповідає специфіці промислового підприємства, дозволяє визначити відповідні форми проведення, а також підходи до оцінювання ефективності проведених перетворень. Принципово важливим методологічним висновком автора є визнання вимоги наявності стратегічних ознак щодо всіх існуючих видів реструктуризації. 4. Автор дослідив і прийшов до висновку, що адаптивна реструктуризація здійсненна на фазі підйому в життєвому циклі підприємства, організаційно-управлінська реструктуризація – на зрілій фазі, досудове фінансове оздоровлення – на фазі стагнації, а санація – на кризовій фазі життєвого циклу підприємства. Реорганізація, як один із засобів здійснення реструктуризації змістовно входить до поняття реструктуризації як складова частина процесу перетворень, але не є її повним аналогом – замінником. 5. Еталонні стратегії розвитку підприємства, як доведено автором, можуть знайти своє застосування в стратегіях перетворень, а саме в адаптивному перетворенні, досудовому фінансовому оздоровлення, санації та банкрутстві підприємства. У роботі доведено, що групу еталонних стратегій необхідно доповнити стратегією реструктуризації. Сутність її полягає в перманентному процесі комплексного і системного управління змінами в таких різних перетворених формах як адаптивна реструктуризація, організаційно-управлінська реструктуризація, реінжиніринг, досудове фінансове оздоровлення підприємства, відновлення платоспроможності підприємства-боржника. 6. Виробничо-господарська діяльність промислових підприємств характеризується різноманітними ознаками, що ускладнює аналіз і контроль результатів господарювання. Автор вважає, що для якісного діагностування необхідно розпізнати, тобто ідентифікувати, ситуацію, що складається на підприємстві, визначити ступінь її кризовості. Це дозволяє запобігати виникненню негативних явищ, здійснювати своєчасне ефективне управління підприємством. Для порівняльного кількісного та якісного аналізу в роботі обґрунтовано практичне застосування таксономічного методу як різновиду економіко-статистичного аналізу. 7. Автором розроблено комбінаторне економічне діагностування, яке апробовано низкою підприємств переробної промисловості Одеського регіону. Його суттю є інтегрованно-оцінювальний підхід до діяльності підприємства, що забезпечує мінімальні витрати часу на діагностування. Запропонована в роботі модель діагностування передбачає три етапи: попередній етап – експрес-діагностика; другий етап – комплексна оцінка господарської діяльності й ділової активності; третій етап – комплексна оцінка фінансово-господарської діяльності. Критеріями вибору типу діагностування є ресурс часу та коштів на проведення і ступінь кризовості стану підприємства. 8. Сутність методології комбінаторного діагностування полягає в тому, що відомі традиційні методи розрахунків аналітичних показників, що характеризують стан підприємства, доповнюються й уточнюються за допомогою оцінки ендогенних і екзогенних факторів, зведених у компоненти. Вплив значень факторів і компонентів аналізується як роздільно на досліджувану функцію імовірності банкрутства, так й в комбінації з результатами оцінки значень системи нерівностей-нормалей, що характеризують успішність або неуспішність підприємства. Релевантність і об'єктивізація результатів інтегрованої комбінаторної діагностики можуть бути забезпечені за рахунок додаткової перевірки значень показників за допомогою застосування системи нерівностей-нормалей. Автором запроваджено в практичну діяльність десятки підприємств переробної промисловості. 9. У роботі дисертантом розроблено модель прийняття і реалізації реструктуризаційних рішень, що враховує фактори ризику і невизначеності. Комплексний підхід до розробки програми реструктуризації та її реального здійснення забезпечується зіставленням альтернативних варіантів розвитку підприємства, визначенням прогнозних показників, оцінюванням можливих ризиків і обсягів необхідних ресурсів, тобто здійснюється науково обгрунтований вибір найбільш ефективного напрямку розвитку суб'єкта, що господарює. Для цього формалізуються та уточнюються стратегічні цілі, деталізуються якісні й кількісні цільові параметри, яких повинно досягти підприємство з урахуванням ресурсних обмежень. Концепцію реструктуризації складають якісні категорії, визначені на етапі стратегічного аналізу і діагностування стану підприємства, що враховують мету власників бізнесу і зростання вартості його активів. Залежно від форми власності й організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності визначаються особливості програмно-цільового підходу до реструктуризації підприємства. 10. Під час дослідження здобувач дійшов до висновку, що одним із найбільш перспективних методів перетворення підприємства є адаптивна реструктуризація. Завдяки вчасному розпізнаванню перших ознак втрати попиту і зниження конкурентноздатності, підприємство здатне критично оцінити ситуацію, виявити не тільки явні, але і приховані, «латентні» причини стагнації, розробити сценарій адаптації до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Чим швидше і гнучкіше керівництво підприємства здатне провести адаптування до умов господарювання, тим вище імовірність успішної реструктуризації, менше часу і коштів буде потрібно для її проведення. Таким чином, підприємство, що освоїло технології адаптивної реструктуризації, має можливість заощаджувати на часі засвоєння інноваційно-маркетингових заходів, отже, не ускладнювати своє фінансове становище, тим більше не доводити його до передбанкрутного стану. 11. Автором досліджено механізм підготовки й здійснення організаційно-управлінських перетворень підприємства, що враховує структуризацію його підрозділів за технологічним, виробничим і господарськими ознаками. Розроблено алгоритм проведення організаційно-управлінської реструктуризації, що передбачає аналіз існуючих варіантів, включаючи можливості розвитку вертикальної інтеграції підприємства, диверсифікаціїі та дезінтеграцї. Визначивши економічну доцільність і юридичну можливість підготовлених управлінських нововведень, здійснюється науково обґрунтований вибір засобів їх реалізації. В дисертації доведено, що вибір структури управління стратегічними перетвореннями об'єктів промисловості може бути більш аргументованим, якщо при цьому використовується метод SWOT-аналізу. Аналіз сильних сторін, перспективних можливостей, слабких сторін і погроз дозволить зробити остаточний вибір організаційно-управлінської структури перетворення підприємства та його структурних підрозділів. 12. Під час дослідження автор дійшов до висновку, що чітко організоване проведення досудового оздоровлення підприємства дозволяє не тільки попередити виконання судової процедури банкрутства, але і сприяє вчасності розпізнання та ідентифікації ознаків кризи, здійснювати запобіжні заходи, що зміцнюють ринкові позиції і, якщо необхідно, повторно реструктурувати діяльність підприємства, скоротити витрати виробництва і управління, впроваджувати нові технології, збільшувати обсяги реалізації і підвищувати сплатоспроможність. Процедура банкрутства є реальною можливістю одержати відшкодування за рахунок майна боржника, його корпоративних прав. У цьому аспекті банкрутство є інструментом перерозподілу власності, що дозволяє на законних підставах вивести ліквідні активи з-під загрози їхньої реалізації для погашення заборгованостей. 13. В дисертації доведено, що діяльність державних органів, уповноважених сприяти відновленню платоспроможності підприємства, має потребу в радикальному поліпшенні. Особливо значущі резерви криються в забезпеченні відповідального вибору і професійної підготовки арбітражних управляючих, дотриманні ними діючого законодавства і використанні сучасного наукового апарата в проведенні діагностування підприємства, розробці й реалізації антикризових, санаційних заходів. Використання методологічних та методичних підходів дисертаційного дослідження дозволить реально підвищити шанси на відновлення сплатоспроможності боржників, спрощення процедур банкрутства підприємства, є бар'єром для спроб організувати фіктивне банкрутство або приховати його реальне здійснення. 14. Моніторинг є завершальним етапом циклічного управління реструктуризаційними заходами, організованою системою постійного відстеження результатів запланованих перетворень підприємства. Вивчається інформація, на підставі якої можна судити про фактичний економічний стан підприємства, проводиться аналітичне дослідження, спрямоване на одержання об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан підприємства, надаються висновки про санаційну спроможність підприємства, розробляються рекомендації з удосконалення санаційної концепції. 15. Автором доведено, що оцінювання ефективності програм реструктуризації повинно здійснюватись при складанні бізнес-плану до плану реструктуризації (прогнозне оцінювання) і після проведення реструктуризаційних заходів. У роботі запропоновано два способи оцінювання наслідків реструктуризації. Перший базується на визначенні показників потоку коштів і ефективності повних інвестиційних витрат. Другий підхід значно менш розроблений у теорії і практиці управління реструктуризацією. Найбільш характерною його особливістю є визначення рентабельності перетвореного бізнесу з позиції власників підприємства, тобто визначається економічно додана вартість – ЕДВ. Для розрахунку ЕДВ береться до уваги прибуток підприємства, зменшений на податки і сплату за весь (а не тільки позиковий) інвестований у підприємство капітал. Розглянутий спосіб оцінювання реструктуризаційних перетворень принципово відрізняється застосуванням показника економічної доданої вартості, вимірюваної в абсолютному вираженні. На відміну від нього оцінювання ефективності програм реструктуризації на основі розрахунку рентабельності активів (ROA і IRR) та індексу прибутковості (РІ) не дає повне уявлення про рівень ринкової вартості реалізованих проектів. 16. Необхідність удосконалювання управління реструктуризацією ставить нові завдання в сфері аналізу і планування економічних показників господарської діяльності підприємств, висуває на перший план об'єктивні методи моделювання і наукового прогнозування. Автор дійшов до висновку, що зупинка або передчасне згортання заходів і впливів, спрямованих на реструктуризацію діяльності суб'єктів господарювання, може негативно позначитися на загальній динаміці розвитку підприємства. Використання в дослідженні статистичного аналізу економічних показників дозволяє довести доцільність практичної реалізації теоретичних розробок, одержати достовірні оцінки сценаріїв розвитку аналізованих підприємств переробної промисловості. Зокрема, застосування трендових моделей дозволяє визначити прогнози фінансово-економічних показників підприємств у випадку якби заходи щодо реструктуризації проводилися вчасно та в повному обсязі. 17. Пропозиції, надані здобувачем, враховували розроблені методологічні та методичні підходи до управління реструктуризацією та показали високу практичну значущість. Керуючись ними низка підприємств Одеського регіону уникнула банкрутного становища, звищила свою конкуренто- та сплатоспроможність. Завдяки цьому, на підприємствах, де запроваджено управління комплексною реструктуризацією, значно підвищено ефективність господарювання, не допущені помилки інших підприємств переробної промисловості регіону. |