У дисертаційному дослідженні висвітлено організаційно-економічний механізм управління процесом регулювання змін форм господарювання. Проведене дослідження процесів регулювання змін форм власності в національній економіці дозволяє сформувати такі висновки: 1. Процес приватизації стає науково обґрунтованим і адаптованим до умов національної економіки та, незважаючи на це, уповільнюється протягом останніх трьох років. В основному, світова фінансова та внутрішня політична кризи спричинили значний спад темпів приватизації. Якщо внутрішньополітична криза в країні, яка в тому числі значно впливає на внутрішній фондовий ринок і на імідж України за кордоном, затягнеться, то в наступні роки спостерігатиметься ще більший спад у приватизаційних процесах. Враховуючи ситуацію на міжнародних фондових ринках і уповільнення процесу приватизації, на даному етапі увага має бути сконцентрована на ефективному управлінні державною власністю та на збільшенні дохідності від неї; 2. Основними принципами приватизаційної політики мають бути: відкрите й зрозуміле формулювання стратегії приватизації в загальному контексті стратегії розвитку національної економіки, забезпечення прозорості та аргументованості політичних рішень щодо приватизації ключових підприємств національної економіки, відкрита системна протидія будь-яким способам тіньового відчуження об’єктів державної власності, забезпечення прозорості процесів приватизації та їх системного моніторингу; 3. Досліджені основні проблеми, ризики, принципи та напрямки стратегічного розвитку приватизації дозволили сформувати систему переваг та загроз для різних видів приватизації. У результаті проведеного дослідження встановлено основні умови забезпечення ефективної системи управління процесом регулювання змін форм господарювання, що передбачають створення нормативно-правової бази та ринкової інфраструктури з урахуванням перспективних шляхів, форм і методів адаптації зарубіжного досвіду управління процесом приватизації в аспекті регулювання цих змін в економіці України в цілому; 4. Узагальнення теоретичних основ регулювання змін форм власності і господарювання показало, що на сьогоднішній день малу приватизацію можна вважати успішно завершеною. Що стосується великої приватизації, то її здійснення має відбуватися з дотриманням ринкових принципів, що передбачають доцільність продажу державою об’єктів не з метою позбутися проблем та збільшити надходження до бюджету, а винятково на принципах ефективного власника та господаря, що з позицій загальнодержавних інтересів містяться у критерії максимізації отримання економічного (або конкретного соціального) ефекту за умови зміни форми власності. В умовах обмеженості інвестицій та дефіциту інвестиційної привабливості окремих секторів доцільною буде активізація державою функції підвищення ефективності управління активами за рахунок формування відповідної функціонально-організаційної структури на базі існуючих державних інститутів; 5. Проведене дослідження чинників та передумов реформування державної власності в економіці України дозволило виявити недостатній рівень економічної ефективності не тільки державного управління власністю, а й процесів реформування власності взагалі. Аналіз засвідчив невідповідність процесів реформування власності потребам стратегії економічного розвитку держави та регіонів. Завершальний процес приватизації в Україні потребує перегляду основних її орієнтирів та переходу на ринкові принципи, що базуються на загальних засадах економічної ефективності. Такий підхід буде запорукою збільшення прибутковості державного сектора економіки та забезпечить об’єктивність механізмів управління державною власністю; 6. Аналіз динаміки обсягів бюджетних надходжень засвідчив, що приватизація поступово втрачає свою фіскальну функцію і переходить до розряду другорядних чинників формування дохідної бази державного бюджету. Аналіз структурних пропорцій показав, що на сьогоднішній день проблема реформування структури власності в економіці втратила свою гостроту, і тому зростає значимість підвищення ефективності процесів реформування власності та домінування в них суто ринкових інтересів. Дослідження орієнтації приватизаційних процесів в Україні показало, що вони не тільки недостатньо орієнтовані на реальне забезпечення умов нарощування обсягів виробництва доданої вартості, а й не виконують стимулюючої ролі в частині рушійного чинника розвитку фінансової інфраструктури, зокрема фондового ринку, оскільки замикаються в системі підрозділів Фонду державного майна; 7. Аналіз регіональних особливостей процесів реформування власності показав недостатність взаємодії й узгодження інтересів приватизаційного процесу на регіональному рівні. Таким чином, можна стверджувати, що суб’єкти приватизаційного процесу на регіональному рівні фактично ізольовані від нього та можуть стати його учасниками переважно як покупці. При цьому, на думку автора, недостатньо враховані стратегічні інтереси розвитку регіонів у контексті приватизаційних перетворень; 8. Аналіз показав, що прибутковість державного сектора економіки не відповідає вимогам ринкового господарювання і є значно нижчою за аналогічні показники реального сектора. Тому визначальним напрямком підвищення ефективності приватизаційних процесів є забезпечення виконання державою функцій ефективного власника шляхом створення підрозділів на державних підприємствах, що підлягають приватизації, які б протягом декількох років забезпечували реінжинірингові функції та у разі підтвердження необхідності продажу ринкову ефективність приватизації. Запровадження подібних підрозділів забезпечить ефективність виконання державою функцій ефективного власника, істотно посилить державний апарат ефективними управлінськими кадрами та підвищить дієвість механізму програмно-цільового управління й виконання комплексу програм розвитку держави та конкретного регіону; 9. Системне реформування власності потребує обґрунтування єдиної платформи, яка б забезпечувала найбільш ефективний рівень зв’язку в системі реформа власності – створення доданої вартості. Критеріє- та цілепокладання в межах такої платформи має орієнтуватися на територіально-просторову інтеграцію складових зростання доданої вартості. Втіленням такої інтеграції можуть бути розрахункові оцінки міжрегіональних відмінностей розвитку та впливу процесів реформування власності на формування доданої вартості території. Для обґрунтування напрямків підвищення ефективності приватизації в Україні побудовано карту відхилення векторів приватизаційного зростання регіонів України, що характеризують схожість впливу процесів реформування власності в регіонах України на формування доданої вартості. Вона може використовуватися в системі формування стратегії приватизації в Україні; 10. Чинником, що визначає недостатню ефективність процесів реформування власності, є недосконалість організаційно-економічної моделі приватизації та майже повна відсутність системного аналізу та моніторингу пріоритетів приватизації, який би враховував пріоритетність регіонального економічного розвитку, а не тимчасових кон’юнктурних та тіньових інтересів. Запропонований механізм дозволить істотно підвищити ефективність моделі приватизації та зробить її чинником підвищення ефективності функціонування вітчизняної економіки. Крім того, буде забезпечене істотне підвищення ефективності системи стратегічного управління на всіх рівнях управління державою. Важливим елементом пропонованого механізму є визначена система пріоритетних заходів з реалізації структурних реформ в умовах України. Таким чином, отримані висновки в сукупності вирішують конкретне наукове завдання - обґрунтування методологічних основ та інструментарію управління процесом реформування власності в Україні на принципах стимулювання економічного розвитку. | 