У дисертації зроблено теоретичні узагальнення та сформульовано нові положення щодо вирішення проблеми управління процесами формування коштів пенсійних фондів в умовах здійснення реформування системи пенсійного забезпеченя в Україні як необхідної передумови покращення добробуту громадян, що мають статус пенсіонерів. Проведене дослідження дає підстави для таких висновків. 1. Ефективність функціонування системи пенсійного забезпечення, як однієї із основних ланок системи соціального захисту населення є нині актуальним завданням урядів усіх країн світу. Погіршення стану пенсійного забезпечення громадян в Україні, великою мірою, зумовлено економічною кризою 90-хх рр. ХХ ст., наслідком якої є значне зменшення прибуткової частини бюджету ПФУ. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є впровадження в дію пенсійної реформи, яка передбачає побудову в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення, що дозволить зменшити навантаження на нинішню солідарну складову завдяки формуванню частини пенсій на двох інших накопичувальних рівнях. 2. За організаційно-економічним принципом формування коштів, пенсійні системи країн світу умовно можна поділити на солідарні та капіталізовані (накопичувальні). Кожна країна, як правило, має систему пенсійного забезпечення так званого змішаного типу, що передбачає поєднання згаданих вище принципів у певних пропорціях. Пенсійна система України за своєю побудовою є також змішаного типу. 3. Управління процесами формування коштів пенсійних фондів України – це вплив ПФУ, а також недержавних пенсійних фондів на функціонування пенсійної системи; впровадження в життя етапів пенсійної реформи, рух пенсійних коштів послідовно від їх платників до пенсійних рахунків; створення ПФУ та недержавними пенсійними фондами резерву пенсійних коштів; постійне реформування пенсійної системи для її стабілізації та ефективного функціонування; діяльність у сфері пенсійного забезпечення, що проводиться за участю суб’єктів названих процесів, а саме: органів та організацій, що здійснюють пенсійне забезпечення, платників пенсійних внесків, регулятивних органів з метою забезпечення соціальної справедливості, що передбачає захист від відповідних соціальних ризиків. 4. ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені чинним законодавством і статутом ПФУ. 5. Передумовою оптимального виконання ПФУ покладених на нього зобов’язань є ефективне функціонування його бюджетної системи, яка включає процес формування та використання цільових пенсійних коштів. Виконання бюджетного процесу є сукупністю послідовних функцій управління (планування, організування, мотивування, контролювання та зворотнього зв’язку). У цьому полягає застосування процесного підходу до механізму фінансового наповнення ПФУ. 6. Дослідження структури прибуткової частини бюджету ПФУ за 2004 – 2007 та 2008 рр. свідчить, що значна частина його доходів формується завдяки залученню додаткових ресурсів, а саме – коштів з держбюджету. За цей період бюджет ПФУ є дефіцитним, оскільки величина власних коштів не забезпечувала збалансованість його функціонування. Результати дослідження у регіональному розрізі, зокрема Львівської області, свідчать про таку ж складну ситуацію у сфері формування коштів бюджету Головного управління ПФУ у даному регіоні. Одержане граничне значення показника ефективності функціонування ПФУ та ГУ ПФУ у Львівській області за 2004 – 2007 та 2008 (прогноз.) рр. та його оцінка ще раз доводить необхідність залучення додаткових джерел фінансування для ефективної роботи ПФУ. 7. Для досягнення фінансової незалежності ПФУ, подальшими кроками пенсійної реформи передбачено запровадження загальнообов’язкової накопичувальної складової пенсійної системи України. Це дасть змогу акумулювати частину коштів, сплачених платниками протягом трудової діяльності, задля виплати в майбутньому пенсії, розмір якої не залежатиме від демографічної ситуації в країні, рівня сплати пенсійних внесків платниками тощо. Нагромаджені пенсійні кошти дозволять залучити в економіку країни значний обсяг інвестицій, що збільшить розмір пенсійних виплат з одержаного інвестиційного прибутку. 8. Недержавне пенсійне забезпечення має дуже важливе значення у випадку, коли участь у загальнообов’язкових складових пенсійної системи не може гарантувати бажаного рівня доходів пенсіонерів. Для забезпечення гідного життя у старості, кожній людині доцільно формувати майбутній сумарний пенсійний капітал шляхом участі у трьох рівнях системи пенсійного забезпечення. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні підвищить добробут пенсіонерів у майбутньому і забезпечить розвиток ринку цінних паперів завдяки інвестуванню накопичених пенсійних ресурсів. 9. Ефективне управління процесами формування коштів пенсійних фондів в Україні є системним, комплексним завданням великої складності, вирішення якого потребує злагодженої співпраці усіх сторін соціального партнерства (держави, працедавців, працівників). Одним з основних завдань України як соціальної держави є захист найбільш вразливої верстви населення – пенсіонерів шляхом підвищення їх матеріального забезпечення до рівня сучасних стандартів, задля досягнення соціальної справедливості в процесі реалізації економічної політики. |
